Корупційна нора: навіщо перекривати кисень суспільному контролю? (колонка)

Ляпас усім українцям, хто вірив, що після Майдану держава стане прозорішою, а не закритішою, зробили парламентарі.

А президент вже підписав цей законодавчий лящ. Згідно із законом, під час воєнного стану та рік після його закінчення буде обмежений доступ до даних про місцезнаходження обʼєктів нерухомості, а також до кадастрових номерів земельних ділянок, що належать будь-яким юридичним особам.

Під прикриттям «нацбезпеки» нам намагаються пояснити, що суспільство повинно відмовитися від доступу до ключової інформації. Насправді ж це не про безпеку. Це про страх — страх тих, хто має що приховувати.

Можна було б зрозуміти закриття даних про підприємства, задіяні в оборонно-промисловому комплексі, причому для цього не потрібно вигадувати якісь нові закони – всі необхідні заходи передбачені чинними нормативними актами про інформацію.

Про це, до речі, у своєму висновку писало Головне науково-експертне управління Ради:

«Слід також звернути увагу, що згідно з пояснювальною запискою метою проєкту визначено «підвищення безпеки діяльності оборонних підприємств», але дія зазначеної норми згідно з проєктом поширюється на будь-які юридичні особи, а не тільки на оборонні підприємства. У зв'язку з цим зміст проєкту не узгоджується з його метою».

Аналогічна позиція у Спеціалізованої антикорупційної прокуратури:

«… зазначеними змінами пропонується обмежити доступ до відомостей про місцезнаходження об'єктів нерухомого майна всіх зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а не об'єктів, якими користуються або які належать на праві власності підприємствам, пов'язаним зі сферою національної безпеки і оборони, як визначено в ідеї законопроєкту».

На жаль, законодавець все ж вирішив приховати інформацію про всіх. Це означає, що нам, журналістам, юристам і громадським діячам, які займаються антикорупційними розслідуваннями, буде в сто разів складніше боротися з казнокрадством і знищенням суспільного надбання – тих самих зелених зон. Не сумніваюся, що саме таку мету і переслідували ініціатори законопроєкту.

Цей закон — не щит для держави, а ширма для тих, хто хоче вкрасти й залишитися безкарним.

Нова корупційна нора дозволяє оформити, наприклад, маєток на «правильну» юрособу — і все, ніхто не знайде. Таким чином парламент власноруч запускає в українське море політики й бізнесу законний прихисток для злочинців.

Ми занадто дорого платимо за прозорість і свободу, щоб дозволити перекреслити їх одним голосуванням «без обговорення». Президент мав ветувати цей закон. Бо закриття доступу до реєстрів — це закриття доступу до правди.

Якщо простими словами, за новим законом під час воєнного стану та рік після його закінчення буде обмежений доступ до даних про маєтки, вілли, замки, землі, що належать будь-яким юридичним особам.

Такі матеріали як «Кому належить Одеса», про крадіжку землі у дитячого садочка під забудову, про те, хто будує Центр народної медицини в Аркадії та багато інших стане писати значно важче через новий закон.

Україна воює не лише на фронті. Україна воює за прозорість, довіру й справедливість.

Автор — Олександр Іванов, юридичний оглядач «Думської»