«Дзвони неспокою». Одеський музей нагадує про роковини голодомору  

Виставку «Дзвони пам'яті» можна відвідати в Музеї західного і східного мистецтва (Пушкінська, 9).

Її автор, народний художник України, лауреат Шевченківської премії Валерій Франчук, експресіоністично «загострює» форму, ритмічно видовжує її, будує авторський колористичний всесвіт і запрошує глядачів долучитися до спогадів та одкровень. Деякі картини узагальнені майже до ікони, скульптури з дерева нагадують подекуди олтар чи надгробок, куди з останніх сил хтось приніс пучечок засохлих степових квітів.

Цикл «Розгойдані дзвони пам’яті» виник як результат тяжких роздумів про штучну катастрофу смерті, влаштовану для українців у 1933 році. До сумного ювілею, 90-х роковин голодомору, виникла можливість відкрити виставку такого значного художнього рівня завдяки ініціативі та допомозі одеського мецената, засновника арт-галереї «Андеграунд», колекціонера, а нині ще й волонтера Валерія Махіна.

Валерій Франчук з Хмельниччини, митець народився в селі з назвою Зелена, на березі річечки Хомора. Його мати, на щастя, пережила голодомор, і Франчук написав поетичне есе, яке присвятив світлій пам’яті своєї мами. Там є такі слова:

Ти

по що,

люба Хоморенько,

не даєш мені спокою

своїми снами-видивами?

Ось

Знову лечу птахою над твоїми берегами.

Бачу маму,

Яка щовесни розстеляла-розчісувала

полотна-сувої твоїх кіс.

Ти в ту мить

Ставала

Гарна-прегарна в тих сувоях,

Немов Матір Божа

зі старої ікони

нашої церкви.

Авторка — Ірен Адлер, фото Володимира Андреєва та Олександра Синельникова