Як вкрали Одеський аеропорт: історія афери, документи, судові перспективи

«Афера століття» міських масштабів — так без перебільшення можна назвати приватизацію, а фактично — крадіжку одеського аеропорту в громади. Навіть не крадіжку, грабіж — усе робилося відкрито, публічно і з повного одобрямсу більшості тодішніх депутатів міськради. Зовсім недавно ми вже писали про те, хто вкрав «Міськводопровід», тепер же розповімо, як і куди забрали усім відомі, проте безкарні персонажі найприбутковіше, та й що вже приховувати, стратегічно важливе КП. Публікуємо, крім іншого, сам договір, проголосувавши за який, депутати віддали аеропорт приватникам, і поіменку цього голосування.

З ЧОГО ВСЕ ПОЧАЛОСЯ: ПЕРШИЙ МЛИНЕЦЬ ГРУДКОЮ

У листопаді 2010 року в Одесі змінилася влада. Едуарда Гурвіца на посаді мера змінив Олексій Костусєв.

Перенесемося в цей час. Уявіть, війни немає, Одеса називає себе транспортним хабом. Наш міжнародний аеропорт — один із ключових елементів інфраструктури міста. Другий у країні за пасажиропотоком (більше тільки столичний «Бориспіль»). Аналогічно київським «Жулянам» він розташований у межах міста — до центру 20 хвилин на авто. Площа аеропорту «Одеса» — 571 гектар, персонал — 1000 осіб. До повномасштабного вторгнення пасажиропотік неухильно зростав. За 20 років, з 2001-го, він зріс в 11 (!!!) разів. Зі 117 тисяч осіб на рік до 1,33 млн. Юридично аеропорт був комунальним підприємством, КП-рекордсменом, яке за 2010-й принесло 16 млн гривень чистого прибутку. У 2009-2010 роках він надав фінансову допомогу іншим одеським комунальним підприємствам на суму 33,4 млн грн.

Фактично аеропорт був перлиною комунальної власності міста. Будь-який мер був би щасливий мати таке КП. Крім прямої фінансової вигоди є ще й непряма — через аеропорт у місто можуть прилітати сотні тисяч туристів.

Мер Одеси Едуард Гурвіц 2009 року оголосив конкурс із пошуку інвестора для реконструкції аеропорту. Загалом було подано сім заявок. Зокрема від великих компаній — «Аеропорту Відня», «Ньюс системс АМ» Олександра Ярославського, російського «Новапорту». Однак Гурвіц не був би типовим мером Одеси, якби не перемогла нікому не відома фірма ПП «Гепард-плюс». У пресу швидко потрапила інформація про те, що статутний фонд фірми всього 45 000 гривень. Гурвіца звинуватили у спробі передачі аеропорту наближеним бізнесменам. Однак після того, як Одеса програла в конкурсі на право приймати футбольний чемпіонат Євро-2012, загадковий «Гепард-плюс» зник, і мерія не підписала з ним договір.

ЧОМУ КОСТУСЄВ ПРОДАВ ДІЙНУ КОРОВУ «СОЛІДНІЙ» ФІРМІ

Костусєв, який сів у крісло мера 2010-го, мав свої плани на аеропорт. Подейкують, що святкування перемоги на виборах мера, яке розтягнулося на кілька місяців, так само оплачувалося грошима аеропорту. Але достеменно відомо, що відразу після виборів аеропорт уклав великий рекламний контракт із телекомпанією АТВ Ігоря Маркова, який тоді підтримував Костусєва.

Наші джерела в міськраді розповідали, що Костусєва тоді запросили до Адміністрації Президента, де йому представили нового директора аеропорту «Одеса», одночасно познайомився мер і з «інвесторами». Заперечувати Банковій, особливо з огляду на його зобов'язання щодо виборів, могла б тільки людина з колосальною народною підтримкою і силою волі. Костусєв таким, зрозуміло, не був.

Олексій Костусєв вирішив не проводити конкурсу. Знайшлася «солідна» британська фірма Odessa airport developement ltd, яка нібито була готова вкласти 180 млн доларів у реконструкцію смуги та терміналу. Щоб обійти законодавство і не проводити конкурс, у мерії задумали створити спільне підприємство. Таке рішення було запропоновано депутатам на сесії міськради 29 квітня 2011 року і було ними затверджено.

Далі одеський виконком ухвалює текст договору, статуту і розмір частки міста в статутному фонді створюваного підприємства. Останній крок, що залишився, — сесія міськради 8 липня 2011 року, де депутати мали затвердити ці документи.

За пропозицією виконкому мерія вносить до статутного фонду нової фірми 25% капіталу, а ТОВ «Одеса аеропорт девелопмент» — 75%. Причому свій внесок у спільну справу мерія зробить не живими грошима, а майном аеропорту! Ринкова вартість цих активів була оцінена в 118 млн грн (майже 15 млн доларів). У цю ж суму входила і вартість бази відпочинку «Політ» у першій лінії біля моря в Грибівці під Одесою. Кумедно, що стратегічний інвестор аеропорту жорстко наполягав, щоб і база відпочинку з великою ділянкою увійшла до складу нового підприємства.

А 75% частки інвестора він обіцяв дати живими грошима на реконструкцію термінала і злітки. Хоча смуга перебуває в державній власності, і, судячи з усього, реконструювати її збиралися кредитним коштом, які інвестор допоможе залучити державі. Це не жарт!

Подібна схема заволодіння комунальною власністю не нова для Одеси. У такий спосіб місто вже позбулося, наприклад, готелю «Пасаж» на розі Дерибасівської та Преображенської, або, наприклад, майна футбольного клубу «Чорноморець». Очевидно, що господар 75% статутного капіталу не виплачуватиме дивіденди міноритарію. А у випадку із ЗАТ «Футбольний клуб «Чорноморець»» частка мерії була розмита за допомогою збільшення частки інших партнерів.

До речі, починаючи з 2010 року така схема — поза законом. У зв'язку з ухваленням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з ухваленням Бюджетного кодексу України» 2457-VI від 08.07.2010 р., згідно з яким було внесено зміни до Господарського кодексу України (ч. 3 ст. 86) і Закону України «Про господарські товариства» (ч. 3 ст. 13), набрала чинності пряма заборона на використання комунального майна при формуванні статутного капіталу господарських товариств. Не можна, але якщо дуже хочеться, то можна.

Показово, що текст договору між мерією і другим засновником ніде не опублікували. Його не розіслали депутатам міськради. На сайті міста, де були інші проєкти рішень на сесію 8 липня 2011 року, він так само був відсутній. Але нам вдалося отримати текст цього договору.

І тут на нас чекав черговий сюрприз. Пункт 4 договору описує план дій сторін щодо реалізації угоди. Спочатку йдуть обов'язкові кроки з юридичного оформлення підприємства. Потім — оформлення документів на землеволодіння. Далі — підготовка проєктної документації, розробка проєкту. І нарешті — «визначення джерела фінансування будівництва аеродромного комплексу із залученням запозичених коштів».

Тобто всі від самого початку розуміли, що в інвестора, який обіцяє вкласти 180 мільйонів доларів, цих грошей просто не було! А після оформлення документів на володіння 571 га землі, майновим комплексом аеропорту та бізнес-планом, можна було сміливо йти в банк і брати кредит.

Таким чином, мерія фактично подарувала аеропорт невідомому інвестору, у якого до того ж не було грошей для реконструкції.

Звісно, мерія могла б сама взяти кредит у банку під заставу цієї ж землі, реконструювати аеропорт і отримувати прибуток до бюджету міста. Фінансові показники та перспективи зростання після реконструкції легко витягнули б довгостроковий кредит. Якби це було не так, то і приватник не став би цього робити.

Або можна було оголосити конкурс і здати аеропорт у концесію на 49 років, як вчинили в Харкові. У крайньому разі можна влаштувати аукціон і продати аеропорт за максимальну суму!

ГОЛОВНЕ ПИТАННЯ — КОМУ МИ ВІДДАЛИ АЕРОПОРТ?

«Думська» отримала виписку з українського реєстру юридичних осіб. ТОВ «Одеса аеропорт девелопмент» зареєстровано 25 травня 2010 року в Києві. Її єдиним засновником на момент подій є британська компанія Odessa airport developement ltd. А статутний фонд української фірми був лише 1000 грн!

Зареєстрована фірма була в Києві, в будинку Грушевського, 28/2, офіс 43. У будівлі з нашою солідною міжнародною фірмою знаходилися кілька адвокатських фірм, турфірма «Артекс 94», магазин «Макарена», курси англійської мови, відділок міліції та консульство Китайської Народної Республіки.

На сайті британського реєстру юросіб www.companieshouse.gov.uk за 6 фунтів ми придбали інформацію про, цитуємо Костусєва, «серйозний міжнародний консорціум» — Odessa airport developement ltd. Ця фірма заснована 2009 року і зі статутним фондом в 1 фунт. На момент отримання нами виписки він був збільшений до 1 мільйона акцій, вартістю 1 фунт. Їхніми власниками є дві фірми — кіпрська Velafichita Holdings Ltd і Letnon Ltd з Британських Віргінських островів.

Ані в Odessa airport development, ані у Velafichita Holdings Ltd і Letnon Ltd немає своїх сайтів. А про останні дві Гугл не знав узагалі нічого. Їхні назви не згадувалися ніде і ніколи!

Директором «серйозної» фірми Odessa Airport Development ltd була на той момент 38-річна кіпріотка Анна Кореллідуо. На той момент Анна була співробітницею кіпрської фірми Andreas Sofocleous & Co. Народилася в Тбілісі, володіє російською мовою, навчалася в Києві та москві. В Andreas Sofocleous & Co займалася реєстрацією офшорних і кіпрських фірм.

Неофіційно багато депутатів, чиновників і журналістів однозначно заявляють, що за цією аферою стоять Борис Кауфман і Олександр Грановський — власники одеського «Фінбанку», готелю «Пасаж», «Брістоль», «Лондонський». Відкрито заявити про це не посоромився екстравагантний радник одеського міського голови, колишній директор комунального підприємства СМЕП, нині покійний Вадим Чорний. Він так само нагадав, що готель «Пасаж» Кауфман і Грановський роздобули аналогічним чином.

БУДІВНИЦТВО СТОЛІТТЯ, СУДОВІ ПЕРСПЕКТИВИ І НАБУ

Після фактичної крадіжки аеропорту в липні 2011 року почалися роботи з будівництва термінала. Фінансувалися вони коштом прибутку самого аеропорту і тому йшли дуже повільно. У 2014 році відбулася Революція Гідності. Будівництво припинилося.

Микола Стоянов, який очолював обласну прокуратуру, за підтримки губернатора Ігоря Палиці домігся рішення суду першої інстанції про скасування приватизації аеропорту. Кажуть, що якісь бізнесмени пропонували прокурору 1 млн доларів хабаря, а у відповідь отримали фразу «Ці ж… менше ніж за 7 не відскочать».

Ситуація змінилася з приходом нових обласного прокурора Давида Сакварелідзе та губернатора Михайла Саакашвілі. Останній розвинув бурхливу діяльність навколо аеропорту. І треба визнати, що термінал продовжили активно будувати. Його було відкрито у вересні 2017 року. Кауфман і Грановський тоді стали одними зі спонсорів губернатора. «Фірмовий» центр адмінпослуг Саакашвілі відкрився в приміщенні «Фінбанку», що належав бізнесменам.

За нашими джерелами, Саакашвілі переконав Труханова підписати мирову угоду і відмовитися від судової боротьби за повернення аеропорту у власність громади.

А в 2017 році почалося будівництво нової сучасної злітно-посадкової смуги. На старт робіт приїхав прем'єр-міністр Володимир Гройсман. Роботи фінансувала держава і обійшлися вони в майже 4 мільярди гривень. У липні 2021 року злітку урочисто відкрили та почали активно експлуатувати. Таким чином держава побудувала чудову смугу для фактично приватного аеропорту.

Того ж року історією зацікавилося НАБУ. У Труханова пройшли обшуки. У 2023 році НАБУ повідомило про підозру Олексію Костусєву. Він у розшуку і, за даними слідства, живе у Великій Британії. У 2024 році НАБУ завершило розслідування справи і передало її до суду.

Автори — Антон Соколов і Володимир Імуш