Ефект Барбари Стрейзанд: колишній голова одеського суду підняв хвилю навколо своїх мільйонів

Понад 6 мільйонів дивного походження виявило Нацагентство з запобігання корупції у декларації екс-голови Приморського райсуду Одеси Сергія Кічмаренка.

Як повідомляє кореспондент «Думської», відомство провело повну перевірку доходів і витрат судді за 2024 рік і виявило ознаки злочину — декларування недостовірної інформації (ч. 1 ст. 366-2 КК України).

Кічмаренко оскаржив у колег з Одеського окружного адміністративного суду висновки агентства та підсумковий документ — довідку, в якій зафіксували ймовірні порушення. У підсумку суд визнав документ НАЗК протиправним і зобовязав видалити його з загального доступу.

Не дивно, що в даному випадку спрацював ефект Барбари Стрейзанд — соціальний феномен, при якому спроба обмежити доступ до інформації призводить до зростання суспільного інтересу до неї. У зв'язку з цим «Думська» проаналізувала, що саме збентежило перевіряючих і які можуть бути наслідки.

МАХНУЛИСЯ КВАРТИРАМИ ТА САДИБОЮ ЗА ПІВДАРМА

У березні минулого року Кічмаренко подав щорічну декларацію. У червні НАЗК розпочала процедуру повної перевірки документа, яка тривала до грудня.

Агентство виявило низку формальних неточностей (неправильні реєстраційні номери нерухомості, залишки на рахунках тощо) та суттєві недоліки.

Наприклад, попросило пояснити, що спонукало суддю Кічмаренка та його дружину, суддю Малиновського райсуду Одеси Наталію Кузьменко, обмінятися квартирами. Виявилося, що в листопаді 2024 року пара уклала договір міни. Кузьменко передала Кічмаренку квартиру загальною площею 170,3 кв.м, вартістю майже 10,8 млн гривень. Натомість суддя передав їй квартиру загальною площею 168 кв.м, вартістю майже 7,8 млн гривень.

НАЗК вважало, що таким чином у Кічмаренка з'явилися зайві 3 млн гривень (якщо враховувати різницю у вартості квартир), які він не вказав. Однак у суді це твердження розбили в пух і прах. Кічмаренко заявив, що ціну квартир вказали виключно з метою оподаткування, з чим адмінсуд погодився.

Окремим пунктом претензій НАЗК до судді стала купівля новенької Toyota Land Cruiser Prado 2024 року за майже 3 млн гривень. Агентство вважало, що суддя приховав угоду, оскільки аванс у 98 тисяч гривень було внесено ще в листопаді 2024 року.

Однак суд став на бік декларанта. З'ясувалося, що на той момент машини фізично не було в Україні, а платіж лише підтверджував намір покупки. Повна оплата (власними та кредитними коштами) та реєстрація права власності відбулися в лютому 2025 року, після чого власник вчасно подав повідомлення про істотні зміни у майновому стані. Суд визнав претензії антикорупціонерів необґрунтованими, оскільки намір не є фінансовим зобовязанням, що підлягає декларуванню.

Також під приціл НАЗК потрапила нерухомість судді в селі Маринівка (недалеко від літньої резиденції митрополита Одеського та Ізмаїльського УПЦ Московського патріархату Агафангела, яка офіційно іменується «скит», хоча вона зовсім не схожа на аскетичне житло ченця). Йдеться про житловий будинок на Хаджибейському лимані площею 290 кв. м та дві земельні ділянки загальною площею понад 22 сотки.

У декларації суддя вказав вартість цих об'єктів у розмірі 328 тис. гривень, тоді як, за даними антикорупційного агентства, мінімальна ринкова ціна такого майна стартує від 5,7 млн гривень. До речі, цей будинок із землею з'явився у судді в декларації 2020 року.

Сам суддя пояснив таку низьку ціну просто: домоволодіння за 50 км від Одеси не є курортною зоною, а являє собою звичайну сільську місцевість.

«Цей об'єкт я придбав для садівництва та господарювання, що мінімізувало витрати моєї родини на утримання», — вказав Кічмаренко у відповіді агентству.

Також НАЗК моніторило спосіб життя судді та заявило про ознаки придбання ним необґрунтованого активу на 6,09 млн грн. Іншими словами, у судді виявили майно, походження якого не підтверджується його офіційними доходами.

Суд зафіксував, що НАЗК не надало доказів, пославшись на таємницю слідства. Іншими словами, матеріали та докази перебувають у рамках кримінального провадження і не можуть бути розкриті.

Таких тверджень суду виявилося недостатньо. Оскільки НАЗК не надало належних і допустимих доказів на підтвердження своїх висновків, довідку визнали необґрунтованою і скасували.

«Рішення Одеського окружного адмінсуду стосується виключно правомірності довідки НАЗК як адміністративного акта. Суд перевіряв не наявність чи відсутність злочину, а те, чи достатньо агентство обґрунтувало свої висновки в рамках адміністративного процесу, — пояснює правознавець Анастасія Кузнєцова.— Однак це рішення не означає, що ознаки необґрунтованого акту спростовані по суті. Якщо за результатами перевірки слідчі органи внесли відомості до ЄРДР за ч. 1 ст. 366-2 КК України (декларування недостовірної інформації), розслідування може тривати незалежно від долі довідки, оскільки це різні юридичні процедури. Навіть визнання довідки неправомірною не скасовує автоматично можливе кримінальне провадження, а увага до цієї історії лише посилилася».

ДОБРОПОРЯДКОВІСТЬ

Зазначимо, ще у 2020 році Громадська рада доброчесності визнала суддю таким, що не відповідає критеріям цієї самої доброчесності та професійної етики.

У своїх висновках вони писали, що суддя систематично затягує справи пяних водіїв. Нібито він розглядав їх довше трьох місяців, що дозволяло закривати провадження у звязку із закінченням строків давності. У документі згадується, що лише за 20152016 роки суддя закрив таким чином десятки справ.

Рада звернула увагу на випадок, коли суддя змінив запобіжний захід підозрюваному з утримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Вийшовши з СІЗО, обвинувачений скоїв новий злочин — розбій з використанням отрути, в результаті якого загинула людина.

У ради також були претензії до декларацій судді. Зокрема, нібито Кічмаренко не вказував у деклараціях за різні роки право користування або власності на квартири, якими користувався він або члени його сім'ї.

Згадувалися підозри щодо вартості та джерел доходу на купівлю автомобілів.

Рада виявила факти порушення процесу правосуддя. У досьє судді зазначено, що з 18 по 29 листопада 2013 року він проходив навчання в Національній школі суддів. Однак у Єдиному реєстрі судових рішень зафіксовані рішення, винесені ним особисто саме в цей період (наприклад, 20 листопада 2013 року). Це ставить під сумнів законність таких рішень, оскільки суддя не може одночасно навчатися і перебувати в залі засідань.

У висновку зазначається, що дії судді могли свідчити про лояльність до певних політичних груп або впливових осіб в Одесі, що підриває незалежність судової влади.

За підсумками перевірки доброчесності Кічмеренка рекомендували до звільнення або непроходження кваліфікаційного оцінювання.

Зазначимо, що Громадська рада доброчесності — це консультативний орган, який не може самостійно звільняти або призначати суддів, а його висновки є лише інформацією для Вищої кваліфікаційної комісії суддів.

Разом з тим певну вагу цей орган має. Зокрема, у контексті впливу на громадську думку. У 20252026 роках рада фінансується урядами Великої Британії та Німеччини через міжнародні проєкти, що так чи інакше змушує прислухатися або придивитися до її висновків.

НЕЗАЛЕЖНИЙ?

Сергій Кічмаренко став суддею Приморського райсуду Одеси у 2006 році, тоді ж і був обраний головою. Пішов з посади голови суду у 2024-му. Відомий досить різким характером і незалежністю. Кажуть, що він часто кричав на слідчих і прокурорів.

Зокрема, саме через позицію Кічмаря, як його називають колеги, змінило реєстрацію Головне управління Нацполіції в Одеській області, яке зараз «прописане» на вулиці Філатова, у Київському районі міста.

Втім, незалежність Кічмаренка, судячи з усього, досить вибіркова. Наприклад, саме він затягнув до неможливості і фактично розвалив «справу 19 лютого» про побиття журналістів і громадських діячів під обласною держадміністрацією в кульмінаційний момент Революції Гідності.Задовольнив позов благодійного фонду «Дитяче селище АСТР» до Одеської міськради, виключивши зі списку парків і скверів міста зелену зону між 4-ю і 5-ю станціями Великого Фонтану. Після цього там виросли висотки. І таких справ — м'яко кажучи, спірних — за ним числиться чимало. Хоча, напевно, кожну можна пояснити специфічними поглядами, консервативністю та іншим.

«Дуже неоднозначний суддя, але точно сильна особистість. «Думську» то любив, то не любив, у серцях висловлював різні думки щодо нас. Обіцяв засунути нас у СІЗО при першій-ліпшій нагоді. І тим не менше, незалежний. Його усунули за небажання виконувати побажання органів у справі глибоководного випуску Руслана Тарпана, і я сумніваюся, що суддя отримав від Тарпана хоча б копійку. Він просто такий», — коментує юридичний оглядач Олександр Іванов.