«Кочова» тактика Сил оборони та «перегрупування» російських нацистів: перемога у битві за північний схід України близька (колонка головного редактора)

Ситуація на фронтах розвивається настільки швидко, що будь-який аналітичний матеріал застаріває буквально за лічені години. Сьогодні стало зрозуміло, що російське угруповання на північному сході України, говорячи боксерським сленгом, «попливло» і вже не тримає удару, залишаючи навіть ті населені пункти, які могло б цілком успішно обороняти.

Стрімкий український контрнаступ, мабуть, деморалізував ворога, і він спішно відводить свої сили на схід, за річку Оскол. Іноді кидаючи техніку.

Вчора українські захисники звільнили Куп'янськ — принаймні його західну частину (місто розділене рікою), а сьогодні, схоже, увійшли до Ізюму. На слов'янському напрямку, судячи з неперевіреної поки що інформації, ведуться бої за Лиман. Також є дані про висадку тактичного десанту в Хотомлі, що на захід від Харкова, на східному березі Дінця. А це вже загроза Вовчанську, дуже важливому транспортному вузлу, без якого становище окупантів на Слобожанщині стає зовсім кислим. Щось відбувається і у Сватовому Луганської області. Усього з початку контрнаступу лише на Харківщині звільнено понад тридцять населених пунктів — дві з половиною тисячі квадратних кілометрів!

Російські окупанти гарячково повертають назад резерви, які раніше були перекинуті на південь, де теж зросла активність Збройних сил (на деяких напрямках українці просунулися на 20 км). Однак вибудувати нову лінію оборони у противника поки що не виходить. Звичайно, рано чи пізно це станеться, і фронт стабілізується, ось тільки коли і де поки невідомо.

Міноборони росії назвало те, що відбувається, «перегрупуванням»: мовляв, зосереджені на ізюмсько-балаклейському напрямку сили (ті самі, які мали ще навесні ударом на Барвінкове зробити глибоке охоплення Об'єднаних сил, але зав'язли в «трикутнику смерті» і понесли моторошні втрати) переведені на Донбасс для «нарощування зусиль». Ох, і люблять нацисти вигадувати гарні евфемізми — то в них «жести» та «кроки» доброї волі, а тепер ось «перегрупування». Скоро, прогнозуємо, прозвучить знайоме «скорочення лінії фронту», а там і до суїциду в бункері недалеко. Але ми відволіклися.

Успіх вересневого наступу українських захисників багато в чому обумовлений, як нам здається, не лише грамотним вибором місця та часу удару, а й вельми незвичайною тактикою. Після класичного прориву лінії оборони в районі Балаклії, здійсненого мехбригадами, у пролом, що утворився, були кинуті не танкові частини, як це робилося за часів Другої світової і як, вочевидь, очікували росіяни, а юркі підрозділи Десантно-штурмових військ на легкій і швидкісній техніці на зразок HMMWV. Вони швидко розвіялися тилами ворога, почали перерізати комунікації, знищувати штаби, спалювати артилерійські батареї і заважати ворогові підтягувати резерви. Зустрічаючи опір, не вступають у бій, обходять опорники ворога і продовжують стрімко просуватися вглиб тимчасово захопленої території. Проти таких груп артилерія путінців, якої у них, як і раніше, на жаль, багато, практично безсила.

Це нагадує дії середньовічних кочовиків, які в такий спосіб успішно громили потужні землеробські держави та захопили значну частину Євразії.

При цьому Сили оборони не припиняють завдавати точкових вогневих ударів по об'єктах супротивника, і мова вже йде не лише про склади та командні пункти, а й про позиції ворога. Очищувальний шторм (вітер західний, сталевий) продовжується!

Коли цей матеріал був майже готовим, голова Луганської обласної військової адміністрації Сергій Гайдай повідомив, що на околицях окупованого Лисичанська бачили українських солдатів. Трохи згодом керівник Офісу президента Андрій Єрмак опублікував у телеграмі емодзі у вигляді лисички.

Що це означає? Це означає, що Україна неодмінно переможе!

Автор – Олег Костянтинов, головний редактор «Думської»