Демонтаж неминучий? Експерти обстежують понівечений ЖК в Аркадії, а сотні мешканців чекають на вердикт  

12 вересня російська ракета влучила у 25-поверховий житловий комплекс на вулиці Валерія Самофалова (колишня Каманіна) в Одесі. У будівлі повністю зруйновано щонайменше два поверхи, а під завалами загинули дві людини. Ще 26 того дня отримали поранення, серед них - п'ятимісячна дитина.

Через трохи більше як тиждень після удару постраждала секція залишається закритою для мешканців: у ній відключено комунікації. Поки люди шукають тимчасове житло, до обстеження висотки приступили інженери та геодезисти Одеської державної академії будівництва та архітектури. Вони мають визначити, наскільки стабільні пошкоджені конструкції та що з ними відбувається після удару.

«Думська» з'ясовувала, наскільки безпечно в ЖК і чи зможуть мешканці повернутися до своїх квартир.

ДНІ ПІСЛЯ УДАРУ

Життя у величезному комплексі поступово повертається у звичне русло. У сусідніх секціях працюють магазини та кафе, у дворі бігають діти. Але достатньо повернути голову в бік постраждалої секції — і стає зрозуміло, що тут сталося. Жахливий удар зім'яв верхні поверхи, наче картон. На фасаді — сліди руйнувань, понівечені конструкції, арматура, що стирчить. У вічі впадає величезна кількість вікон, закритих після удару вибухової хвилі листами OSB.

Для мешканців руйнування будинку стало не лише історією про вибиті вікна. Для багатьох це необхідність в одну мить заново влаштовувати своє життя, не розуміючи, коли вони зможуть повернутися додому, і чи зможуть взагалі.

Яна живе в першій секції на 13-му поверсі. Сім'я переїхала до Одеси близько семи місяців тому, квартиру винаймали. Син ходить до школи неподалік, тому зараз виїхати в інший район для них практично неможливо. Родичів в Одесі, у яких можна було б зупинитися, у сім'ї немає.

У квартирі, за словами Яни, частина вікон вціліла, але в секції відключили воду та електрику. Незабаром мешканців попередили про небезпеку перебування в будинку. Спочатку сім'я перенесла речі на парковку й сподівалася, що ситуація вирішиться за кілька днів. Але потім евакуювали й сам паркінг. Довелося знову збирати речі та шукати тимчасовий дах над головою.

Зараз сім'я орендує квартиру в цьому ж ЖК. Яна каже, що це далеко не ідеальний варіант і він також тимчасовий: багато квартир пропонують лише до літа, тому до пошуків доведеться повернутися.

За її словами, після вибуху мешканці здебільшого допомагали один одному самостійно. Хтось пропонував переночувати, хтось приносив воду та їжу. Кілька днів людей годував один із місцевих ресторанів. При цьому Яна каже, що не отримала чіткої інформації про якусь допомогу, наприклад, з орендою квартири.

«Мені зараз потрібно продовжувати жити, а не шукати, хто мені компенсує моє житло, — каже вона. — Мені потрібно просто розуміти, що буде далі, де ми будемо жити. У мене є дитина, вона ходить до школи, мені потрібно працювати. Я не можу постійно переїжджати з одного місця на інше».

Зазначимо, що в одеській мерії «Думській» повідомили, що люди, у яких немає іншого житла, можуть звернутися за фінансовою допомогою на оренду квартири, а на момент розмови запитів від мешканців ще не надходило.

Сам комплекс частково відновив роботу. Судячи з повідомлень у чаті мешканців, у правій частині першої секції вже є електрика та холодна вода до 19-го поверху. В окремих квартирах комунікації теж можуть під'єднати, але лише за присутності власника або його представника. Під пошкодженою частиною будинку вже встановлюють тимчасові опори — вони мають взяти на себе частину навантаження та передати його на нижні поверхи.

ТАМ, ДЕ БЕТОН ВИСИТЬ НА АРМАТУРІ

Усередині будівлі вже працюють фахівці Одеської державної академії будівництва та архітектури, які намагаються з'ясувати головне: у якому стані перебуває пошкоджена частина висотки і як вона поведеться далі.

Перше, з чим зіткнулися геодезисти, — недоступність.

«Ми не можемо туди дістатися, щоб встановити деформаційні мітки й стежити за конкретними точками, — пояснює геодезист Владислав Демченко. — Тому проводимо моніторинг деформацій дистанційно за допомогою тахеометра. Знімаємо точки з поверхні в певних місцях і стежимо за їхньою висотою — опускається плита чи ні».

Наступний важливий етап — встановлення інклінометра. Це точний датчик, який показує, чи змінюється нахил конструкції. Обладнання минулого року безкоштовно передали академії італійська компанія Move Solutions та швейцарська Aman Engineering. Такі прилади вже використовують для спостереження за іншими пошкодженими будівлями, зокрема пам'ятками архітектури Одеси.

Для встановлення датчика доведеться підійматися на самий верх. Ліфт у пошкодженій секції, зі зрозумілих причин, не працює. Підіймаємося в сусідню секцію і вже звідти переходимо на дах. Покрівля постраждалої частини нахилена і пробита посередині опорною колоною. На руберойді розкиданий утеплювач — керамзит. Над похилою конструкцією височіє вціліла, але пошарпана металева рекламна конструкція з голубом.

«Ця плита більше ні на що не спирається, — каже Демченко. — Вона висить сама на собі, на цих зв'язках арматури, наче на нитках. Якщо ти колись ламав карбон, там приблизно те саме: клей і нитки. Ось бетон і арматура — це саме те».

При цьому, за його словами, мова не йде про те, що вся висотка може раптово завалитися набік. Будинок має монолітний залізобетонний каркас, який працює принципово інакше, ніж старі панельні будівлі. Але це не робить пошкоджені елементи безпечними.

«Я не думаю, що плита прямо зараз може відвалитися, але вона може якимось чином обвалитися, скластися, — каже геодезист. — Вона не впаде так, що будівля ляже на бік. Це залізобетонний каркас, він так не працює. Але окрема конструкція може обвалитися. Тому ми це й будемо моніторити».

Тепер до роботи приступає ще один інструмент — лазерний сканер, який дозволяє перетворити зруйновану частину будинку на точну цифрову модель.

Геодезист розкладає прилад і починає оцифровувати навколишню дійсність, яку приніс до Одеси «русский мир» у вигляді ракети. Прилад послідовно фіксує геометрію пошкодженої секції. У результаті фахівці отримають цифрову модель руйнувань і зможуть не лише візуально оцінювати пошкодження, а й вимірювати їх, порівнювати положення конструкцій та відстежувати зміни з часом.

Майже одразу сама реальність нагадує, де ми перебуваємо. Прямо під час роботи лунає сирена. За кілька хвилин повітря розриває звук вибуху. Десь за Пересипом падає ворожий безпілотник, який атакував місто. Далеко в небі підіймається чорний дим.

Спускаємося нижче. З кожним поверхом дедалі краще видно, якої сили був удар. Величезні залізобетонні конструкції розірвані немов папір. З обпаленого бетону стирчить арматура. Перекриття, розраховані на величезні навантаження, місцями буквально висять на залишках з'єднань.

Поверхи ніби повисли один на одному. Тріщини перетинають стіни, розрізають колони та перекриття. Там, де раніше були квартири та зовнішні стіни, тепер зяють величезні отвори. Через них відкривається абсолютно сюрреалістична картина — залитий сонцем пляж Аркадії, люди, що засмагають і плавають у морі. А за кілька метрів від нас, на запиленому бетоні, місце, де ворожа ракета забрала життя двох молодих людей.

Для пересічної людини епіцентр вибуху виглядає як хаос із бетону, арматури та уламків. Для геодезиста — набір конкретних точок, координат і деформацій, які потрібно зафіксувати до того, як фахівці почнуть демонтаж.

Влад проходить поверх за поверхом і фіксує лазером не стільки самі руйнування, скільки поточний стан пошкодженої секції. Для фахівців це принципова різниця. Їм потрібно отримати точну геометрію будівлі після удару, щоб потім розуміти, які конструкції змістилися, наскільки та чи триває рух.

Перші дні спостережень уже показали невеликі переміщення окремих пошкоджених елементів, але поки що фахівці пов'язують їх насамперед із температурними змінами. Моніторинг має дозволити зафіксувати різке посилення деформацій практично відразу.

ЩО БУДЕ ДАЛІ

Як розповів перший проректор ОДАБА Анатолій Ковров, пошкоджена частина однозначно буде демонтована. Перші повноцінні результати спостережень розраховують отримати приблизно через тиждень. При цьому фахівці академії поки що забороняють людям перебувати під зоною ураження. Пошкоджена конструкція може поводитися надто непередбачувано.