Двічі вбитий: російські нацисти могли й повторили злочин дідів (колонка головного редактора)

Нічний ракетний удар по Одесі, по самому її серцю — черговий акт варварства, вчинений державою-терористом.

Цинічний ворог свідомо спрямував свої «онікси» та «калібри» з «іскандерами» в житлові будинки, де спали люди, по пам'ятках архітектури національного значення. На жаль, не обійшлося без жертв, хоча все могло бути й гірше.

Сказати, що одесити шоковані й розгнівані — не сказати нічого. Так, ми вже більш-менш звикли до регулярних обстрілів, однак, на відміну від тих же Харкова і Миколаєва, вони ніколи не були масованими, та й завдавали ударів переважно по периферії міста, індустріальних та інфраструктурних об'єктах, лише зрідка зачіпаючи житлові квартали.

Однак сьогодні вночі, напевно, вже більшість городян усвідомила просту істину: на цій війні невразливих немає, смертельна небезпека загрожує всім українцям, незалежно від мови, місця проживання або політичних поглядів.

Немає такої точки на українській карті, куди б не могла влучити ракета або бомба російських нацистів.

В останніх не було й немає жодних внутрішніх обмежень. Розповіді про те, що вони «щадять російськомовну Одесу» — не більше ніж пропагандистські вкиди. Вони не щадили російськомовні Харків і Маріуполь, не щадили стародавній Київ, який вважають колискою своєї цивілізації — не пощадять і наше богохраниме місто. І як прилетіло сьогодні по Спасо-Преображенському собору, який, до речі, будувався коштом одеситів різних деномінацій, але дістався лише одній, що підкоряється Москві, так прилетить і по Опері, і по будинку Руссова, і ще бозна-куди.

Українська Одеса — кістка в горлі у путінців, які цілком щиро вважають, що вона має бути або російською, або її не буде зовсім. Послухайте, наприклад, ось цей діалог між пропагандистом Соловйовим і терористом-втікачем Марковим.

Перший варіант унеможливили доблесні Сили оборони, які відбили торік наступ на півдні країни. І тепер, очевидно, ворог узяв курс на другий.

Що ж, хотіти вони можуть багато чого, от тільки чи вийде?..

Так, попереджаючи коментарі з тезами, узятими з пропагандистських методичок — характер ушкоджень, отриманих собором, однозначно вказує на пряме влучання крилатої ракети. Це 100% не наслідок роботи ППО. «Олівець», як висловлюються військові, впав строго вертикально, пронизав культову споруду наскрізь і вибухнув у нижньому храмі. Судячи з усього, постраждав фундамент будівлі, що ставить питання про те, чи підлягає вона ремонту. Якщо ні, то символізм того, що сталося, жахає і заворожує: двічі вбитий храм.

Онуки вчинили діяння, аналогічне до діяння дідів. Вони повторили!..

Військового сенсу в ударі не було ніякого. Зараз багато говорять, що росіяни б'ють по портовій інфраструктурі, намагаючись доповнити відновлену ними морську блокаду знищенням самої можливості перевалки зерна через українські гавані. Однак у цю картину вкладається лише частина подій минулої ночі: деякі постраждалі об'єкти, справді, розташовані недалеко від порту і прильоти можна пояснити промахами. Але щоб промахнулися всі ракети, які подолали «парасольку» ППО? Та бути такого не може! Іншими словами, це цілеспрямований терор. Демонстрація сили.

На що розраховують окупанти, сказати складно. Я вже багато разів писав: історія воєн XX століття показує, що ракетно-бомбові удари по містах ще жодного разу не зломили волю населення до опору. Найчастіше вони викликали зворотний ефект, породжували гнів і ненависть. Саме це ми і спостерігаємо вже другий рік в Україні.

Ненависть!

З кожним новим обстрілом, з кожною зруйнованою пам'яткою, з кожною вбитою дитиною, з кожним полеглим на фронті вона зростає, закріплюючись у масовій свідомості й перетворюючись на архетип. Тріщина між українським і російським народами давно перетворилася на прірву, і ця прірва постійно розширюється.

Ненависть!

Ворог усе ще думає, що здатен поставити на коліна українців, не розуміючи, що точку неповернення давно вже пройдено. Що битися тут будуть до кінця. Яким би він не був.

І саме тому Україна обов'язково переможе!

Автор — Олег Константинов, головний редактор «Думської»