Ліки від вигорання і крики китів: як окупований Тендрівський маяк ожив в одеському музеї, щоб рятувати душі  


Тендрівський маяк — один із тих куточків України, які сьогодні існують одразу у двох вимірах: у пам'яті тих, хто там був, і в реальності війни, де він опинився в окупації. Його історія несподівано продовжилася в Одесі — у музеї Блещунова, де маяки стали символом стійкості та способом говорити про вигоряння, страх і надію.

Виставка The Lighthouse перетворила музейний простір на місце психологічної підтримки: тут говорять про вигорання (зокрема й підлітки, так-так), втому та пошук опори під час війни.

Так, знаю, що він в окупації. Знаю. Як же я на нього дивився? А ось так. Їх під шістдесят — маяків України. Є маяки-стовпчики. Як, наприклад, Воронцовський. Є Аджигольський. Немов величезна металева червона мереживна ваза з червоним мереживом посеред води. Є малопривабливі. Як у Лісках. На нього надітий дерев'яний каркас-бочка, і він схожий на водокачку.

А є Тендрівський маяк. Старенький. Смугастий. Пузатий. Йому понад двісті років. Я там був.

На острів Тендра ходило стареньке гідрографічне судно. І капітан йому до пари. Тихенький, сивенький, засмаглий, як печене яблучко, дідок. Уночі кораблик постанював. Поскрипував. Покряхтував. Вранці коса лежала перед нами як серп. Уся яскраво-біла. Сліпуча гостра смужка піску.

Пришвартуватися там ніде. Спускався надувний човен, і на ньому вже переправляли на косу продукти, людей, пошту. Поки ми пливли, я щосили дивився за борт. Ніколи не бачив настільки прозорої води. Глибина була метра три. Було видно дно, пісок і дрібну рибку.

За старих часів коса називалася Ахіллесовим Бігом. Тут згідно з міфом грецький герой Ахілл переслідував жрицю богині Артеміди. Але богиня почала сипати пісок під ноги Ахіллу, і він жрицю не наздогнав. Загруз.

А ще тут відбувалися змагання грецьких воїнів. Я так і уявляю, як вони зістрибують із триреми (античний бойовий корабель) і пливуть у прозорій воді до берега. Хто швидше!

А там уже чекають учасники змагань. Інші греки. М'язисті. Засмаглі. Кричать. Улюлюкають. Ставки роблять. Тут колись було святилище Ахілла. У подарунок за безпечне плавання моряки приносили йому багаті жертви.

Сам маяк стояв оточений зеленим листям. Білий. У чорну смужку. Як міліцейський жезл, встромлений у пісок. А навколо нього були одноповерхові будиночки з червоними дахами. І висаджені дерева. Як вони виросли на піску? Напевно, землю сюди завезли?

Маячник жив там із дружиною. І на літо приїжджала туди внучка. Ми піднялися нагору, до серця маяка. До лінзи Френеля. Він сказав, показуючи вниз:

«Он бачиш? Там зруйнований басейн. Там за радянських часів дресирували дельфінів-камікадзе. Цілий секретний проект був у радянської армії. А он там велися розкопки. Там храм Ахілла»

Це було двадцять років тому.

На жаль, зараз уся коса і маяк перебувають в окупації. Маячник, дай бог, щоб встиг евакуюватися.

Хай допоможуть їм Ахілл і ЗСУ.

У мене туга і почуття непоправної втрати.

Це наш маяк. Наша коса. Наше прозоре море! Чому я про нього згадав? Побачив афішу-плакат у музеї Блещунова: «Культурно-просвітницький партнерський проєкт The Lighthouse». Тобто — «Маяк».

І написано:

«За прогнозами Всесвітньої організації охорони здоров'я, до кінця війни до 90% населення України можуть зіткнутися з психічними розладами. Проєкт The Lighthouse відповідає на цей виклик, перетворюючи музейний простір на місце довіри, безпеки та ментального відновлення».

Організаторка проєкту — Олена Філіппова. Мені подобається символізм і її непохитна рішучість робити і робити такі виставки. Я б навіть назвав їх виставками підтримки. Ми вже розповідали про ведмедів Тедді під час блекаутів. Про виставку «Аліса в Задзеркаллі».

Олені Філіпповій у її боротьбі з тотальною депресією і вигоранням допомагають трудяжки з музею Блещунова. Тут взагалі працювали всі. Художники. Фотографи. Психологи. Студенти. Навіть діти. Одна людина таке не витягне.

Олена обіцяла мені, що на виставці можна буде подивитися і навіть помацати маяки України. Я і пішов. Я хотів побачити маяк Тендри. І полікуватися від туги і вигорання.

До Музею Блещунова заходиш — і відразу чуєш протяжні крики китів і шум хвиль. Сідай і медитуй на стіни. Тут картини маяків, їхні фотографії та інтерактивна карта, дитячі малюнки та макети. І всюди — маяки.

Якщо вимкнути світло, то макети мерехтять усі разом. І кити перегукуються. І хвилі шумлять.

У залі музею була сила-силенна хлопців з колишньої Мореходки (сьогодні — Морська академія). За цими життєрадісними хлопцями й не скажеш, що саме їх психологи називають одними з найбільш втомлених за роки війни. Але лікарям душ видніше.

«Ця ідея з'явилася в мене понад рік тому, — каже Олена, організаторка проєкту. — Тоді я продовжувала навчання з надання першої психологічної допомоги дітям і підліткам в Україні. Це був освітній проєкт, організований Євросоюзом за підтримки Червоного Хреста. Там учасникам запропонували придумати не разовий захід, а повноцінний проєкт, спрямований на психологічну допомогу людям.

Я подумала, що обов'язково варто спробувати зробити щось подібне саме для підлітків, з якими я працюю — як викладач, як лікарка і, якщо чесно, іноді навіть як друга мама».

Олена вже кілька років спостерігає і зазначає, що особливо останні два роки вони неймовірно виснажені. Їм лише 15-16 років, але хлопці вигоріли навіть сильніше за багатьох дорослих. Можливо, й тому, що в багатьох із них зникла віра в так зване світле майбутнє. Це вже навіть не сумніви, а серйозна фрустрація, розчарування.

Чому ж простір першої психологічної допомоги та підтримки став «Маяком».

«По-перше, я працюю в коледжі морського транспорту, тому морська тема напрошувалася сама собою. По-друге, вважаю, що символіка маяка неймовірно сильна».

І тут я побачив Тендрівський маяк. Я шукав його серед макетів, але не знаходив. А він ось він - на величезній фотографії. Смугастий здоровань.

«Так. Це ваш маяк, — каже Олена. — Адже це не просто навігаційна споруда, що вказує шлях кораблям. Сьогодні маяк можна сприймати як символ стійкості та незламності. Якщо подивитися на українські маяки, то навіть ті з них, які були пошкоджені або опинилися в окупації, все одно продовжують нести світло».

Я зітхаю. Дивлюся на маяк. І думаю про ще про один знімок.

Напевно, кожен другий бачив цю фотографію. Стоїть маяк, а його захльостують величезні хвилі. Здається, ще трохи — і вони його поглинуть. Рознесуть на друзки. А в непохитній махині відчинено дверцята, і маячник стоїть у отворі, відсторонено дивлячись на скажений океан.

Так та не так. Маяк Ла-Жюман що у Франції стоїть на скелі Стара Кобила, і того тижня, здавалося, ось-ось готовий був віддати кінці. Маячник на знаменитому знімку був аж ніяк не в милостивому настрої. Маяк зовсім затопило. Вітер вибив вікна, а вода залила нижні приміщення. Доглядач сховався всередині. У цей час фотограф Жан Гішар прилетів на вертольоті, щоб зняти бурю. Почувши шум, Теодор Малгорн спустився відкрити двері, вирішивши, що його евакуюють. У цей момент гігантська хвиля обрушилася на вежу — саме ця мить застигла на знімку, який пізніше став легендарним. Смотєлю вдалося зачинити двері і врятуватися.

Ну й матюкався ж він. Фотограф, до речі, теж ризикував життям. Пізніше цю фотографію назвали «Мужність». Усе закінчилося добре.

Ця виставка покликана породжувати позитивні символічні ряди. У мене він такий. Нам уже вдалося зачинити двері. Нас не потягнуло в океан. І хоч шторм триває, а маяк здригається і ходить ходуном, найтяжчий час ми пережили.

Автор — спеціальний кореспондент «Думської» Дмитро Жогов, фото Валентини Бакаєвої


СМЕРТЬ РОСІЙСЬКИМ ОКУПАНТАМ!


Помітили помилку? Виділяйте слова з помилкою та натискайте control-enter




Victor 6932
В палате №5 Одесского областного психоневрологического диспансера на улице Канатная  пациенты как могли воссоздавали атмосферу  XVIII века. Благо времени у них было много, а запоры на дверях и решетки на окнах были крепкими.

Пациент Весборланд, обмотанный казенной простыней как римской тогой (хотя искренне считал её императорской мантией Петровской эпохи), стоял на табурете. Он пафосно вещал о пользе крепкого кнута и необходимости крепостного права ( как небезызвестный никита михалков, все еще числившийся режиссером, но давно ставший придворым холуем в кремле). На соседней койке с величественным видом восседал пациент по кличке Местный. В руках он держал обломок швабры — свой личный скипетр Екатерины II — и с упоением кивал, рассказыыая о временах абсолютной деспотии, рабства, феодальных войн, дворцовых переворотов и усмирения крестьянских восстаний. Оба искренне наслаждались атмосферой тоталитарного рая в масштабах одной палаты.

А помните, батенька, в году, этак, в 1875, как наша матушка усмиряла банду Емельки Пугачева, начинал один. Да-аа! «Как не помнить, отвечал Весборланд». При этом лицо и глаза его горели и наливались радостью. «Как ему головку потом, того…отчехвостили! «   Местный взмахнул над головой воображаемым топором и с уханьем опустил. Будь матушка жива, она бы с этой Украиной быстро разобралась и прижала бы этих…к ногтю!  не то, что эти… слизняки в москве! Да, да, батенька, поддакивал Borland. «А построили сколько! Порт в Одессе. Современный Оперный театр и тетр Музкомедии. И это все она, Екатерина! ". Весборланд возразил, — Ну-уу! Это ты кажется преувеличиваешь. Теперешнюю Музкомедию намного позже построили. При Николае 2». Разве?,  погрустнел и всхлипнул Местный.
   Відповісти    
Konstantin2021
Старый графоман Витёк-Памперс в творческом экстазе выдал очередную рулонную простыню шизоидного бреда. 😁
   Відповісти    
Victor 6932
Памперс костик2021 ( педерастов друг) изобразил себя с потоком безумного сознания в виде его каждодневных пустопорожних комментов на Думской.
   Відповісти    
Victor 6932
В палате 3 Одесского областного психоневрологи
В один из дней дверь в палату номер 5 с Весборландом и Местным тихо скрипнула, и туда вошел некто Михаил Голубев,  местный аматор-журналист, пришедший навестить коллег по несчастью из соседнего отделения психдиспансера. В руках он бережно держал исписанную общую тетрадь со своими новыми толкованиями исторических фактов.
 «Господа самодержцы! «   обратился Голубев, заговорщески и  заискивающе оглядываясь на дверь.  «Я принес свежие страницы о пользе сибирских ссылок и крепостного права! Санитары пытались подвергнуть мою рукопись цензуре, но истинный дух рабства не сломить! "
Местный величественно протянул руку для поцелуя, а Весборланд одобрительно кивнул с табуретки. Троица единомышленников заговорщически склонилась над тетрадью, полностью погружаясь в свой идеальный, изолированный от реальности, феодальный мир.Голубев читал, а Весборланд и Местный слушали, периодически чмокая и пуская слюни на больничный пол.
   Відповісти    
   Правила




19 червня
21:47 Ліки від вигорання і крики китів: як окупований Тендрівський маяк ожив в одеському музеї, щоб рятувати душі (фото) фотографии
4
19:16 Пішла купатися на забороненому пляжі: на Одещині дівчинку віднесло в море фотографии
1
17:53 В Одесі відкрили 13 нових пляжів, поки люди скаржаться, що вільного піску на узбережжі не залишилося
3
15:55 Пригостив солодкою ватою, а потім поглумився: в Одесі п'ять років тривав процес у справі про зґвалтування 8-річної дівчинки — злочинець встиг одружитися
3
13:46 Ініціатива «ЄС»: на Одещині громади вимагають від Києва повернути гроші армії та встановити чіткі строки служби (політика)
4
11:08 Вбивця Ганула отримав довічне ув'язнення: одеській суд виніс вирок фотографии
24
10:45 Ранкова атака на Одеську область: одна людина загинула, ще четверо поранені, на автостоянці спалахнула пожежа фотографии
3
08:28 Один моряк загинув, ще п'ятеро поранено: дрони Росії атакували торгові судна на виході з портів Одещини
29
18 червня
22:00 Маскувальна сітка та скалічений білий рояль: в Одесі відкрився «Музей української перемоги» (фото) фотографии
17
20:16 У Затоці знову заборонили купатися: на пляжах з’явилися попереджувальні таблички, але готелі вже чекають на гостей фотографии
15
18:30 У Hawaii відбулася яскрава WhiteParty: піна, коктейлі та справжній вайб літа (на правах реклами) фотографии
1
16:43 «Вільного піску майже не залишилося»: одеситка показала, як лежаки та настили заполонили пляжі (відео) видео
6
14:25 Майже 140 млн євро, іспанці та чотири кримінальні справи: на Одещині хочуть збудувати диво-завод із переробки листя і гною
3
12:21 Прозорість та безпека: державне підприємство «МТП «Чорноморськ» під час воєнного стану (колонка, новини компаній) фотографии
10:11 «Показник слабкості імперії»: ранок у Москві почався з наймасштабнішої атаки за всю війну фотографии видео
62




Статті:

Линии шезлонгов, бассейны и попытки расширить территорию: как одесские пляжи от Ланжерона до Аркадии готовятся к сезону (фото)

Разбор полетов: как единодушие доверяйцев, «слуги»-отступники и амбиции «мечтателей» ломали сессию

Barracuda украинского юга: как морпехи сами собирают дрон, ставший самым опасным водным хищником (фото, видео)





17:32
Не фиксируется
3243


17:26
Один в море летает рядом с берегом Пивденное/Фонтанка
32121


17:15
Не фиксируются
474221


17:06
Летят в сторону Доброслава
6325


17:00
Пивденное/Беляры шахеды
504511


16:59
Увага. ПОВІТРЯНА ТРИВОГА
1


16:36
Что творится в одесской полиции?

В распоряжение «Думской» попал список скандальных случаев, связанных с полицейскими области. И это уже больше похоже не на отдельные эпизоды, а на системную криминальную хронику в погонах.

Читать дальше

13:54
Вечерний взрыв в автомобиле на улице Университетской в Одессе СБУ квалифицировала как террористический акт и уже открыла соответствующее уголовное производство.

По предварительным данным следствия, пострадали два человека, которые находились в салоне автомобиля. Им оказывается необходимая медицинская помощь.

Читать дальше

13:48
Где-то еще делают нашу одесскую оригинальную закуску?










Думська в Viber
Ми використовуємо cookies    Ok    ×