«Звільняють, бо з моєї команди»: ексмер Одеси про нову владу, суперечки щодо Бабеля, Пушкіна та суди (ексклюзивне інтервʼю)

Ексмер Одеси Геннадій Труханов уже рік живе в новій реальності: без українського паспорта та кабінету в мерії, але з понад сотнею томів кримінальних справ.

У великому інтерв’ю «Думській» він відверто розповів про причини розколу у фракції «Довіряй ділам», звинуватив голову ОВА Олега Кіпера в «погоні за екшеном» на місцях ракетних ударів і розкрив неформальні подробиці їхніх суперечок щодо Бабеля та Пушкіна.

«ЦЕ МОЯ КРАЇНА, Я УКРАЇНЕЦЬ ЗА ПОХОДЖЕННЯМ»

«Думська». Сьогодні ми зустрічаємося з вами у спортивному комплексі Української федерації таїландського боксу. Чому саме тут?

Геннадій Труханов. Це осередок таїландського боксу в Україні. Я відкрив його у 1994 році, і він працює вже понад 30 років. Тут ми виховуємо особистостей і патріотів, які представляють Україну на міжнародних змаганнях. Саме робота зі спортом свого часу підштовхнула мене піти в політику. Ми залучали хлопців і дівчат, які тоді залишалися на вулиці без належного нагляду, і допомагали їм повернутися до нормального життя.

«Д». Федерація та спорт залишилися. А що зникло після втрати громадянства й посади мера? Влада, друзі, телефонні дзвінки, прохання?

Г.Т. На одному із судових засідань прокурор заявив, що я нібито втратив зв’язки з країною, а тому маю носити електронний браслет і виконувати інші вимоги. Я не міг промовчати: мої зв’язки з Україною визначаються не лише наявністю чи відсутністю паспорта. Тут похований мій батько, тут живе моя мати, тут народився я. Це моя країна. Я українець за походженням, тому нічого не втратив.

«Д». У вас залишилися знайомства, є партія «Довіряй ділам». На які рішення в Одесі ви зараз можете впливати?

Г.Т. Те, що сьогодні відбувається в Одесі, викликає багато запитань. Я знаю ситуацію та маю свою думку. Радий, що деякі депутати й сама партія дослухаються до мене.

«Д». Засідання міської ради зривалися через те, що депутати від «Довіряй ділам» припинили голосувати й брати участь у роботі. Ви ініціювали застосування імперативного мандата до деяких з них. Що саме вони порушили?

Г.Т. Коли люди обирають інший шлях, як, наприклад, у випадку з Василем Ієремією, і долучаються до іншого політичного проєкту, це не просто формальність. Партія — не клуб, до якого можна ходити за власним бажанням.

«Д». Чому одразу мова про імперативний мандат й відкликання? Які конкретні зобов’язання вони порушили?

Г.Т. Депутати долучилися до іншого політичного проєкту. Це не обов’язково означає формальний вступ до іншої партії, але йдеться про участь в іншому політичному формуванні. Перед тим, як ухвалювати такі рішення, потрібно прийти, порадитися й пояснити свою позицію. А вони спочатку ухвалили рішення, а вже потім долучилися до інших політичних формувань, нікому нічого не сказавши.

«Д». Ви вважаєте це зрадою?

Г.Т. Не хочу називати це зрадою. Є моя особиста думка, а є рішення партії.

«Д». Але ж ви очолюєте партію!

Г.Т. У нас є статут і регламент роботи.

«ТЕ, ЩО МІСЬКА РАДА ЩОСЬ ВИРІШУЄ, — ЦЕ ІЛЮЗІЯ»

«Д». Події в міській раді породили припущення, що військова адміністрація може використати ситуацію, щоб представити раду як недієвий орган, а згодом узагалі позбутися її. Що ви про це думаєте?

Г.Т. Це дурниці. Міська рада вже давно багато чого позбавлена. Після появи військової адміністрації виникла ілюзія, що депутати щось вирішують. Насправді вони не мають можливості відстоювати власну думку. Коли голова військової адміністрації на апаратній нараді сідає поруч із керівниками міста, а потім викликає керівника департаменту чи управління і пропонує написати заяву на звільнення, а Ігор Миколайович Коваль, що сидить поруч, мовчить, хіба незрозуміло, хто реально керує? Якби я там сидів, то ніхто б із військової адміністрації, обласної, міської чи районної моїм підлеглим вказівки б не роздавав.

«Д». Як ви оцінюєте роботу керівництва міста за останній рік?

Г.Т. Я помилявся щодо військової адміністрації. Казав, що Сергій Петрович Лисак як військова людина розбереться в ситуації, і все буде гаразд. Але коли почали звільняти людей, які, на мій погляд, ефективно працювали й справді давали результат, я зрозумів, що все не так, як я очікував.

«Д». Які кадрові рішення вас найбільше обурили?

Г.Т. Не розумію, чому працівникам, які сумлінно працювали, кажуть: «Пиши заяву». На питання чому, відповідають: «Тому що ти з команди Труханова!»

«Д». А що нинішньому керівництву Одеси вдалося зробити за рік? За що ви могли б його похвалити?

Г.Т. Не знаю такого.

«Д». Тобто жодного прикладу?

Г.Т. Жодного.

СУПЕРЕЧКИ ЩОДО ДОПОМОГИ ВІЙСЬКОВИМ ТА СПАДЩИНИ БАБЕЛЯ І ПУШКІНА

«Д». Перейдемо до обласної влади. В ексклюзивному інтерв’ю «Думській» очільник ОВА Олег Кіпер заявив, що ви піарилися на допомозі ЗСУ й підтримували лише тих, хто був лояльним до вас особисто, зокрема ветеранам, які приходили на сесії. Як ви це прокоментуєте?

Г.Т. Мене переповнюють емоції, тому я намагатимуся бути стриманим. Коли я був мером, Олег Олександрович запропонував збирати гроші з усіх громад і централізовано спрямовувати їх на потреби військових. Я заперечив: це органи місцевого самоврядування, де рішення мають ухвалюватися спільно з депутатами. Чому допомагати має лише обласна влада, а міська рада та депутати не можуть цього робити? Відповіді я не почув.

Один із підрозділів записав відео та подякував Олегу Кіперу. Але ця подяка має бути не Олегу Олександровичу, а тим громадам, які дали свої гроші, а він ними розпоряджається. Так само було з допомогою Національної поліції та ДСНС: про внесок громад часто забували. У мене багато подяк від 126-ї (сьогодні 39-ї окремої бригади морської піхоти) та 122-ї бригади територіальної оборони. У 2023 році, коли ми допомагали формувати ці підрозділи, їм бракувало необхідного забезпечення. Командир 122-ї бригади особисто дякував мені та міській раді.

Ми забезпечували військових на передовій дронами та іншим необхідним обладнанням. Звернень було багато, тому я передавав їх на розгляд депутатських комісій, а мої заступники разом із військовими визначали потреби.

«Д». Коли робочі стосунки з Олегом Кіпером перетворилися на конфлікт?

Г.Т. Це відбувалося поступово, через окремі рішення. Я дивився його інтерв’ю, в яких він розповідав, що пропонував мені багато хорошого, а я нібито не хотів співпрацювати. Але не пригадую жодної його пропозиції, яка справді допомогла б місту.

«Д». А які ваші пропозиції він відкинув?

Г.Т. Наприклад, ми обговорювали перейменування вулиць. Я звертався до Кіпера й просив уважно підійти до цього питання, адже Одеса має статус міста літератури ЮНЕСКО.

На одній з зустрічей ми розглядали імена, пов’язані із літературною історією міста. Коли дійшли до Ісаака Бабеля, пролунало твердження, що він був агентом КДБ. Те саме й про Ільфа та Петрова. Я заперечив: їх твори перекладені багатьма мовами та відомі в різних країнах перекладені. До того ж Бабеля розстріляв Сталін. Яке КДБ? Це історія Одеси. Чому ми маємо віддавати її Росії?

Ми також говорили про Пушкіна. Кіпер сказав, що єдине досягнення письменника в Одесі — інтимні стосунки з дружиною Воронцова. Я висловлююся чемно: він сказав це при людях значно відвертіше. Якщо людина так вважає, це свідчить про певний рівень її розвитку.

«Д». Геннадію Леонідовичу, Олегом Кіпером розповідав, що під час війни двічі ледь не загинув від балістичних ударів. Чи траплялися з вами за ці роки подібні інциденти?

Г.Т. Такі ситуації були, але я цим не пишаюся. Після одного з таких випадків зрозумів, що ризикував не лише я, а й команда, за яку я відповідав. Я бачив молодих хлопців і дівчат, які працювали на місцях обстрілів, і розумів свою відповідальність за їхню безпеку.

Коли люди потрапили під ракетный удар на Дачі Ковалевського (у березні 2024 року, — Ред.), я зателефонував Олегу Олександровичу й попросив припинити цю гонитву за сенсацією. Була інформація про повторний удар, тому я закликав його не їхати, доки рятувальники та інші люди не сховаються. На місця падіння ракет прибувають керівники, співробітники адміністрацій, помічники, люди з телефонами. Вони можуть заважати рятувальникам і наражати на небезпеку тих, хто приїхав допомагати. Навіщо? Навіщо це робити? Навіщо наражати життя людей на марну небезпеку тільки заради того, щоб потім говорити в інтерв'ю, що ти великий воїн і міг загинути?

«Д». Але ж ви теж приїжджали на місця влучань, зокрема вночі…

Г.Т. Я приїжджав працювати, а не піаритися.

ЩО ЗІ СУДАМИ ПРО ГРОМАДЯНСТВО ТА ПОТОП?

«Д». Перейдемо до справи про громадянство. Зараз м’яч на боці Верховного Суду України. На якому етапі розгляд?

Г.Т. Відбулося вже третє чи четверте засідання Верховного Суду відтоді, як мене, на мою думку, незаконно позбавили громадянства на підставі якихось папірців.

Протягом року ані я, ані мої представники, ані Верховний Суд не можемо отримати чіткої відповіді від СБУ, Державної міграційної служби та Офісу президента щодо підстав цього рішення. На мою думку, надані документи не є належними доказами. Правоохоронці не можуть пояснити їхнє походження, а у суду є сумніви щодо автентичності копій та підписів.

«Д». Лунають припущення, що це політичне замовлення. Чи вірите ви, що у 2026 році зможете домогтися скасування рішення?

Г.Т. Надія помирає останньою. Я повинен це зробити, щоб повернути віру своїм рідним і близьким. Мене позбавила громадянства не моя країна, а, як я вважаю, група людей, які зібрали певні папірці й подали їх президентові.

«Д». Яким ви бачите результат цієї справи?

Г.Т. Має бути скасований указ президента й повернуте мені громадянство.

«Д». А після цього ви плануєте повернутися на посаду міського голови?

Г.Т. Не хочу, щоб хтось думав, ніби я борюся за повернення на посаду. Моє бачення розвитку міста, моє ставлення до Одеси й розуміння того, як потрібно працювати заради її майбутнього, дуже відрізняються від того, що відбувається зараз.

«Д». Рік тому, після повені в Одесі, були вас звинувачували в тому, що ви допустили загибель людей. На якому етапі перебувають кримінальні провадження щодо вас?

Г.Т. Це було ще одне беззаконня та свавілля щодо мене. Міська рада попереджала про небезпеку ситуації, а інші цього не робили. Дуже неприємно слухати, коли людськими жертвами прикривають політичні звинувачення.

Ще з 2014 року звертався до президента, прем’єр-міністрів та інших державних органів, оскільки в Одесі є серйозна проблема з відведенням дощових вод. Я особисто зустрічався з Володимиром Зеленським і попередніми керівниками уряду. Але проблему так і не розв’язали: місто потребує системи глибоководного випуску та інших інфраструктурних об’єктів. Незважаючи на це, згодом міську владу почали звинувачувати в бездіяльності.

Генеральний прокурор, який доречі втік за кордон, коментував ситуацію ще до завершення слідчих дій і судового розгляду, заявляючи, що Труханов нічого не робив із 2014 року. Але я надавав документи, які підтверджують, що робило місто.

«Д». На якому етапі зараз ці справи?

Г.Т. Нам повідомили про завершення слідства й надали матеріали для ознайомлення. Їх дуже багато — понад сто томів.

«Д». Прокуратура вимагає позбавлення волі?

Г.Т. Так, Але мене обурює, коли тимчасова влада звітує про свою роботу, демонструючи, як посадовці спускаються в колектори, хоча ці роботи давно мали бути виконані. Це не привід для піару. В даному випадку я говорю про пана Філатова, який сам виходець з «Інфокса» і чудово знає про проблеми, але чомусь не вирішує їх, а знімається у штольні для роликів.

«Д». Що потрібно було змінити після повені, щоб така трагедія не повторилася?

Г.Т. Після трагедії я запросив керівника гідрометеорологічного центру й запитав, чому червоний рівень оголосили о 19:00, хоча люди вже загинули о 16:00, а до того діяв жовтий рівень.

Мені пояснили, що не вистачає сучасних систем спостереження, які дозволяли б точніше визначати, скільки опадів випаде в конкретному місці. Наявне обладнання не дозволяє достатньо точно визначити, де саме і наскільки сильним буде дощ.

Я запитав, скільки коштує така система. Мені назвали орієнтовну суму — близько двох мільйонів гривень. Я попросив підготувати пропозиції щодо закупівлі й сказав, що звертатимуся до депутатів та шукатиму фінансування.

«Д». Чи встановили таку систему? Якщо завтра буде така сама злива, наслідки будуть іншими?

Г.Т. Наскільки мені відомо, це питання так і не було належним чином вирішене.

Розмовляв Юрій Басюк