Піде на четвертий термін і молиться за перемогу: мер Одеси — про свої кримінальні справи, Бабеля та ігнор президента

Більш як два місяці (а до цього років з 10) ми запрошували мера Одеси на інтерв'ю. В останні дні року він погодився та приїхав в нашу редакцію. Досвідчені люди кажуть, що Труханов дуже неохоче дає інтерв’ю без попередньої підготовки. У нас вийшло інакше – спілкувалися у форматі імпровізації, що було на думці, про те й говорили. Спойлер: Труханов планує йти на четвертий термін. Можливо для когось це неочікувано. А ще, той, хто дочитає до кінця, дізнається, кому мер телефонує найчастіше. Почали з найнезручніших запитань — про кримінальні справи, ставлення до деколонізації та чому мера ігнорить президент. Ну і як же не помірятися зі Львовом. А ніяк.

Попереджаємо, інтерв'ю довге, та ми не радимо читати його по діагоналі, адже ви самі знаєте, що в деталях. Поїхали.

«ВОНИ НЕ ХОЧУТЬ СЛУХАТИ, ЧИМ ЖИВЕ МІЛЬЙОННЕ МІСТО, СПРАВЖНЮ ОБ’ЄКТИВНУ ІНФОРМАЦІЮ, ТОМУ В НАС ТАКІ РОЗБІЖНОСТІ»

«Думська». Почнімо з історії. Історії справи КРАЯНу. Чому розслідування НАБУ триває так довго? Вже восьмий рік.

Геннадій Труханов. Тому, що цієї справи фактично немає, вона політично замовлена.

«Д». Хто замовник?

Г.Т. Саакашвілі, і це є в матеріалах слідства, коли бізнесмени показували, що Міхо прийшов до Углави (Гізо Углава — у 2015-му перший заступник директора НАБУ) і сказав, що мені треба порвати Труханова. Цієї справи немає, був виправдувальний вирок, але вони (НАБУшники) не згодні, що там по юридичній компанії вони щось не допрацювали. Мені кажуть, що я ввів в оману депутатів. Але чи можна їх ввести в оману? Це діти малі? Сьогодні у цій будівлі працюють більш як 700 працівників, і люди отримують якісну послугу. Там маємо завжди повну парковку. В нас не було інших варіантів.  

«Д». Чому вас не запрошують на заходи, коли президент в Одесі?

Г.Т. Мені дуже це подобається, що я можу не сидіти там, просто слухаючи та витрачаючи час, а працювати.

«Д». Але ж долю Одеси обговорюють без вас…

Г.Т. Я вважаю, що це мінус їм, а не мені. Вони не хочуть слухати, чим живе мільйонне місто, справжню об’єктивну інформацію, тому в нас такі розбіжності.

«Д». Ви розмовляли з президентом телефоном?

Г.Т. Ні.

«Д». Жодного разу?

Г.Т. Жодного разу!

«Д». Навіть після повномасштабного вторгнення?

Г.Т. Після вторгнення я був на кількох нарадах і доповідав.

«Д». У вас з ним одразу після обрання склалися такі погані відносини?

Г.Т. В нас не було жодних суперечок, але ось такий формат. Не питають мене, а я не лізу. Чому? Я завжди ставлю важливі питання. Якщо під час ковіду в нас нема кисню та нема ліків, я порушую питання та кажу напряму. Міністр каже, що є, а я кажу, що ні. Може в Україні і є кисень, але в Одесі його нема.

«Д». Якби зараз довелося поспілкуватися?

Г.Т. Я мер міста, і бачу, що йому потрібно. Виникають важливі питання: приліт на Приморській. Люди за програмою єВідновлення отримають по 1100 доларів за квадратний метр. Клас! Це працює. Приліт на Добровольського, 12 осіб загинуло, парадна зруйнована. Приходжу, кажу, що вас підтримає держава. А вони мені кажуть, що нам пропонують 525 доларів за метр. Чому? Так вирішив Київ! Їду до столиці, питаю, чому так? Мені відповідають, що проаналізували, що в цьому районі такі ціни. Ми розбили Одесу на сектори і побачили таку картину. А Одесу не запитали. Але ж в житті воно зовсім не так. А в Хаджибейському районі дають 970 доларів за метр. Що ж це таке?

«У ЛЬВІВ ПРИЇЖДЖАЄШ, ТОБІ РОЗКАЖУТЬ ПРО ЙОГО ІСТОРІЮ, А ЩО МИ БУДЕМО РОЗКАЗУВАТИ ПРО ІСТОРІЮ ОДЕСИ, ЗОКРЕМА ЛІТЕРАТУРИ»

«Д». Ви згодні з тезою, що сьогодні винищується самоврядування?

Т. Г. Так, це чітко. Якщо поважають самоврядування, то поважають мера міста, і тут не важлива персоналія, не важливо, що це Труханов. Мова йде про обраного мера міста. Ми маємо вигризати гроші. Оці ПДФО маємо вигризати. Це ж на сили оборони, це й ТрО, й поліція, і на садочки, й на тротуари тощо.

«Д». Чому так?

Т.Г. Децентралізацію почав Гройсман, як мер міста. Але потім влада побачила, що росте вплив місцевих партій, і почалися питання. От ми, наприклад, побудували будинок дитячої творчості, почали труби міняти. Почалося зростання рейтингу мерів. Це не сподобалося.

«Д». І ще про самоврядування, але з іншого боку. Одесу часто порівнюють із Львовом, мовляв, ми програємо ці перегони. Чи розмірковуєте ви про це і, чи дійсно нам треба наздоганяти та переганяти?

Г.Л. Між країнами та містами дійсно є конкуренція, можна назвати це й змаганнями за туристів, за економічні показники, за інвестиції. Щодо Львова та Одеси, то у нас є море. Це нас відрізняє і дає більші можливості. І ми, звісно, маємо розвивати цей напрямок. Треба змагатися і розвивати наш бренд «Одеса». І тут не тільки про економіку та інфраструктуру, тут ще про нашу культурну самобутність, про наш гумор, про нашу літературу. Але сьогодні ми позбавляємо себе можливості пишатися нашими письменниками, коли перейменовуємо вулиці, названі на їх честь. Саме завдяки їм Одеса увійшла до світової літературної спадщини.

«Д». Ви про Бабеля?

Г.Т. Так, і про Паустовського, і про Олешу, Ільфа і Петрова, і про Жванецького. І тут як раз питання дуже важливе для мене, тому що я одесит. Я народився в Одесі. Я впевнений, треба розуміти все про нашу самобутність одеську, про нашу культуру, про наш гумор, про нашу літературу. Одеса увійшла у ЮНЕСКО як літературне місто. І коли ми сьогодні позбавляємо себе можливості пишатися нашими письменниками, які прославили наше місто, і завдяки яким ми увійшли до культурної спадщини, світової культурної спадщини, то це неправильно.

«Д». Тобто не згодні ви з усіма напрямками деколонізації?

Г.Т. Ви знаєте, я згоден, але я хочу, щоб коли ми виконували будь-який закон, ми читали його, зрозуміли, що є виключенням з цього закону і розібралися. А коли воно йде в такий спосіб, як воно пройшло, то це, я вважаю, неповага до нашого міста, неповага до нашої культурної спадщини. Тому що інститут національної пам’яті сьогодні прийняв уже рішення по трьох вулицях, які перейменовано, це Паустовського, Віри Інбер та Буніна, що вони не підлягають перейменуванню, розумієте? А чому ж тоді не розібралися? А я впевнений, що якщо далі будемо розбиратися, то і Ісаак Бабель, який був розстріляний Сталіним, він теж не підлягає. Що ж ми робимо? Як будемо змагатися? У Львів приїжджаєш, тобі розкажуть про його історію, а що ми будемо розказувати про історію Одеси, зокрема літератури?

«Д». Ви читали статтю у The Economist?

Г.Т. Так, звичайно.

«Д». Що думаєте? Вони мала великий розголос…

Г.Т. Так, великий розголос. Є різні думки та бачення. Був я нещодавно у Страсбурзі, і до мене підходив дуже відомий французький кінорежисер і питав, що з Бабелем дійсно така ситуація? Я відповідав, що так. Якщо ми увійшли в ЮНЕСКО, то маємо приймати те, що в цього регіону є свої особливості, отака в нас історія, і не треба нічого видумувати. Щодо цієї статті, то певно це думки людей. Я не думаю, що у такому відомому виданні можна щось за гроші надрукувати. Одеса довела, що ми є патріотично налаштоване українське місто, в нас є ворог, це російська федерація, з якою ми воюємо. Ми виконували закон про деколонізацію, міська рада перейменувала 210 топонімів, чітко розбираючи кожен випадок. І в суспільстві не було жодної протидії. Але в нас не десять вулиць, потрібен час. Закінчився термін, за тиждень взяли й прийняли рішення по 89 вулицям, пам’ятники треба знести. Так, виконувати треба, але ж розбиратися! Добре, Пушкін вам нагадує імперію. А Дюк не нагадує? А де Рібас не нагадує? Потьомкінські сходи? Оперний театр?

«БУДЬ ЛАСКА, ХЛОПЦІ, ВИКОРИСТОВУЙТЕ ЦЮ АЙДЕНТИКУ, АЛЕ НЕ НА ТЕРИТОРІЇ МІСТА»

«Д». Нещодавно на сесії облради було прийнято новий брендбук Одещини. Чи будете ви, як мер, використовувати його на території міста?

Г.Т. Дуже гарне питання. Я не дозволяю собі й не хочу дозволяти іншим приймати волюнтаристські рішення. Хтось щось розробив, взяли на сесії й прийняли. Я думаю, треба, щоб була дискусія, відкритий конкурс, щоб була можливість вибору. Тому наша фракція порушила це питання і заявила, що, будь ласка, хлопці, використовуйте цю айдентику, але не на території міста. У нас є свій туристичний символ, ми будемо робити це з обговоренням із суспільством.

«Д». Чи використовується на офіційному рівні та символіка, що була розроблена структурою скандально відомого українофоба Артемія Лєбєдєва?

Г.Т. Я не знаю цього Лєбєдєва, але коли говорив, що він мріє приїхати в Одесу «пожрать» і щось там с «дєвками» робити, то я відповів, що це вони у себе в хліву жеруть, а дєвки в них, а у нас наші мами, дружини та доньки. Якір-серце – це створіння студії, а не Лєбєдєва. Так, звісно, він використовується. Він встановлений у шести містах-побратимах і став символом підтримки України, люди несуть туди квіти.

«ОДЕСУ ВРЯТУВАЛИ НАШІ ЗАХИСНИКИ, А ТАКОЖ МОЛИТВИ МІСТЯН І ЗАХИСНИКІВ»

«Д». Ви чули історію про Агафангела та ікону?

Г.Т. Хто ж її не чув?

«Д». Ви вперше її почули з вуст Олега Кіпера чи раніше? Чи вірите в неї?

Г.Т. Я вірю в те, що Бог береже Одесу, і в нас є захисниця – Касперівська ікона Божої матері. Богослужіння та молитва сьогодні захищають. Як казав один відомий священник, монах, що в янгола є два крила: це робота і молитва. Сьогодні наші військові виконують свою роботу, захищаючи Батьківщину і нас з вами. А ми маємо молитися та просити захисту. У це я вірю. Історія з Агафангелом та іконою дуже цікаво інтерпретована для суспільства, але я б змінив акценти. В 1853 році теж була подібна історія, коли Касперівська ікона захистила Одесу. Зараз та ж ситуація – Одесу врятували наші захисники, а також молитви містян і захисників. В цю версію я вірю.

ЯКЩО НЕ НА ВІЙСЬКО, НА ЩО ВИТРАЧАТИ ГРОШІ? ЯК ПОБУДУВАТИ ЄДИНУ НАБЕРЕЖНУ ТА ВРЯТУВАТИ УЗБЕРЕЖЖЯ ВІД ЗАБУДОВИ?

«Д». У 2024 році Одеса передала на потреби ЗСУ сотні мільйонів гривень. Якби ці гроші не пішли військовим, куди б ви їх направили?

Г.Т. Грошей завжди не вистачає, але є стратегічні напрямки. Сьогодні під час війни це перш за все енергетична безпека. Весь час нашої незалежності ми не займалися цим серйозно. Одинадцять останніх років я намагався домогтися передачі Одеської ТЕЦ на баланс міста. Говорив із всіма президентами та прем’єрами. На жаль, вони вирішили інакше і передали її НАК «Нафтогаз». Це могла б бути наша енергетична незалежність, це дало б змогу всередині міста організувати когенерацію, що забезпечила б як мінімум всі об’єкти інфраструктури. Щодо інших напрямків, то це будівництво сміттєспалювального заводу. Звісно, і зелена енергетика.

«Д». За останні десять років міські дороги стали більш зручними, їх підтримують в більш-менш нормальному стані. Цього не можна сказати про тротуари. Чому Одесою більш зручно пересуватися автомобілем, ніж пішки? Пішоходів набагато більше.

Г.Т. Треба оцінювати ситуацію тверезо. Звісно, можна просто покласти плитку чи асфальт і на певний час закрити питання. Але якщо ми говоримо по-дорослому, то має бути комплексний підхід, як ми зробили з Рішельєвською – повністю поміняти комунікації, подивитися, в якому стані водовідведення і водопостачання. Якщо робити, то робити правильно, щоб потім непотрібно було щороку перекопувати й перекладати. Ми продовжимо системне покращення тротуарів, але зараз гроші в першу чергу на ЗСУ.

«Д». Скільки грошей потрібно, щоб тротуари в Одесі були за якістю такі, як автомобільні дороги?

Г.Т. Я колись давав розпорядження порахувати, два-три роки тому це було близько 10 мільярдів гривень, сьогодні ця сума, мабуть, більша.

«Д». Останнім часом ви багато говорите про інклюзивність та безбар'єрність. Чому така увага?

Г.Т. Ми завжди опікувалися цим питання. Якщо пам’ятаєте, то у 2014 році в нас взагалі не було тролейбусів та трамваїв із низькою підлогою. Сьогодні ситуація зовсім інша. Хто хоче побачити – побачить. Пандуси на тротуарах, тактильна плитка, працюємо в цьому напрямку системно. Рухаємося за планом попереду всіх. Створили Координаційну раду безбар’єрності, взаємодіємо з державою, адже є тут багато проблем. Закони є, але вони не врегульовані постановами Кабміну. Наведу приклад. Згідно із законодавством, люди з інвалідністю, що пересуваються на візках та проживають у багатоповерхових будинках, можуть бути переселені на перші поверхи. Тобто, закон є, але як його виконувати, ми не знаємо. Держава має роз’яснити механізм виконання та як це фінансувати.

«Д». Кожен мер Одеси хоч раз говорить про єдину міську набережну. Це реально зробити?

Г.Т. Я думаю, що ми це зробимо. Але тут потрібно порозуміння у суспільстві, треба, щоб люди почули. Ми цим займаємося з 2014 року. Але на узбережжі чисельна кількість земельних ділянок, які в різні роки і за різних обставин потрапили до приватних рук. Нас не чують. Треба сісти, провести діалог, виділити оцю приморську смугу, затвердити кордони парку Ювілейний, і от тоді єдина набережна стане реальністю. Поки ми чуємо від власників щось на кшталт «а чому ми повинні комусь щось віддавати».

«Д». Ми можемо стверджувати, що парк Ювілейний не захищений від забудови?

Г.Т. За час моєї діяльності на посаді міського голови ми там нічого нікому не віддали. Все, що там склалося, це наш спадок, ми не можемо його відмотати. Колись люди отримали ділянки у довгострокову оренду, щось там побудували, не знаю, законно чи ні, але в них є документи й вони сплачують податки. Ми боремося хоча б за зменшення поверховості.

«Д». Можете навести приклади успішні?

Г.Т. Щодо парку Ювілейний не готовий відповісти, але згадаю успішний кейс у Київському районі. Планувалось багатоповерхівки на 24-25 поверхів на вулиці Академіка Корольова. Нам під час діалогу вдалося зменшити до десяти поверхів – саме на таку поверховість ми видаємо їм документи. Звісно, вони можуть поїхати до Києва і там пролобіювати своє, на жаль, така практика існує дуже багато років.

«ЦЕ АМОРАЛЬНО – ПРИКРИВАТИСЯ ЛЮДЬМИ З ІНВАЛІДНІСТЮ ТА ВІЙСЬКОВИМИ», — ПРО БУДІВНИЦТВО НА ДЕЛЬФІНІ

«Д». Ситуація з Юрієм Дегасом, який звинувачує особисто вас, мовляв, ви хочете зруйнувати його інклюзивний пляж.

Г.Т. Між двома бізнесменами виникла суперечка, до чого тут міська рада, я не знаю, але я вже звик до цього. Це дуже брудна історія. І найбільш неприємно, що свого часу я допоміг йому з усіма погоджувальними документами, ми разом цей пляж відкривали, тож заявляти, що я хочу знищити – це абсурд. Я був там багато разів, і вже під час повномасштабного вторгнення, і дякував йому за створення пляжу.

Жодного сантиметра там ніхто не забирав і нічого не знищував. Тож виникла суперечка через те, що поряд знаходиться об'єкт, приватизований ще двадцять років тому. Він в незадовільному стані. Аеросолярій. Коли я обходив, то побачив, що це небезпечна зона. Викликали бізнесмена, він сказав, що все зробить. Я наказав встановити паркан та надпис «небезпечно». Він почав роботу, і тут починається відкрита нагла брехня, що хтось щось забирає, якусь парковку знищує. Це аморально – прикриватися людьми з інвалідністю, військовими, каламутити суспільство. А питання, як він працює, як він платить податки, це буде дуже цікаво, адже поряд з інклюзивним пляжем працює ексклюзивний. Є багато сигналів, і ми побачимо дуже скоро реакцію правоохоронних органів.

«Д». Ви вважаєте Дегаса вашим політичним опонентом?

Г.Т. Я вважаю, що багато хто може бути моїм політичним опонентом.

ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ: КОМУ ТЕЛЕФОНУЄ ТА ПРО ЩО МРІЄ МЕР

«Д». Коли закінчиться війна?

Т.Г. Ми всі засинаємо з цим питанням. Але чим вона має закінчитися? Загинуло стільки хлопців та дівчат. Це кращі люди держави. Але ж маємо лінію зіткнення. І як це закінчити? Я не розумію, на яких умовах. Але якщо продовжувати, я теж не розумію. Нам кажуть про контрнаступ, але якими силами, якщо не вистачає авіації?

«Д». До вторгнення вас називали проросійським політиком. Як змінилося ваше ставлення до росії?

Т.Г. Будь-яка людина може поставити аналогічне питання. Моїй матері 82 роки, і вона щодня йде у підвал. Як я маю ставитися до цього? Я не бачу своїх онуків. Я на кожному прильоті, разом з ДСНС дістаю тіла загиблих. Як я можу до них відноситися? А те, що я розмовляю російською мовою, так ми всі народилися в Одесі, і спілкуємося російською. А те, що в нас працювали у порту здебільшого російські компанії, це тайна якась?

«Д». Якби у вас були всеукраїнські важелі, щоб ви зробили в питанні мобілізації?

Г.Т. Подивімось, хто заброньований у одеській міській раді. Які напрямки? Тепловики, які забезпечують теплом, водії трамваїв та тролейбусів, працівники КП «Міськзелентрест», що спилюють дерева, що впали. Це наш фронт сьогодні. Наші садочки, школи. А давайте подивимося на адміністрації, хто в них там заброньований?

«Д». Коли ваших працівників забирають до ТЦК, є якісь шляхи їх повернення?

Г.Т. В мене є заступники, які цим опікуються та спілкуються з ТЦК, пояснюють ситуацію.

«Д». Вдається звільнити людей?

Г.Т. Іноді вдається, іноді – ні! В більшості випадків є порозуміння. У нас були випадки із «Одесміськелектротрансом», я запитав у військкомів, а ви готові працювати замість них, щоб транспорт не став?

«Д». Ви користуєтеся мобільним телефоном?

Г.Т. Так, звичайно.

«Д». Кому телефонуєте найчастіше?

Г.Т. Своїм заступникам, на жаль.

«Д». Хто перший?

Г.Т. Перший заступник!

«Д». Які цілі на 2025 рік ви перед собою ставите?

Г.Т. Зробити так, щоб всі ми всередині міста довели, що в нас нема розбіжностей в історії, культурній спадщині. У нас дуже красива історія, ми маємо пишатися нею не на словах, а на ділі. Треба любити Одесу такою, якою вона є. Наше місто надихало людей на різні ідеї, і на революцію, взяти ту ж саму організацію «Філікі Етерія» (грецька національна таємна організація, заснована в Одесі, яка фактично підготувала грецьку національно-визвольну революцію), або згадаємо Володимира Жаботинського (єврейський письменник і публіцист, один із лідерів сіоністського руху; співзасновник держави Ізраїль та її збройних сил), який тут народився. Тут у засланні був Пушкін, він не путін, як і Чайковський. Це не імперське минуле, а сьогодення. Вагнер був улюбленим композитором Гітлера, і що? Якщо про Бабеля кажуть, що він воював у кінній армії, а потім про неї написав? Чи Ільф та Петров працювали на НКВС, а потім написали «12 стільців». Ну це реально?

«Д». Коли закінчиться війна, чи будете балотуватися на четвертий термін?

Г.Т. Так.

Автори — Юрій Басюк, Ростислав Баклаженко