Хаг Ханука самеах! Як євреї другу армію античного світу перемогли і чому це важливо для України  

Євреї всього світу відзначають сьогодні свято Хануки. Перші вогні на ритуальному світильнику за традицією запалили на Приморському бульварі.

За словами головного рабина Одеси і Півдня України Авроома Вольфа, це свято символізує перемогу добра над злом, світла над темрявою, тепла над холодом.

Вольф вдячний військовим і міській владі, які пішли назустріч єврейській громаді та дозволили не порушувати традиції у воєнний час.

На думку рабина, ханукія на Приморському бульварі — це символ нашої майбутньої перемоги, перемоги добра над злом.

Сьогодні нам, українцям, буде не зайвим згадати, що це за свято.

Дві з гаком тисячі років тому на єврейський народ напала друга армія світу — селевкідське (греко-сирійське) військо, яке хотіло перебити всіх, хто вірить у єдиного Бога, а на їхню землю переселити чужинців.

Греки взяли Єрусалим буквально за два-три дні. Місто спалили, Храм розграбували й осквернили — перетворили на язичницький пантеон. Людей вбивали тисячами — у домівках, на вулицях, у катівнях. Сили були явно нерівні. З'явилися колаборанти — ті, хто зрадив віру батьків, прийняв чужі закони і став на бік загарбників.

Будь-якій розумній людині тоді було зрозуміло, що у євреїв залишилася одна перспектива — «влитися в братську сім'ю елліністичних народів» і розчинитися в ній назавжди. У тих, хто виживе в окупації, зрозуміло.

Але знайшлися інші люди, «нерозумні» — ті, хто піднявся на повстання, відчайдушне і, з точки зору будь-якої розсудливої людини, абсолютно безглузде. Це були Маккавеї — ті самі герої-мученики, яких православні християни поминають щороку під час Медового Спаса.

Брати Маккавеї віддали цій боротьбі свої життя, але їхній подвиг надихнув безліч людей, які взяли до рук зброю. Повстанці воювали з карателями, вбивали зрадників і колабораціоністів та йшли на смерть, але не погоджувалися на компроміси з окупантами.

«Бог завжди на боці великих батальйонів», — сказав колись один французький генерал. Але не цього разу. Після кількох десятиліть кривавих битв повстання Маккавеїв перемогло.

Так, звісно, тоді ще почалася громадянська війна всередині селевкідської держави, а потім з'явилася дипломатична підтримка повстанців з боку Риму. Так, сили «другої армії миру» з часом вичерпалися, та й на полі бою їхні успіхи виявилися не настільки блискучими. Хай там як, зрештою всі релігійні заборони було скасовано, а Юдея знову повернула свою незалежність.

«Збіг обставин!» — скажете ви. Хто знає? Але зате ми точно знаємо, що не були збігом події в Єрусалимському храмі, який євреї звільнили 164 року до н.е. Ви пам'ятаєте, він був осквернений і розграбований — все храмове начиння, включно із золотим світильником, окупанти вивезли у вигляді трофеїв. Коли євреї привели Храм до ладу, з'ясувалося, що запасів олії вистачить на один день вогню в новому світильнику, а потрібно на вісім.

Знову-таки, в такій ситуації будь-яка розумна і розсудлива людина скаже, що чудес не буває. Але диво сталося. Вогонь горів рівно стільки, скільки було потрібно для відновлення нормальної служби в Храмі.

Давно минули ті часи. Мало хто пам'ятає імена античних правителів. Єрусалимський храм зруйнували через кілька сотень років після тих подій. Давно немає ні Стародавнього Риму, ні елліністичних держав. Але вогонь маккавейської Хануки, вогонь патріотизму і національної самосвідомості горів тисячі років.

Саме його світло дало життя нинішньому Ізраїлю — державі євреїв, які зберегли свою віру, відновили свою мову і створили армію, яка 75 років береже країну від зовнішніх ворогів. Сьогодні народ Ізраїлю, його віра і традиції — чи не єдине, що збереглося з тих давніх часів, якщо не брати до уваги мертвого каміння і неживих античних статуй, і продовжує жити.

Сьогодні Ханука — це свято народу, який створив національний осередок, зберіг свою віру, відродив мову пращурів і будує гідне життя для громадян усіх національностей.

Український народ століттями не був господарем на своїй землі. Мабуть, жодна розумна й раціональна людина не вірила, що українська національна держава може стати реальністю. Але вогонь прагнення народу до свободи погасити неможливо. Україна — яскравий приклад цього.

І не треба думати, що дива траплялись колись давно. Ми живемо в надзвичайні часи. Найбільше диво в тому, що Україна вистояла — на подив усього світу, всупереч усім раціональним прогнозам і думці розумних експертів.

Подивіться навколо, як сильно ми змінилися. Жителі центру і сходу країни почали розуміти ненависть українського заходу до москалів. Жителі заходу України зрозуміли: не кожен, хто говорить російською, є москалем. І всі ми нарешті зрозуміли: назва вулиці є не менш важливою, ніж питання, наскільки добре вона освітлена.

А ще можна згадати, як упродовж десятиліть московська пропаганда використовувала тяжкі моменти нашої історії, щоб розсварити українців з поляками та євреями. І що ми маємо зараз? Синагоги стали волонтерськими центрами, українські єврейські організації — прикладом справжнього патріотизму, а Польща — наш найвірніший європейський союзник.

Так, усім нам зараз важко. Найкращі наші громадяни віддають свої життя за те, щоб ми продовжували жити, продовжували пам'ятати, навіщо ми живемо. Продовжували допомагати близьким і піклуватися про слабких. Щоб ми не забували про Бога.

Сьогодні вогонь цього свята світить не лише євреям. Світильник на Приморському бульварі — ще один символ нашої незламності. Такий самий, як новорічні ялинки по всьому місту. Як уроки в одеських школах. Як вистави в бомбосховищах, як концерти українських музикантів під акомпанемент генераторів. Як годівниці для синичок в одеських парках, зрештою.

Попри всі біди та труднощі, в Одесі живуть люди, які розмовляють із Богом мовою Авраама, Соломона і Мойсея. «Думська» вітає всіх, хто відзначає Хануку, з цим світлим святом. Ми впевнені, що в нашому прекрасному місті й надалі лунатимуть стародавні молитви та псалми та спалахуватимуть ханукальні вогні.

Хаг Ханука самеах! Україна обов'язково переможе!

Автор — Сергій Дібров, фото Сергія Смоленцева