Чи відбере машина пензель у художника? В одеському музеї показують мистецтво, створене за допомогою штучного розуму (фото, відео)

Незвичайну експозицію творів у техніці моушен і комп'ютерної графіки, згенерованих за допомогою штучного інтелекту і доповненої реальності, представляє до 4 червня у виставковому просторі «Квартира №6» Одеський муніципальний музей особистих колекцій імені О.В. Блещунова, що на Польській вулиці.

Роботами Володимира Лук'янова, об'єднаними під назвою «ІІнематограф: естетика алгоритмів», милувалася культурний оглядач «Думської» Ірен Адлер.

Виставка відкрилася в Міжнародний день музеїв, і Будинок Блещунова виявився в масштабах міста (та й країни загалом) найбільш передовим і відкритим для експериментів.

Доповнена реальність — це, грубо кажучи, відео на папері, недооцінена технологія, яка розроблялася ще на початку двотисячних. Наводиш смартфон на QR-код, скануєш зображення і чекаєш, коли воно оживе, наприклад, серце, що лежить на тарілці, починає битися.

А ось картинки, представлені в різних варіантах, — це промти (prompt), тобто алгоритми запитів, що дозволяють оператору створювати образи. Фото реальної людини в такій обробці стає галереєю фантастичних персонажів.

Існує чимало упереджень щодо АI, тут і страх бути витісненим і завойованим розумною машиною, а ще маса побоювань, що вона, машина, виявиться більш переконливою у творчому плані. Як правильно сприймати цей феномен?

«Як нову ідею і технологію, яка є чудовим інструментом на майбутнє, — радить завідувачка відділу виставок Будинку Блещунова Марія Апрятова. — Сфера застосування цієї технології може бути дуже широкою. Наприклад, є можливість збільшувати в рази за допомогою штучного інтелекту маленьке зображення».

За прикладом далеко ходити не треба — ось він, на одній зі стін. З однієї крихітної фотографії AI допомагає відтворити великий об'єкт. Так можна відновити експонат, втрачений під час пожежі, війни, навіть якщо від нього збереглося тільки аматорське фото.

«За допомогою штучного інтелекту можна ці речі по-новому обробити, збільшити, очистити від вад і зберегти для історії. Слід також врахувати, що штучний інтелект постійно розвивається і вдосконалюється, а отже, стане в пригоді для музеїв, архівних досліджень», — додає Марія.

Так, дивись, ми й багатостраждальне полотно Караваджо «Взяття Христа під варту» наново зробимо!

«Якщо є можливість зберегти пам'ятку культури хоча б у віртуальному вигляді, то це досить цінно, — підтримує ідею Марія. — Раз ми не можемо скасувати технічний прогрес, то слід його очолити і поставити собі на службу. Кожна нова технологія спочатку здається дикою, відразливою. Володимира я часто називаю оператором нейронної мережі, адже сам по собі штучний інтелект не формує запит, а сепарує творців від технарів, виконуючи ту технічну роботу, яку зазвичай робив сам художник».

На вернісажі звучала в записі фонова музика, згенерована також за допомогою ШІ. Ну як музика, щось на кшталт шуму в певному ритмі. Напевно, щоб її оцінити, потрібна людина з іском. Але повернемося до оператора нейронної мережі, повелителя фреймів (попросту кадрів) і пікселів, тобто автора виставки. Як зазначає він сам, співпраці з ШІ насамперед раді дизайнери.

«Раніше на створення комп'ютерної гри йшло багато часу, — натхненно розповідає Володимир Лук'янов. — Тепер концепт буде розроблятися не п'ять років, а рік. Щоб розробити ескіз, художнику потрібно від двох до шести годин, а ШІ - 20 хвилин, щоб представити його в різних варіантах. А потім береш і допрацьовуєш його самостійно. Я вчора зробив за допомогою нейронної мережі розкадрування тригодинного фільму. Перевага за художником, звісно, але все-таки 60 варіантів зображення видати самому не так-то просто».

А чи так вже потрібні ці десятки варіантів? На думку Володимира, людство ризикує з часом потонути в потоці подібного контенту, який просто не встигатиме споживати. Але поки цього не сталося, час експериментувати, встановлюючи довірчі та трепетні стосунки з кожною нейронною мережею. Одна більше підходить для текстів, інша для створення гарної картинки, третя (її повна назва — Midjourney V5.1) дає навіть перебір щодо красивості, додає те, що не прописував художник, додумує за нього різні деталі.

«Нейронна мережа не відбере у людей роботу, — впевнений Володимир. — Без людини вона не може нічого! Просто зараз потрібно не лише добре малювати, а й розбиратися в стилях, відрізняючи, припустімо, стімпанк від вікторіанського панку, стоунпанку, мілкпанку. Думаю, надалі хендмейд коштуватиме трохи дорожче, а діджитал — трохи дешевше».

І ще деталь: усе, зроблене нейронною мережею, не належить до сфери авторських прав. Авторські права є тільки у людини, у всякому разі, поки що. 

Автор — Ірен Адлер, фото — Фото Володимира Андрєєва та Олександра Синельникова