«Украинцев как нации для московских царей не существует»: одесский судья творчески подошел к делу садиста из ФСБ
«Украинцев как нации для московских царей и рабов очевидно не существует» — констатировал одесский судья Александр Гарский в приговоре по делу сотрудника российской ФСБ, который пытал людей на оккупированной территории.
Как передает корреспондент «Думской», недавно служитель Фемиды из Хаджибейского райсуда города признал вражеского спецслужбиста виновным в военных преступлениях и назначил ему наказание в виде 12 лет колонии.
Дело рассматривалось в отсутствии обвиняемого (in absentia), то есть заочно. Сядет россиянин лишь в том случае, если каким-то чудом попадет в плен или его выдадут после войны.
Речь идет о заместителе начальника 9-го управления департамента оперативной информации 5-й службы Федеральной службы безопасности рф Юрии Беляцком 1980 года рождения.
5-я служба (официальное название — Служба оперативной информации и международных связей) отвечает за связи с зарубежными партнерами и операции за пределами рф. Собственно, последними и занимается департамент оперативной информации. По сути, это собственная внешняя разведка ФСБ. Ее сотрудники работают и в Украине.
Беляцкий занимался во временно оккупированном Херсоне поиском украинских военных, правоохранителей и чиновников для вербовки или физического уничтожения.
31 марта 2022 года он приказал подчиненным задержать бывшего офицера, у которого могла быть информация о других военнослужащих, оставшихся под оккупацией. Каратели ворвались в квартиру мужчины, где находились также его жена и несовершеннолетний сын. Россияне забрали там 5 тысяч долларов, 1000 евро, кофеварку, ноутбуки и другие ценности, подвергли потерпевшего пыткам, угрожали женщине и ребенку. Потом вывезли свою жертву в помещение, приспособленное для допросов и истязаний, где привязали к стулу, били руками, ногами и прикладом автомата, стреляли возле головы. Отпустили херсонца только после того, как он подписался под согласием на сотрудничество.
Александр Гарский заслушал потерпевшего, свидетелей, изучил результаты экспертиз и пришел к выводу о виновности фигуранта. Анализируя его мотивы и другие обстоятельства дела, обосновывая свое решение, судья сослался на труды английского философа Томаса Гоббса и шотландского Дэвида Юма.
Он приводит даже космологический аргумент из исламской схоластической философии калам: «Все, что начинает существовать, должно иметь причину существования». Мусульманские теологи так доказывали существование Аллаха, Гарский же распространяет аргумент на действия подсудимого и его государства: мол, целью был захват суверенного государства Украина, причина же — «структурная, комплексная, организованная историческая ненависть к украинской нации, украинской культуре, украинской идентичности».
«Мотивом данного преступления стала совокупность факторов сознания и идейных убеждений лица, а именно: потребность выслужиться, желание угодить руководству; ненависть, связанная с желанием уничтожить украинскую нацию, украинскую государственность; чувство превосходства и исключительности собственной московской национальности; неприятие инакомыслящих и нетерпимость к мировоззрению другого человека; пренебрежение украинской культурой и украинской идентичностью. То есть в данном случае врагом был не только и не столько режим Московского государства, а конкретные московские агенты, которые в угоду хозяину способны уничтожить любого человека и любую культуру», — констатирует Александр Гарский.
Он заключает: «Украинцев как нации для московских царей и рабов очевидно не существует».
«Думская» не раз рассказывала об особом подходе судьи Александра Гарского к делам, которые он рассматривает. Даже к самым незначительным. Служитель Фемиды всегда глубоко изучает обстоятельства совершенного деяния, личность обвиняемого, его биографию, докапывается до самой сути. Часто он дает подсудимому шанс на исправление, иногда обязывает его прочесть что-то из художественной и не только литературы. Методика Гарского стала настолько известной, что ее начали применять и другие судьи.
СМЕРТЬ РОССИЙСКИМ ОККУПАНТАМ!
Юрий Беляцкий
Заметили ошибку? Выделяйте слова с ошибкой и нажимайте control-enter
Всі вироки судді Гарського О.В., про які я особисто знаю, законні і обгрунтовані, за винятком, цього вирока
Тут не все так однозначно як написано на 22 сторінках вирока. Підзахисний неодноразово заявляв що він не розуміє за що його засудили до 15 років позбавлення волі. Адже він вимушений був вийти на службу молодшого інспектором Херсонської колонії під час російської окупації Херсона під примусом. Виїхати на підконтрольну територію України з окупованої частини Миколаївської області, де він мешкає, не міг, не було грошей, не випускали окупанти. Приїли додому після звільнення з колонії три російських автоматники і сказали виходити на службу до колонії, службу ніс в українській формі, за межі колонії нікого не виводив, російське громадянство не приймав, російське службове посвідчення не отримував, участі в російському псевдореферендумі не брав, перед звільненням Херсона від російських окупантів не втік на Лівий берег Дніпра, як зробила більшість співробітників цієї колонії на чолі з начальником херсонської колонії, так як все своє життя пов`язував тільки з Україною і любить свою рідну Україну. На мою думку, цей вирок є абсолютно незаконним. Не можна засуджувати людину за державну зраду, якщо вона любить Україну і життя без України не уявляє. Подав апеляційну скаргу, яка була залишена без задоволення. Двічі подавав касаційні скарги до Верховного суду, який навіть відкрити касаційні провадження двічі відмовив, що зовсім неприпустимо в такій ситуації. Особисто у мене склалося таке враження що судді Верховного суду навіть не хотіли розбиратися по суті в такому складному кримінальному провадженні. Могли б відкрити провадження і пояснили підзахисному чому на їх думку цей вирок є законним, але цього не було зроблено. Адвокат за рахунок Держави за регламентом ЄСПЛ не може звертатися зі скаргою на Державу Україна до Європейського суду з прав людини, родичі не зверталися до іншого адвоката з проханням подати скаргу до ЄСПЛ, так як не було у них на це коштів. Дуже боляче відчуваю цю несправедливість, але, на жаль, нічого не можу зробити, так як я все можливе і залежне від мене зробив. Щиро вважаю що 15 років позбавлення волі є несправедливим і незаконним покаранням. Але не все залежить від адвоката. Сподіваюсь вже тільки на амністію після завершення цієї жорстокої і несправедливої російської війни, або на помилування Президентом, але таке помилування явно не на часі.
але тут досудове розслідування проводив інший орган, інша прокуратура підтримувала публічне обвинувачення і був інший суд. Як все-таки багато залежить від тсуддів.
Суддя Гарський О.В. постановив виправдувальний вирок у справі, в якій я здійснював захист за рахунок Держави одного з обвинувачених.
Так буває в адвокатській практиці. З досудового слідства захищав Олександра К., якого безпідставно притягнули до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.186 КК України (грабіж). Зразу було зрозуміло що немає складу злочину, а саме — суб`єктивної сторони (корисливого мотиву, бажання привласнити чужі речі і використовувати їх). Говорив про це слідчому поліції, який зараз служить аж в ГСУ МВС, але наша правоохоронна система працює так що ніхто нікого не слухає, вибрали одну версію і як потяг по рейкам прямо слідуємо до направлення обвинувального акту до суду. «Сказали люміній — значить люміній», як в народі говорять. 2 роки йшов судовий процес. В справу вступив на захист дядька мого підзахисного колега Непотенко Ю.Ю. Світла йому пам'ять! Суддя Гарський О.В. дуже ретельно вивчав всі докази і також дійшов висновку що немає складу злочину — виправдав, що дуже рідко буває за ст.186 КК України. Прокуратура. як завжди, в такій ситуації подає апеляційну скаргу, яку слухали майже 2 роки: змінювався склад суду, прокурор писала заяви про перенесення, я завжди ходив на всі судові засідання. На жаль, не стало Непотенка Ю.Ю. Вступив у процес новий адвокат. Мій підзахисний незадоволений таким тривалим розглядом справи і чомусь в цьому винив мене, хоч я сам був зацікавлений якомога швидше завершити слухати апеляційну скаргу прокурора, був впевнений що виправдувальний вирок «встоїть», так як він законний і обгрунтований. Приходжу на нове судове засідання, а мій підзахисний ставить мене перед фактом що у нього буде інший захисник, тепер за договором. Я захищав за рахунок Держави. Прийшли аж 3 (! ) прокурори, все могло б завершитися на тому судовому засіданні, але новий адвокат має право на ознайомлення з матеріалами справи і слухання апеляційної скарги знову перенесли аж на лютий 2026 року. Я, звичайно, маю вийти із справи. Скажу чесно, обідно коли так відбувається: вкладаєш душу і серце, підготував дуже аргументовану промову на збереження виправдувального вирока, мені ця промова навіть снилася і навітьу ві сні вносив корективи до неї, а підзахисний цього не розуміє, так як йому треба швидкого рішення, хоче виїхати за кордон, поки за віком може це вільно зробити. А я все чекав на позитивне рішення Одеського апеляційного суду. І дійсно виявляється так що чим більше уваги приділяєш підзахисному, тим гірше виходить і не цінується це. Ну хоча б сам підзахисний неупереджено подивився на розвиток подій і зрозумів що я, як його захисник, ніяк не міг пришвидчити прийняття рішення за апеляційною скаргою прокурора. Дуже хотів довести цю справу до логічного завершення — залишення без змін виправдувального вирока. Але сталося не так як гадалося. Тепер з цікавістю спостерігаю як далі будуть розвиваться події. Сподіваюся що виправдувальний вирок залишиться без змін. Вболіваю за процес вже без особистої участі у процесі.
«Хто ми насправді? Українці — це не народ, який «з’явився» в підручнику середньовіччя. Наша історія значно глибша. Вона починається там, де на цій землі вперше виникла осіла цивілізація Європи. Трипільська культура — хлібороби, будівничі величезних поселень, люди символів і рівноваги з природою. Вони не називали себе українцями, але саме тут формується світогляд, який згодом стане впізнаваним: повага до землі, значення дому, прагнення гармонії, а не завоювання. З українських степів постала інша хвиля — індоєвропейські племена ямної культури. Саме з цього простору розпочався рух, який дав світу мови, що нині звучать у більшості країн Європи та Азії. Колесо, кургани, культ сонця, воїнська організація — усе це народжувалося тут, а не на периферії історії. Через наші землі проходили народи, які змінювали хід цивілізацій: скіфи, сармати, готи, кельти. Вони не зникли безслідно — частина з них асимілювалася, частина залишила культурні відбитки у прикрасах, орнаментах, військовій традиції. Українська земля не поглинала — вона поєднувала. Приблизно півтори тисячі років тому на цій основі сформувалися слов’янські союзи — анти, склавини, дуліби. Саме вони стали прямими етнічними предками українців. Тут виникає мова, спільна культура, звичаєве право і модель громади, що стане ядром майбутньої нації. Київська Русь дала державність, писемність, право і християнську традицію. Козацтво додало інше — свободу як цінність, самоврядування як норму, готовність чинити опір як спосіб виживання. Ці епохи не знищували одна одну. Вони нашаровувалися. Тому українці — це не «один народ з однієї дати». Це багатотисячолітня мозаїка: землероби й степовики, воїни й ремісники, князі й козаки, мислителі й повстанці. І саме тому наша історія починається не з кордонів на мапі. Вона починається з глибини часу. І саме тому ми вистояли там, де інші зникли.»
Ось нарешті з'явився той самий « неравнодушный к дешевому алкоголю и путину « приймак на росии. Тобто на одеситів, яки постраждали від дій його кураторів в тому числі, йому байдуже, але коли зачепили вивірену тему, він тут як тут. Що, рублі не пахнуть, так пан небайдужій??? 🤦
Одесский баскетбол без прикрас: медали военных моряков на фоне краха легендарной «БИПЫ»
Областные чиновники подвели итоги баскетбольного сезона для команд Одесской области. Два коллектива завершили турниры с наградами: женский «Интерхим» взял бронзу Суперлиги (восьмой подиум в истории), а мужская «Чайка-ВМСУ» стала открытием сезона. Команда в первый год существования остановилась в шаге от золота Первой лиги третьего по силе дивизиона.
Как сообщили в областной администрации, почетный президент клуба командующий ВМС Украины вице-адмирал Алексей Неижпапа. Большинство игроков ранее занимались баскетболом, в том числе экс-игрок «БИПЫ» Александр Тищенко, но сейчас их основная задача служба. Полноценного тренировочного процесса у команды не было: она провела 23 матча, часто собираясь уже перед играми.
Стратегія, що змінює міста: інтервю з CEO Spatium Group (новини компаній)
Сьогодні ми говоримо про майбутнє українських міст, трансформацію інвестиційних потоків та нову економіку вражень. Олександр Селезньов, CEO компанії «Spatium Group», ділиться баченням того, як у стані тотальної невизначеності створювати надійні проєкти та чому Одеса має стати центром стратегічного планування.
18:52
Одесский баскетбол без прикрас: медали военных моряков на фоне краха легендарной «БИПЫ»
Областные чиновники подвели итоги баскетбольного сезона для команд Одесской области. Два коллектива завершили турниры с наградами: женский «Интерхим» взял бронзу Суперлиги (восьмой подиум в истории), а мужская «Чайка-ВМСУ» стала открытием сезона. Команда в первый год существования остановилась в шаге от золота Первой лиги третьего по силе дивизиона.
Спустя год после разрушительного удара по детской поликлинике 6 в Одессе здание наконец начали активно восстанавливать. 
Но за бодрыми отчетами мэрии скрывается знакомое имя подрядчик «Одесголовпостач», уже засветившийся в громких и спорных тендерах.
СБУ призывает украинцев быть предельно внимательными и осторожными на Пасху. Есть риск провокаций и террористических актов со стороны россии.
Думская в Viber
Как сообщили в областной администрации, почетный президент клуба командующий ВМС Украины вице-адмирал Алексей Неижпапа. Большинство игроков ранее занимались баскетболом, в том числе экс-игрок «БИПЫ» Александр Тищенко, но сейчас их основная задача служба. Полноценного тренировочного процесса у команды не было: она провела 23 матча, часто собираясь уже перед играми.
ВІДБІЙ повітряної тривоги
47
8
2
2
2
43
