Два і десять років боротьби: ким ми стали і чого навчилися? (колонка редакції)
Сьогодні рівно два роки з моменту, як нацистська росія розпочала «остаточне вирішення українського питання», розв'язавши повномасштабну війну проти нашої країни.
24 лютого 2022 року, о 5:20, стартували перші ракети, які вже за кілька хвилин обрушилися на мирні міста і селища. Загриміли танкові мотори, і оповиті сірим димом колони окупантів перетнули кордон.
Перша (оновлювана) публікація «Путін почав вторгнення» з'явилася на «Думській» о 5:27. Її переглянула рекордна кількість людей — майже мільйон. Ми вели її безупинно до 5:41 наступного дня. Редакція працювала без перерви на сон 72 години
Найдовший день у новітній історії України. День жаху, болю, крові. І приголомшливого героїзму, стійкості, єднання.
День, коли ми по-справжньому відчули себе нацією. День, коли спочатку померла, а потім відродилася надія.
Але війна, звісно ж, почалася задовго до 24.02.22. Наше життя круто змінилося десять років тому, теж у лютому, коли російський диктатор Путін віддав наказ почати окупацію українського Криму. А потім інспірував антиукраїнські заколоти в низці регіонів. Спалахнула Одеса, спалахнув Донбас
Десять років У кривавих реаліях протистояння виросло вже ціле покоління — сьогодні Україну зі зброєю в руках захищають, зокрема, й ті, хто 2014-го ходив до другого класу школи Вони подорослішали й відбулися як особистості та громадяни на тлі бойових дій, які то спалахують, то згасають. У свої 18-ть вступили у велику війну. Мова про строковиків, звільнити яких у запас із річною відстрочкою від мобілізації все-таки погодилася (через два роки) Верховна Рада.
Сьогодні війна визначає все - наше життя, плани на майбутнє, якщо вони в когось, звісно, є. Вона породжує бурю емоцій навіть у людей, яких безпосередньо не торкнулася. Руйнує психіку, родини, вносить у суспільний порядок денний теми й питання, які раніше здалися б дикими. Ми відкинули чимало моральних табу, стали по-справжньому ненавидіти і радіти смерті ворога — навіть смакувати. Хтось розчарувався в усьому і просто виживає. А декому, навпаки, здається, що ось тільки зараз вони по-справжньому живуть: перманентна боротьба затягує. Суспільство стало жорсткішим, нетерпимішим, менш схильним до рефлексії та компромісів — ох, як же важко буде потім виходити з цього стану!
А ще ми багато чого навчилися. І продовжуємо вчитися.
Урок перший — жодних домовленостей з росією дотримуватися остання не буде. За першої ж нагоди вона завдасть удару. Тільки цим можна пояснити абсолютне неприйняття суспільством будь-яких переговорів про режим припинення вогню — так, ми боїмося, що ворог скористається ним для накопичення сил і підготовки до нового віроломства. І цей страх виправданий.
Другий — Україна перемагає лише тоді, коли діє по-українськи, в стилі стратегії непрямих дій. Коли майстерно маневрує, коли її воїни проявляють ініціативу, коли на масовані удари відповідають асиметрично. Саме так перемагали на Харківщині та під Києвом, саме так від ворога зачистили північно-західну частину Чорного моря. А от коли українські захисники наслідують агресора й намагаються навалитися масою, як було, скажімо, під час контрнаступу на Правобережжі, все погано.
Третій — гризня, чвари, політичні інтриги тільки шкодять. Ми сильні лише в момент єдності. Коли починається розбрід і хитання, відбувається всяке непотребство. Так, у демократичній країні складно уникнути такого, але все ж варто хоча б спробувати. І так, ми вважаємо, що відмова президента від формування уряду національної єдності, як це зробила, скажімо, Велика Британія у Другій світовій, була помилкою. Не виключено, такою, що має довгограючі наслідки.
Ще ми навчилися цінувати життя, любити тих, хто поруч, пізнали ціну справжньої дружби (не на словах).
І стали сильнішими.
Саме тому
Україна обов'язково переможе!
Автор — редакція «Думської»
СМЕРТЬ РОСІЙСЬКИМ ОКУПАНТАМ!
Помітили помилку? Виділяйте слова з помилкою та натискайте control-enter
Вибачте. Момент єдності з владою пройшов. Бо у народа свій погляд на єдність. І найбільше роз'єднання з владою — справедливість мобілізації, потім брехня влади, потім поведінка влади по відношенню до корупції, звісно економика. А щоб була єдність — треба робити Уряд Национального порятунку з опозицією й роздилити відповідальність за країну разом з опозицієй. Але ми маємо свого Дуче, яки не стратег, не розумний, не відповідальний, він не візіионер, нарцистичний, образливий, та брехун без держвницьких поглядів на майбутнє. А якщо так, то ми матимемо після війни свого Орбана, і поводитимемося як угорці та Угорщина. А теперь живите із цим
Наш дефективный недоадвокат, возомнив себя редактором сайта, решил проиллюстрировать новость видосиком и стишками, в виду отсутствия собственных мыслей. :))
Все как обычно, главное засрать комментарии информационным мусором в попытках самоутверждения своей ничтожной личности. :)
«абсолютное неприятие обществом любых переговоров о режиме прекращения огня»
Давайте честно, уважаемая редакция. Момент единства уже прошёл. Всё. Пройденный этап. Поэтому не «обществом», а «частью общества», которую вы сами и представляете.
«Общество стало жестче, нетерпимее, меньше склонным к рефлексии и компромиссам» Верно. Общество становятся радикальнее, обостряются все противоречия, все былые конфликты становятся жёстче. Это израненное войной общество, и это всё плохо кончится для всех нас.
«Мы сильны лишь в момент единства. Когда начинается разброд и шатания, происходит всякое непотребство. Да, в демократической стране сложно избежать такого, но все же стоит хотя бы попробовать.»
Когда в демократической стране «стабильность», когда нет «разброда и шатания» — она перестаёт быть демократической. Запомните это, дорогая редакция.
Либо-либо. Либо свобода и демократия, но единство только в моменте. Либо рабство и диктатура, но стабильное единство. Выбирайте.
На учтите, дорогая редакция, что тот кто выберет второй вариант — фактически предаст все идеалы свободы и флаги ЕС на Майдане.
«да, мы боимся, что враг воспользуется им для накопления сил и подготовки к новому вероломству. И этот страх оправдан.»
Не только этого вы боитесь, дорогая редакция. Не только этого. Вы и сами в глубине души это прекрасно понимаете.
Вы (и ваша часть общества) боитесь, что миллионы украинских мужчин воспользуются этим перемирием и, сытые по горло «бусиками» и психическими болезнями «ветеранов-патриотов», просто покинут эту страну навсегда. И тем самым они лишат страну экономического и военного (читайте: «мяса») потенциала для будущих сражений.
Істерика місцевих прокремлівських ботів говорить багато про що. Перше — запас міцності рф добігає кінця. Далі морок та розпад. Друге — рухатися далі в режимі «Бахмут мінус 50 тис. Авдіївка мінус 50 тис.», для орків, стає неможливим. Третє — неймовірний масштаб знищення фахівцями ЗСУ російських військових судів та літаків. Четверте — наростаюче народне невдоволення, основою якого є вище перераховані причини. І останнє, з важливого, Європа перестала виявляти нерішучість щодо допомоги Україні у боротьбі з ворогом, а навпаки, максимально посилює постачання озброєнь в українську армію. З цього випливає простий висновок жодних переговорів, активна оборона і підготовка та озброєння нових підрозділів для остаточного удару по російським нацистам.
Большая рокировка: детский центр в Одессе «выселили» ради Пенсионного фонда
Одесский центр детского и юношеского творчества «Эврика» на улице Космонавтов, 7 лишился помещения. На площади 754 кв. м разместят управление Пенсионного фонда Киевского района. Сам фонд ранее находился в здании райадминистрации, но был вынужден съехать из-за расширения Veteran Hub.
В мэрии объяснили, что с 2022 года «Эврика» работает онлайн из-за отсутствия укрытия, поэтому помещение пустовало. По словам первого вице-мэра Александра Филатова, переезд нужно было организовать быстро, так как западные доноры согласились профинансировать ремонт. В итоге выбрали именно это здание.
россия впервые применила новый ударный беспилотник «Герань-5»: Одессу могут использовать как полигон для испытаний?
По данным ГУР, «Герань-5» оснащен 12-канальной системой спутниковой навигации «комета», трекером на базе микрокомпьютера Raspberry, 3G/4G-модемами, а также реактивным двигателем Telefly аналогичным тому, что используется на БПЛА «Герань-3», но с большей тягой. Длина 6 м, размах крыльев 5,5. Масса боевой части составляет около 90 кг, заявленная дальность поражения до 1000 км.
Трагедия произошла вчера вечером в Подольском районе на железнодорожной перегоне КодымаЗолухи. По словам машиниста, мужчина сидел на рельсах и не реагировал на звуковые сигналы поезда. Машинист применил экстренное торможение, но избежать наезда не удалось.
В мэрии сообщили, что в связи с улучшением погодных условий в понедельник школьники в тех школах, где есть возможность, могут приступить к обучению в очном и смешанном форматах.