Річниця геноциду: в Одесі реконструювали епізод із депортації кримських татар  

Скорботну дату, День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу, відзначає сьогодні Україна.  

80 років тому радянська влада примусово депортувала переважно до Узбекистану понад 190 тисяч корінних кримчан, здебільшого жінок, дітей і людей похилого віку, оголосивши цілий народ «зрадниками батьківщини».

На згадку про геноцид qırımlılar в Одесі на залізничному вокзалі провели перформанс. На 10-й платформі встановили товарні вагони, ідентичні тим, у яких сім'ї кримчан примусово залишали історичну батьківщину 1944 року.

Розпочалося дійство з хвилини мовчання в пам'ять про жертв російського та радянського режимів.

За словами організатора, голови громадської організації «Кримські татари Одещини» та депутата обласної ради від партії «Європейська Солідарність» Февзі Мамутова, сьогодні росія, як і 80 років тому, повернулася до політики геноциду.

«80 років тому весь наш народ депортували, — розповів Февзі. — 46% загинуло в дорозі та в поселеннях у перші роки депортації. Ми не повинні забувати ці страшні події, повинні пам'ятати про тих, хто в них винен. Ворог сьогодні той самий. Ми бачимо сьогодні Бучу, бачимо Ізюм і розуміємо, що цей той самий людожер, що й 80 років тому, і тільки консолідована підтримка Збройних сил України дасть змогу звільнити Крим, військовополонених і політичних в'язнів».

Своєю чергою народний депутат України Олексій Гончаренко зазначив, що такі акції важливі, оскільки нагадують про те, що сьогодні Україна веде війну з імперією, яка звикла знищувати цілі народи.

«Це дуже важлива акція, тому що вона нагадує нам і всьому світові — те, що робить сьогодні росія на окупованих українських територіях, — це її постійна практика вже впродовж століть, — упевнений Олексій Гончаренко. — Це жахливий злочин і це та сама російська імперія, яка вчинила голодомор українців, геноцид кримський татар, чеченців та інших народів імперії. Сьогодні росія знову чинить геноцид проти українців і робить все, щоб витіснити кримських татар з їхньої батьківщини. Імперія прийшла знову і знову вбиває».  

Генеральний консул Турецької Республіки в Одесі Бірей Йилмазсой, який був присутній на заході, нагадав, що його країна не визнає незаконну анексію півострова та інших міжнародно визнаних територій України.

«Кримські татари змогли повернуться на свою батьківщину, — зазначив дипломат. -Однак зараз знову або виявилися відірваними від історичної землі через незаконну анексію 2014 року, або змушені продовжувати жити в умовах політичних переслідувань і репресій. Наша країна підтримуватиме кримських татар у їхньому бажанні вільно і безпечно жити на своїй історичній батьківщині».

У товарних вагонах були відтворені умови, в яких змушені були їхати кілька місяців із Криму до Узбекистану жінки, діти та люди похилого віку. Підлога встелена звичайною соломою, будь-яких отворів, що дають змогу побачити сонячне світло або вдихнути свіжого повітря, просто немає. На соломі — особисті речі, які дозволяли брати з собою: Коран, хліб, кілька валіз або вузлів із найнеобхіднішим одягом і їжею.  

Расиму Акієву було майже чотири роки, коли його разом із сім'єю змусили покинути рідну домівку. Ступивши всередину вагона, убілений сивиною чоловік не може стримати сліз.

«Помирали у вагонах і народжувалися люди у вагонах, — згадує кримчанин. — Хто помирав — викидали на ходу або на зупинках просто в поля. Там (в Узбекистані, — Ред.) ми вмирали, як мухи: клімат такий, спека, люди всі холодні, голодні, вошиві. Половина населення там і залишилася. У мене два сини і двоє онуків, і я їм розповідаю про те, що нам довелося пережити, щоб це не забувалося».  

У військовослужбовця Збройних сил України Мустафи під час депортації загинуло 80% родини. У 2014-му році воїн разом із сім'єю вийшов з окупованого Криму.

«До моєї бабусі, до їхніх родин приїхали о четвертій годині ранку і забрали, — розповідає Мустафа. — Люди встигли взяти з собою тільки Коран, хліб і дітей. Їх завантажили у вагони і повезли невідомо куди. Із восьми членів сім'ї в живих після депортації залишилися двоє: моя бабуся та її сестра. Жили в дитбудинку, звідки їх потім забрав батько, який повернувся з фронту. Ці люди (росіяни, — Ред.) не зупиняться, тому нам потрібна тільки перемога».

Актори реконструювали події 80-річної давнини, коли НКВС-шники зганяли людей, немов худобу, у товарні вагони, відправляючи їх у невідомість, а когось на вірну смерть.  

Ознайомитися з експозицією може будь-хто охочий. Вагони простоять на 10-й колії 6-ї платформи (з боку Середньофонтанської) ще добу.