Горловий спів – рідкісне вміння: одесити можуть йому навчитися  

Наймолодша одеська галерея Art as Resistance (Базарна, 58) постійно поповнюється новими роботами, створеними у воєнний час.

Зараз простір поступово заповнюють ляльки-об’єкти Сергія Коняхіна, а до Хеллоуїна їх ще побільшає. Галерея працює і з творами у новому цифровому форматі NFT-токенів, і стає майданчиком для акустичних концертів.

От і зараз публіка зібралася на концерт-медитацію Сергія Головіна та його друзів. Унікальний дар Сергія підкріплений вивченням шаманського горлового співу, який він сплітає з авторськими піснями та каверами на улюблених виконавців у зовсім інших звучаннях.

«За лінією мого батька я веду родовід із Сибіру, — розповів співак. – Мама з України. Більше двадцяти років я займаюсь практикою горлового обертонового співу, вивченням голосу у всіх його проявах, музики етносів всіх народів Землі, котрих поєдную в своїй творчості. Справжній шаман мандрує, не виходячи з власної юрти, мої мандри проходять всередині моєї свідомості, бо всередині знаходиться Царство небесне, як сказано у Святому писанні. Але, звичайно, я не позиціоную себе шаманом, я музикант-мультиінструменталіст, а шаманом люди повинні назвати, я працюю з музикою, зі словом, зі звуком. Сьогоднішня програма має назву «На сталевих вітрах», у неї увійшли як старі, так і нові композиції, авторські пісні, етнічна музика».

Вже й не знаємо, як працюють ці механізми, але від голосових вібрацій Сергія у публіки реально поліпшується самопочуття та підіймається настрій. Суцільний позитив, хоча у пісні вплітається часом зловісне пташине клекотіння, крики лісових духів та інших незнаних сутностей.

«Для мене музика – найневід’ємніша частина взаємодії зі світом, — продовжує Сергій Головін. — Колиска горлового співу – центр Азії, Тува, Алтай, Монголія, Бурятія, Сибір, в Тибеті розповсюджений горловий спів серед ченців. Це унікальний різновид вокального мистецтва, котрий став забуватися з часом, проте живе завдяки майстрам, таким, як видатні тувинські виконавці Андрій Мангуш, Радик Телюш, мій учитель Ніколай Ооржак, який є спадковим тувинським шаманом. Існує думка, що у слов’ян у стародавні часи теж побутував горловий спів, але переважав розспів. У будь-якому випадку, колиска горлового співу зберегла мистецтво та секрети впливу звуків. Я займаюсь також етнічними інструментами, це й вірменьский дудук, і індійська флейта бансурі, і якутський варган, мене цікавлять різноманітні флейти, від слов’янських жалейок та башкирських кураїв до перуанських кеначо, різновидів гудків. Є у мене й тибетські співаючі чаші, і дзвінкий інструмент дивья, чия назва переводиться із санскриту як «диво».

Якщо хтось відчуває смак до таких же занять та хоче навчитися горловому співу у майстра – така можливість існує. Щонеділі на Водопроводній, 1 Сергій чекає усіх бажаючих. Заспіваємо по-новому, а нове, як відомо, це грунтовно забуте старе.        

Авторка — Ірен Адлер, фото Володимира Андреєва