«Форпост», «Ігла» та звичайний автомат: як російські окупанти безпілотника за 8 млн доларів втратили

«Думська» продовжує публікувати фронтові нариси нашого спеціального кореспондента Георгія Ак-Мурзи, які автор продовжує вперто називати байками, незважаючи на те, що всі оповідання засновані на реальних фактах, а кілька разів він був навіть свідком або учасником подій, що описуються. Інша річ, що історії Ак-Мурзи завжди незвичайні і часом справді схожі на вигадку. Але на війні буває всяке, підтвердженням чого може бути випадок, що описаний нижче.

Цю історію мені розповів солдат однієї з механізованих бригад Збройних сил, які діють на південному напрямку. Його посада – оператор переносного зенітно-ракетного комплексу, проте відзначився воїн, застосувавши зовсім іншу зброю. Але йому слово.

«На початку червня до мого підрозділу надійшла інформація, що над нашою ділянкою скоро відпрацюють вертушки орків. Я з товаришем вирушив у секрет із ПЗРК «Ігла». День у секреті, два. Чекаємо. Всі очі в бінокль поглянули. Гелікоптери часто йдуть дуже низько, за лічені метри від землі. Приховуються, навчилися: колись їм добре дали відірватися в Афгані та Чечні.

Ми з «Іглою» нашою сидимо над лиманом. Круті береги, яри навколо. Жарища – яєчню можна смажити на каміні. Навіть комарі сонні – на спеку у туристів грають, по очерету біля води сидять, у прохолоді. Тиша… Вдалині хлюпає сонна риба в лимані. І мухи дзижчать – їм спека до одного місця. Раптом якесь незвичайне дзижчання. Очевидно, інша комаха, шкідливіша, ніж муха. Вушка нагострили та у бінокль дивимося. Начебто нічого в небі немає. І тут через пагорб з'явилася «комаха» росіян. Як чорт із табакерки. Хоч і не вертушка. БПЛА, безпілотник.

Знизу не видно, що за БПЛА. Я спочатку подумав, щось на зразок «Орлана». Апарат явно на «ниточці», на дистанційному управлінні, не в автономному польоті. Від нас до орків – менше тридцяти кілометрів… Оператор явно досвідчений, летить обережно, пірнає за пагорби та яри на бриючому, користується складками місцевості гранично точно. Наші РЛС погано бачать таких «комах» на низькій висоті.

Дивлюся на «Іглу»: часу привести її до бойової готовності вже немає. Крім того, за високих температур старі ПЗРК малоефективні – можуть не знайти ціль. Зриваю з плеча «калашників». Так, збити безпілотник із автомата – шанс один із ста. Висота польоту метрів двісті, теоретично дістати можна. Була не була, думаю.. Дав перший постріл, промах. Перевів на автоматичний режим, вицілив на попередження і чергою цвіркнув. Безпілотник смикнув крилами – влучив! Ще одну чергу на попередження – ще раз влучив! Залізяка пішла різко нагору і до моря. Назад, отже, до себе.

На висоті її вже наша ППО перехопила. Хлопці дали залп, одразу дві ракети всадили точно в ціль. Тільки димний шлейф залишився. «Комаха» впала в море. Але там глибини невеликі, і наші безпілотник дістали. І здивувалися, бо не «Орлан» це був, котрий, кажуть, із всякого непотріба на рашці збирають. А «дорослий» «Форпост».

Потім уже прочитав в інтернеті, що дуже пишається русня цим апаратом. Типу творіння похмурого російського генія гордо майорить над полями битв і наводить точно на ціль артилерію та ракети. Хоча є маленька ремарочка: кажуть, що русня цей витвір просто поцупила, за своєю давньою традицією. Закупивши парочку зразків в ізраїльтян.

Коли дістали той «Форпост» із моря, з'ясувалося, що я з калаша йому прямо в оптику влучив. Ось і вирішив оператор виводити його на висоту. Але й тут прорахувався, все одно ми його дістали.

Мені після цього випадку по плечу плескали, руку міцно тиснули. Мовляв, потрапив не в брову, справжнє око! Мені це – найкраща дяка. Не за медалі воюю.

Потім уже подумав, як оператора орків на тому боці «хвалили» його батьки-командири. Ціна збитого «аналогівнета» під 8 мільйонів доларів зашкалює.

Думаю, занесли йому «подяку» до грудного відділу – була така традиція в радянській армії, гудзики на мундирах у «духів» їхні «дідусі» гнули ударами кулака. Ну а традиції та скріпи дуже поважають у російській армії. Це їх усе…»

Записав Георгій Ак-Мурза