Їх був мільйон: хто прийшов із мечем, від меча загине! (колонка)
Їх був мільйон. Різних. Хороших і поганих, бідних і середнього достатку, освічених і темних, як полярна ніч. Православних і мусульман, буддистів і атеїстів. Жителів похмурої Бурятії, крижаної Якутії, запорошеного Дагестану, ярославців, волгоградців, перм'яків, тверичів, зарозумілих москвичів (відсоток невеликий, але були) і пітерців, які претендують на інтелігентність. Вчорашніх шахтарів, селян, інженерів, навіть учителів. А ще алкоголіків і наркоманів. Зеків, зрештою. Ну і кадрових — контрачів і випускників училищ-академій з багатоповерховими та пафосними назвами на кшталт «Федеральное государственное казенное военное образовательное учреждение высшего образования «Рязанское гвардейское высшее воздушно-десантное ордена Суворова дважды Краснознаменное командное училище имени генерала В. Ф. Маргелова» Міністерства оборони російської федерації.
11 років тому багато хто з них навряд чи б показав на карті Україну, у багатьох ніколи не було друзів і родичів у наших степах, лісостепах і лісах. Україна не була якимось магнітом, про неї особливо не мріяли. І справді, де Челябінськ, а де Кропивницький? Москвич поїде у відпустку в Єгипет і Туреччину, Одеса і Затока його не приваблювали, навіть Ялта до окупації навряд чи була люксовою в цьому плані. А вже про затишну Бучу, що заховалася в сосновому бору недалеко від Києва, всі сто відсотків, упевнений, і гадки не мали.
Їх був мільйон. Сильних, упевнених у собі, які планували майбутнє, хотіли грошей і нового життя. Які думали, ніби вони особистості. Хтось навіть вирішив, що він захищає інтереси свого народу, своєї нації, своєї держави. Вони пишалися своєю формою.
Але ось збожеволів їхній диктатор, звалилася в прірву мілітаристської шизофренії нація, стала остаточно злочинною держава. І цей мільйон рушив в Україну…
Вони вирішили, що їм усе дозволено, що вони, ще жодного разу не вистріливши, вже переможці. Що в них вийде.
Не вийшло.
Мільйон — ні, не всі загинули, не всі згнили в родючих українських чорноземах або прикрасили цвинтарі по величезній своїй батьківщині. Мільйон — це сукупні втрати. Там і каліки, і полонені, і дезертири.
Перед цим вони стали завойовниками, вбивцями дітей, ґвалтівниками, мародерами. Звірами в людській подобі, хоча даремно я на звірів. Краще так - нелюдами. Стали навіть найкращі з них.
Їх був мільйон.
Автор — Віктор Босняк, оглядач «Думської»
Станом на 6 червня BBC, видання «Медіазона» та команда волонтерів встановили на підставі некрологів та інших відкритих даних імена 111 387 російських військових, які загинули під час повномасштабного вторгнення в Україну. Ця статистика, безсумнівно, є неповною, оскільки враховує лише тих окупантів, тіла яких були знайдені, особи встановлені і яких поховали на батьківщині.
СМЕРТЬ РОСІЙСЬКИМ ОКУПАНТАМ!
Помітили помилку? Виділяйте слова з помилкою та натискайте control-enter
Там такого биомусора миллионов 90 ( по честным подсчётам), не считая мигрантов, про рабов из КНДР я вообще не говорю. А так, как командует наш Александр Македонский ( Сырский ), такое ощущение что у нас этого добра как минимум столько же, если не больше
росіяне давно втратили людяність та цивілізаційні риси, це суцільні варвари…так є винятки, але ж ставлення до війни все прояснює, краще ніж тисячи слів;
Командир взвода ЧВК Вагнер с позывным Релей с ссылкой на знакомого, который сейчас участвует в боевых действиях, рассказал, что в Сумах используются «мясные штурмы». Так, при захвате населенного пункта Кондратьевка из 100 штурмующих выжили 8 бойцов. Выживших командир обозвал «500-ыми» (дезертирами) и решил сразу отправить в новый «мясной штурм». Общественники тут же назвали все это фейками. В ответ Релей не только записал новое видео, но и попросил записать послание участника мясного штурма с позывным Афганец.
Ось що написав у власному блозі ветеран ЗСУ та українсько-московської війни Володимир Бойко «Політично стурбовані громадяни святкують визначну подію: кажуть, що з початку війни ліквідовано 1 мільйон російських окупантів. Про кількість поранених інформації немає, але, напевно, рахунок йде на десятки мільйонів. З такої нагоди гріх не загадати Хаджі-Бабу з Ісфагена, героя роману Дж.Морєра, духовними нащадками якого є українські полководці. Складаючи звіт про зіткнення з російськими військами на початку ХІХ століття, Хаджі-Баба розмірковував наступним чином: «Впали з коней чи то два, чи то пять козаків. Мабуть, пять. І невідомо, вбиті вони чи лише поранені. Будемо рахувати їх загиблими. А навіщо, взагалі, шкодувати цих невірних собак? Напишу, що було вбито пятдесят чоловік».
Приблизно так і народжуються зведення про бойові втрати противника.»
Думська в Viber
60
10
6
1
30
4
2
1
1
2
1