Езотерика навпіл з еротизмом: одеському музею подарували твори ізраїльської художниці  

Виставка живопису і графіки «Світ тонкої реальності Зінаїди Прокоф’євої» (Ізраїль) відкрилася в Музеї імені Реріха (Велика Арнаутська, 47).

Художниця, на жаль, вже не з нами, але її роботи у 2025 році були подаровані музею її чоловіком, художником Володимиром Прокоф’євим.

Ці двоє талановитих людей працювали в різних країнах, осіли в Ізраїлі, одначе не забували про рідний Білгород-Дністровський та Одесу, з якою пов’язали роки навчання та дорослішання.

Тепер в одеському зібранні представлено 11 мальовничих картин та 30 малюнків, виконаних чорною капілярною ручкою. Малюнки жіночих образів (2020) демонструють віртуозне володіння лінією, пластичною та витонченою майстерністю в передачі зображення. А скільки еротизму в цих сценках (зближення двох жіночих голівок, за яким вдумливо спостерігає чоловік однієї з красунь, особливо сподобається деяким глядачам).

«Глибоке проникнення у досвід створення традиційної японської гравюри (укійо-е), що виникла в період Едо, і захоплення цим видом мистецтва, близьким до душі художниці, дозволили створити галерею прекрасних жіночих образів, — каже директор музею Олена Петренко. — Японські майстри відобразили швидкоплинність життєвих моментів та мінливість миттєвих переживань, що вислизають. Один з найпопулярніших в Європі, Кацусіко Хокусай (1760-1849), створив багато серій, одна з яких широко відома – «36 видів Фудзі». В жанрі якуся-е, в якому створювалися портрети акторів театру Кабукі, художник Кітагава Утамаро (? – 1806) написав галерею жінок- красунь. Великий художник Ніколай Реріх (1874-1947) цінував японську гравюру, японське мистецтво за «правду великого в малому», за вміння висловити вічність у миті. Він присвятив Японії свої статті «Японці», «Слава самураїв», «Чудо». В одній из них було сказано про японське мистецтво, що воно – «чудотворна тканина краси».

У мальовничих роботах (2013-2016) показано реальність іншого світу, іншого плану буття.

«Тонка матерія Тонкого світу, що має назву в спеціальних джерелах астральної, невагома, але відчутна, має форму, — уточнює Олена Петренко. — Ця форма має назву cama rupa, «тіло емоцій та бажань», Зінаїда Прокоф'єва одягає в цю матерію «Юнака з флейтою», «Небесне воїнство», «Космічну сагу» та низку інших персонажів. Головне, що все зображене та образи є представниками Світлого світу, вони просякнуті світлом сонця та блакитного сяяння Тонкого світу. Уява художниці не має меж, фантазія про іншу реальність і витончена майстерність художниці створюють картину світу, в якій є життя і відсутнє його закінчення, де здійснений перехід зі світу щільної матерії до одухотвореної площини».

Мисткиня була справжнім віртуозом не тільки в живопису та графіці, але також у скульптурі та кераміці, сподіватимемося, і ця частина її спадку буде коли-небудь в Одесі представлена.

«Колір у живопису Зінаїди Прокоф’євої звучить, як камерна музика – м’яко, проте глибоко. Іноді з цієї тиші раптом виникає акцент – тепла пляма, червоний штрих, золотавий відблиск – як знак присутності життя, душі, надії… Графіка Зінаїди Прокоф’євої – це особлива форма візуальної поезії, закодована в тонких, безперервних лініях… Малюнок у неї на кшталт письма: кожний порух руки сповнений сенсом, кожна пляма дихає, він відрізняється стриманою виразністю», — пише в каталозі виставки Володимир Прокоф’єв.

Залишається подякувати дарувальнику за таке щедре поповнення музейної колекції під час війни, коли численні твори образотворчого мистецтва опинилися в евакуації.

Працює виставка до 18 серпня.

Автор – Ірен Адлер, фото Володимира Андреєва