Головна з європейських інвестицій в Україні: «Якщо ракета щось зруйнує — ми відбудуємо заново»

Одеса давно й плідно співпрацює з Європейським інвестиційним банком: вже не перший рік вулицями міста курсують низькопідлогові трамваї «Татра», придбані за його кошти, а минулого тижня за підтримки ЄІБ відкрився комунікаційний центр служби 112. Тепер містянам для виклику екстрених служб достатньо запам'ятати лише цей номер. Про особливості роботи у країні, що перебуває у стані війни, ставлення до української та російської мов і підтримку словацького народу читайте в ексклюзивному інтерв'ю з головою регіонального представництва банку в країнах Східної Європи Крістіною Мікуловою.

«Думська». Крістіно, як сталося так, що ви очолили регіональне відділення Європейського інвестиційного банку вже після початку повномасштабного вторгнення і переїхали жити до Києва, який безжально обстрілюють?

Крістіна Мікулова. 24 лютого 2022 року я працювала в офісі ЄІБ у Люксембурзі, але саме того дня перебувала в Римі. Дізнавшись про вторгнення, я насамперед пішла до храму святого Петра і запалила свічки за людей, які опинилися в цій страшній ситуації.

Вже через кілька тижнів я взяла відпустку і поїхала на кордон України та Словаччини як волонтерка. Працювала в нічну зміну. Це було дуже страшно: жінки, діти, тварини по 20 годин чекали на кордоні — розгублені, втомлені. Тоді, побачивши цю взаємодію, я зрозуміла, що хочу працювати в Україні.

Ще кілька разів я поверталася як волонтерка, але незабаром вирішила бути тут уже як співробітниця. Вакансій не було — ЄІБ евакуював команду з Києва. Працюючи в Лівані, я почала вивчати українську мову, а у 2024 році подала заявку на конкурс на посаду керівника відділення в Києві.

«Д». З Лівану в Україну — все одно що з вогню та в полум'я. Я так розумію, що ви застали й там бойові дії. Які були відчуття після приїзду до Києва?

К.М. Скажімо так, у Лівані я не раз опинялася в ситуаціях, коли було небезпечно. Ізраїль завдавав ударів за 60 кілометрів від столиці. Коли я прибула в Україну, я відзначила два моменти: системне оповіщення про загрози, тобі з усіх боків повідомляють не просто про тривогу, а що, куди летить і коли прилетить. Ну і, власне, робота ППО. У Лівані її в принципі немає. Там є лише один об'єкт, який захищений від атак з повітря.

«Д». Дайте вгадаю, посольство США?

К.М. Саме так!

«ПОБУТОВЕ ЖИТТЯ МОЖЕ НЕ ПРОСТО ТРИВАТИ, А СТАВАТИ КРАЩИМ»

«Д». З якою метою ви прибули сьогодні до Одеси?

К.М. Європейський інвестиційний банк бере участь у реалізації проєкту комунікаційної служби 112 — це європейський стандарт, що діє в усіх країнах ЄС. Я пам'ятаю себе дитиною у Словаччині, і тоді доводилося завчати три різні номери, щоб викликати пожежників, поліцію та швидку допомогу. Служба 112 об'єднує всі ці служби та додає туди ще й аварійний компонент. Коли у моїй квартирі цієї зими прорвало трубу, то я дзвонила саме на 112 – і до мене швидко прийшла допомога. Одеса стане в цьому плані хабом для всього півдня України. Нині проєкт впроваджується в життя, ми працювали над ним вісімнадцять місяців, перехід буде поступовим, але настане час, коли номери 101, 102 і 103 зникнуть.

«Д». Які ще проєкти ЄІБ реалізує в Одесі?

К.М. Банк не чекає, щоб розпочати процес відновлення України, а працює тут і зараз щодня. Наш фокус це критичні послуги, енерго- та водопостачання, охорона здоров'я, міський транспорт. Після початку повномасштабного вторгнення ми виділили 4 млрд євро на відновлення цих послуг. І темпи прискорюються, у 2025 році сума інвестицій сягне мільярда євро. Щодо проєктів в Одесі, то це закупівля електробусів. Інвестиція в нормальне життя одеситів, незалежність від палива, екологічність. Це інтеграція в європейський стандарт, як і у випадку з трамваями «Татра», повністю низькопідлоговими та доступними для всіх.

«Д». Нещодавно в мерії на засіданні виконкому питання з електробусами підіймали в досить песимістичному ключі. Мовляв, незрозуміло, що робити з проєктом. Навіщо потрібні електробуси, якщо в місті немає світла?

К.М. Для нас важливо не тільки вирішувати кризові моменти в авральному режимі, але й тримати довгостроковий фокус. Міська рада може вважати цей проєкт неактуальним тут і зараз, однак для нас можливість надання якісних послуг європейського стандарту є пріоритетом, і це не про сьогодні, це про перспективу. Чому нам потрібні низькопідлогові трамваї? Це показники рівня життя. Безбар'єрність, укриття. Для нас важливий баланс між оперативними проєктами, які щось відновлюють зараз, і тими, що на перспективу. Це дає людям надію, що повсякденне життя не просто може тривати, а ставати кращим.

«Д». Трамваї «Татра», закуплені за кошти ЄІБ, були вироблені в Україні. Чи принципово для банку, що конкурс виграв місцевий виробник?

К.М. Для нас принципово надати якісну послугу, щоб це було фінансово доступним, збалансувати якість і ціну. Нам важливо, щоб вода, яка тече з-під крана, була не просто очищеною за допомогою спеціальної системи, а щоб і ви, і ваші діти, і ваші онуки могли собі дозволити цю систему очищення. Те саме й із трамваями. Якщо українські розробники зуміли забезпечити якісну послугу й виграли конкурс, то це ж чудово.

«ЯКЩО РАКЕТА ЩОСЬ ЗРУЙНУЄ, МИ ПОЧНЕМО БУДУВАТИ ЗНОВУ»

«Д». Як банк працює на енергетичному фронті?

К. М. Ми регулярно інвестуємо в стійкість, і це як ніколи актуально, цієї зими були рекордні морози, найскладніша зима. Ми працюємо як на національному, так і на місцевому рівні. Виділили 350 млн євро «Нафтогазу», щоб збільшити газові резерви та продовжувати опалювальний сезон. Є кредит для «Укренерго» на 120 млн, з ними ми довгостроково співпрацюємо щодо захисту інфраструктурних об'єктів. Нещодавно я відвідала одну підстанцію на Київщині, там завершився процес зведення захисного укриття. Ви знаєте, виглядає дуже футуристично, як у фільмі «Дюна». Укриття розраховане насамперед на захист від дронів, але якщо влучить ракета, то теж є шанси, що витримає. А від дронів дуже потужний захист.

«Д». Ви говорили, що співпрацюєте і з громадами…

К.М. Так-так, звичайно. У нас загальна вартість програм на відновлення соціальної інфраструктури вже сягнула 740 млн євро, це школи, садочки, лікарні. 200 млн євро ми заклали на енергетичну стійкість, це когенерація та відновлювана енергетика. Зима закінчилася, але це лише перепочинок перед наступною, ми маємо готуватися до неї вже зараз.

«Д». Ви ж розумієте, що практично все, у що ви вкладаєте гроші, хай то трамваї чи укриття об'єктів інфраструктури, в будь-який момент може зникнути. Прилетить дрон чи ракета, і все, немає вкладених мільйонів. Це війна. Як банк прораховує ці ризики?

К.М. У нас завжди є гарантія Європейського Союзу, ми працюємо у тісній співпраці з Єврокомісією, з урядами держав-партнерів. І ключове це — віра в європейське майбутнє України. За цими словами ховається дуже проста реальність — якщо ракета або дрон щось знищує, ми одразу починаємо будувати заново, тому що є гарантія ЄС.

Війна триває не тільки на передовій, а й на будівельних майданчиках тут, у тилу. Щотижня ми завершуємо щонайменше один проєкт, це крейсерська швидкість. Коли ми реалізуємо, то показуємо й українцям, і рф, що життя відновлюється і покращується, що ми не зупиняємося, нас не зламати. Яскравий приклад — ми відновлювали фасад лікарні імені Мечникова в Дніпрі, яка приймає багато військових. Там ракета впала за 50 метрів. І що в результаті? Ми почали все заново!

«ЦЕ НЕ ПРОСТО ВІЙНА УКРАЇНИ З РОСІЄЮ, ЦЕ ВІЙНА ЦІННОСТЕЙ»

«Д». Ви говорили про те, що в перші місяці війни словацький народ з великим співчуттям поставився до трагедії України. Минуло чотири роки. На рівні політиків часто висловлюється думка, мовляв, пора закінчувати війну, українцям потрібно погодитися з територіальними втратами та укласти мир. А що думають прості люди?

К.М. Підтримка більшої частини населення щодо України залишається непохитною. Солідарності, як було багато, так і залишилося. Що ж стосується уряду, то не слід ставити знак рівності між ним і більшістю населення. Прості люди дійсно хочуть миру в Україні, справедливого миру. Що ж стосується деяких політиків, то в комунікації з населенням вони експлуатують фрази про мир, а російська пропаганда підтримує ці наративи. Уряд може скільки завгодно говорити про мир, але при цьому він нічого не робить для його досягнення. Так, словаки хочуть миру в Україні, проте ті, хто просіває інформацію, у яких розвинене критичне мислення, розуміють, що мир не повинен досягатися за будь-яку ціну. Насправді ж це не просто війна України та росії, це війна цінностей.

«Д». Частина європейських політиків виступає за беззастережну підтримку України, називаючи її щитом Європи. Ви згодні з цим визначенням?

К.М. Абсолютно! Ба більше, українці важливі для Європи не тільки як носії величезного військового досвіду, а і як великі майстри впровадження інновацій у найрізноманітніших сферах: у сільському господарстві, транспорті, логістиці. Саме українці мають неоціненний досвід функціонування цих сфер у воєнний час, коли потрібно постійно адаптуватися, змінюватися. Такого досвіду немає в жодній країні ЄС. Ми потребуємо допомоги українців, ми маємо вчитися, як пристосовуватися до нових умов, як правильно дивитися в майбутнє.

«Д». Закінчімо нашу розмову на філологічній ноті. Ви сказали, що почали вивчати українську мову у 2023 році та ваш рівень — це рівень носія, повірте. А що для вас російська мова, адже щодня, швидше за все, ви стикаєтеся з її носіями?

К.М. Це дуже хороше запитання, дякую. Я почала вивчати українську в травні 2023 року онлайн з викладачем із Бучі. Словацька мова за граматикою ближча до російської, але якщо говорити про словниковий запас, то тут набагато більше спільного з українською мовою. Я думаю, що у взаємовідносинах цих двох мов багато спільного з чеською та словацькою. Я народилася в Чехословаччині, вільно спілкуюся чеською, як більшість словаків мого покоління. Але багато чехів не розуміють словацьку мову, а може й не хочуть розуміти. Це домінантність одного народу. Титульна нація чи що? Ми дивилися чеське кіно, читали чеські книги, чого не можна сказати про них стосовно нас. Не було рівності та балансу у взаєминах.

«Д». Ви розумієте російську мову і чи можете нею спілкуватися?

К.М. Я розумію російську, я вивчала її в університеті, у нас був фокус на Східну Європу, і ця мова була дуже корисною, оскільки використовувалася на багатьох територіях. Я її розумію, але відповідати нею не можу, та й не хочу. З 2023 року для мене домінантною мовою є українська.

Розмовляв Ростислав Баклаженко