|
8 жовтня 2024, 19:51 Читать на русском
Відлуння війни в жіночих долях. Одеський театр показав драму про польських красунь з однієї родиниПоказ вистави Театру «На Чайній» «ХХ. Сімейна хроніка» за мотивами п’єси польського драматурга Ельжбети Хованець «Гарденія» відбувся на сцені Міжнародного культурного центру UNION. Це – перша «ластівка», є подальші спільні плани, адже крихітне приміщення в Оттонівському провулку, де зараз грають «чайники», для деяких постановок замале. Красуні актриси інколи мають підвищуватись над залою, аби їхні ніжки та інші принади в еротичній хореографії Діани Костики милували око глядача. І не лише око, а й душу. Тепер, коли війна наблизилася до кожного з нас упритул, ця історія про те, що війні достатньо скалічити одну жіночу долю, а відлуння сягатиме наступних поколінь, сприймається особливо гостро. Постановка заслуженого артиста України Юрія Невгамонного вперше постала перед публікою саме на великій сцені у 2019-му, і ми тоді докладно писали про неї тут. Театру доводилося змінювати місце проживання, потерпати від карантинних обмежень, далі почалася велика війна, деякі актриси опинилися за кордоном (хтось вже й повернувся). Виставу поновили в наполовину іншому складі, переклали текст на українську. Неабияким надбанням стала участь Ольги Салтикової у ролі прабабці Марисі, саме з цієї краків’яночки починається сімейна хроніка ХХ сторіччя. Надзвичайно принадна жінка демонструє той тип краси, від якого шаленіли чоловіки напередодні Другої світової: ці породисті плечі й шия здатні звести з розуму! Але наша Ольга не просто виглядає так, ніби зійшла з антикварної листівки, вона актриса милістю Божою, її монологи від особи Марисі сповнені гумору та самоіронії. Ельжбета Хованець тонко знає та відчуває жіночу психологію: між собою мати й дочка можуть і полаятись, але проти зовнішнього світу встануть єдиним фронтом! А вже й зовсім необов’язково розповідати дівчині про те, як її прабабуся завагітніла від німецького офіцера, важливіше, що Марисю, хоч і посмертно, визнали ветераном Армії Крайової. Для самої Марисі смерть не є причиною бути відсутньою на сцені у фіналі, вона здатна доброзичливо коментувати події навіть з такої, здавалося б, непереборної, відстані. Треба бачити, як розправляє вона свої шикарні плечі при згадці про її діяльність у підпіллі! Сучасний світ схильний в усіх негараздах винуватити матір, а батька немов і не має бути. Пані Хованець показує, як негідна поведінка прадідуся відгукується недовірою до чоловіків протягом наступних поколінь, недарма ж наймолодша жінка в цій родині (для променистої Марії Кабакчей це нова роль) вважає офіційний шлюб небажаним, хоча вже й вагітна… Всі ці жінки насідають на неї, ніби отой віночок із фатою, який вони передають одна одній, мов якусь естафету, гарантує щастя. А може, таки вдасться щось переписати заново? Валерія Задумкіна та Ольга Белоконь, які грають дочку та онучку Марисі, зовсім не змінилися з часів прем’єри, хіба ще погарнішали, не втратили жодної нотки, як і раніше, прекрасно танцюють. Саме в танку наодинці, під патефон, можна «відпустити» себе, виявити красу, може, й непотрібну у повсякденності. Кожна з них свою героїню показує й маленькою дівчинкою, і зрілою жінкою, яка намагається жити не за прикладом матусі. Перша в гонитві за успіхом та впорядкованістю перетворюється на якийсь сухарик (але це, мабуть, від батечка-німця), друга кидається в інші крайнощі та тягнеться до пляшки, як це робила Марися за трагічних обставин… Дівчата грають захоплено, а глядачів не полишає думка: яким буде відлуння нинішньої війни у долях українських жінок? Оптимізму небагато, хіба що втрутиться сила жіночого роду, аж до прабабусь і далі вглиб століть. Авторка — Ірен Адлер, фото Олега Владимирського СМЕРТЬ РОСІЙСЬКИМ ОКУПАНТАМ! Помітили помилку? Виділяйте слова з помилкою та натискайте control-enter Новини по цій темі: 24 березня: Хата як сховище, оберіг і місце пам’яті: в Одесі відкрили виставку про дім під час війни (фото) 8 грудня 2025: Ватяні чоловічки готуються до Різдва: одеська художниця опанувала мистецтво європейських майстрів 30 листопада 2025: Крило «Боїнга» і безкоштовна класика: найдорожчі вистави одеських театрів |
Статті:
Вячеслав самый молодой из банды ТЦК-шников. 2000 года рождения. Адвокат использовал это в качестве аргумента, чтобы попытаться смягчить меру пресечения.
Свою вину Вячеслав не признает. Служит стрелком роты охраны Пересыпского РТЦК. Не женат. Родом из села из Одесской области.
На суде прозвучало, что он "вчиняв активну роль". Также знал места пребывания и адрес потерпевшего. В зале второй обвиняемый по делу ТЦК Вячеслав А.
Читать дальше |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Жити без окулярів – реально: сучасні рішення для зору в одеській клініці «Ексімер» (новини компанії)
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||










