Коли бронза на вагу золота: одеситка Анжеліка Терлюга стала призеркою чемпіонату світу 2025

Новини з життя одеських спортсменів не випромінюють багато позитиву останнім часом.

«Чорноморець« закінчив осінню частину чемпіонату Першої ліги розгромною поразкою в Полтаві і опустився на третє непрохідне в Премʼєр-лігу місце. Одеські хокейні клуби суттєво відстають від «Сокола« та «Кременчука« в турнірній таблиці. До речі, ви ж знаєте, що в нашому Палаці спорту грає лише хокейний клуб «Одещина«, а «Шторм« через те, що не домовився з обласною владою, грає домашні поєдинки у Вінниці? Також сумнівний привід для радощів.

Нарешті, наприкінці листопада стало відомо, що в чемпіонаті Вищої ліги з баскетболу зупиняє виступи колись легендарна «Біпа«. Причина банальна — немає фінансової підтримки. Про те, що спортсмени з Одеської області ніяк не будуть представлені на зимовій олімпіаді зайвий раз нагадувати не будемо.

На цьому фоні новина з Єгипту про бронзовий успіх на чемпіонаті світу нашої відомої титулованої каратистки Анжеліки Терлюги наче ковток свіжого, такого потрібного всім нам повітря.

Срібна призерка Олімпіади в Токіо повернулась в професійний спорт після народження доньки (як тут не згадати феєричне повернення у великий спорт Еліни Світоліної у 2023 після народження дитини). І знову довела всім, що Терлюга — явище в світовому карате унікальне. Анжеліка вже давно тренує, навчає, викладає. Причому, не тільки в Одесі. Вона проводить семінари по всьому світі. До неї йдуть, її слухають, її досвід для тисяч прихильників карате — безцінний.

В лютому 2024-го Анжеліка Терлюга в ексклюзивному інтервʼю нашому виданню зізналась, що поки не знає, чи варто чекати на її участь в світовій першості 2025 року. Дуже важко одеситка пережила відносну невдачу (лише бронза!) у 2023 році, коли в неї вкрали мрію. Золоту мрію чемпіонату світу. Так, карате все ще залишається не дуже обʼєктивною спортивною дисципліною. І сильніший не завжди перемагає.

Бронза 2025 року — це нагорода зовсім іншого присмаку, якщо так можна висловитися. Ти повертаєшся в іншому статусі, в інше конкурентне середовище. Повертаєшся тоді, коли навіть сама не була впевнена в правильності цього рішення. Але, коли поруч є надійна підтримка (чоловік-тренер та маленька донечка), то всі сумніви відходять на другий-третій план. Є натхнення на нові перемоги і подолання нових вершин. Є мотивація.

А в професійних якостях Анжеліки ми ніколи не сумнівалися. Дякуємо, легендо, за такі приємні емоції. Нам цього дуже не вистачало.   

Василь Колесніченко, спеціально для «Думської»