Еротика, фалоси й оголені тіла: в Одесі відкрили найхтивішу виставку літа  

Груповий виставковий проєкт під недвозначною назвою «Хіть» до 8 серпня відкрилась у Freedom Art Gallery (-1 поверх культурного центру UNION, Троїцька, 43).

В цьому просторі поряд із художніми виставками пропонуються українські бренди одягу та аксесуарів, часом одне перетікає в інше. Так, зображені учасницею виставки Юлією Біломлинською химерні (напевно хтиві) чоловічки красуються і на футболках у вигляді принтів.

Живопис, графіка, скульптура, фотографія та мозаїка дев’яти одеських авторів (на жаль, скульптор Євгеній Годенко загинув внаслідок нещасного випадку незадовго до відкриття, дату якого довелося переносити) зустрілися в одному проєкті з волі куратора, Олега Плетньова. За його спостереженням, у суспільстві на тлі війни стало просідати лібідо, тож треба якось стимулювати народ, розгойдувати, приводити в тонус.

«Я ходив на вечірні заняття малюнком, – розповів живописець Андрій Желез. – Підвали, квартирники… Там познайомився с Катериною Білетіною, вона почала мене об’єднувати з іншими художниками, привела й до цього виставкового простору, познайомила з Олегом Плетньовим. Коли я з ним поспілкувався, у мене почали з нуля робитися зовсім інші картини. Він сказав, що треба яскравіше, і я радикально змінив стиль. Зопалу вийшло написати роботи спеціально для цієї виставки. Мені важлива реакція глядачів, вважаю повністю готовою тільки ту картину, що пройшла випробування публікою».

Андрій стверджує, що назва «Хіть» може бути сприйнята в негативному ключі, а дарма.

«В язичницькому пантеоні поряд зі Сварогом і Даждь-богом цінувалася енергія «Хіть», яка потрібна для сексу, – каже митець. – Я якось спілкувався з одним колегою, котрий щільно займався цим язичницьким культом, і він розповідав, що нічого не вивергав у свою дружину, аби зберегти цю енергію. Вважав, що жінка відбирає сили у чоловіка, коли той еякулює. Невдовзі він розлучився і навіть картини його перестали продаватися. Тут не все так однозначно».

Серед робіт Андрія Железа звертає на себе особливу увагу твір «Трійник», де двоє учасників (а може, й учасниць) в масках створюють цілком загрозливу ситуацію для третього (або третьої), теж замаскованого (або замаскованої). Як казали мистецтвознавці минулого, «над цією картиною треба думати». Вона точно розпалить чиєсь лібідо.

«Проєкт мені близький, рада бути його частиною, мені він не здається надто радикальним, — ділиться Ліза Книга, автор серії графіки, що супроводжується відвертими текстами. – І все ж-таки я б не хотіла, щоб усі мої представлені тут роботи сприймалися виключно крізь призму сексуалізації. Дуже не хочу, аби цей ярлик до мене прикріпився, протистою цьому усіма силами. Голе тіло на моїх малюнках я скоріше позиціоную як відкритість, щирість».

А для інших авторів тілесність все ж-таки свідчить про сексуальну об’єктивацію моделі, часто увага глядача спритно привертається до статевих органів, навколо яких нема, як то кажуть, нічого зайвого.

Провокативні знімки Єви Шторм та Івана Цюпки роздруковані на вінтажному фотопапері. Диптих «Портрет у панталонах» Лєри Фокіної знайомить нас із двома моделями, чиї панталони геть не приховують статевої приналежності (хоча б тут все однозначно). Живий класик концептуалізму Сергій Ануфрієв «засіяв» ціле поле фалосами, а Єгор Хор вигадливо викладає ті самі фалоси кахлями по деревно-стружковій плиті. Усього багато, все яскраве, впадає в око, цікаве за кольором, композицією, сюжетом.

Можливо, занепокоєність авторів проєкту щодо просідання сексуальної енергії українців почасти виправдане, хоча… Занадто часто останнім часом літні джентльмени цинічно заграють з молодими дівчатами та жінками просто на вулиці, у кав’ярні та інших громадських місцях. Вочевидь, війна створила у них хибне враження, нібито вони здатні з успіхом замінити молодих чоловіків. Таким не надто поважаним панам явно нічого стимулювати не треба, краще пити вчасно кефір.

А ми продовжуємо розхитувати своє лібідо, опиняючись у найдальшому куточку галереї, власне, це примірочна, прикрашена мальовничою «Оголеною» Серафіма Чаркіна. «Персоналка» цього відомого художника проходила тут останні пів року, була вельми еротичною та остаточно прибрати всі полотна в організаторів рука не піднялася. Тому насправді у виставки не дев’ять, а десять авторів.  

Автор – Ірен Адлер, фото Олега Владимирського