Українців як нації для московських царів не існує: одеський суддя творчо підійшов до справи садиста з ФСБ 

Йдеться про заступника начальника 9-го управління департаменту оперативної інформації 5-ї служби Федеральної служби безпеки рф Юрія Бєляцького 1980 року народження.

5-та служба (офіційна назва Служба оперативної інформації та міжнародних зв'язків) відповідає за зв'язки із закордонними партнерами та операції за межами рф. Власне, останніми та займається департамент оперативної інформації. По суті, це власна зовнішня розвідка ФСБ. Її співробітники працюють і в Україні.

Бєляцький займався в тимчасово окупованому Херсоні пошуком українських військових, правоохоронців і чиновників для вербування або фізичного знищення.

31 березня 2022 року він наказав підлеглим затримати колишнього офіцера, у якого могла бути інформація про інших військовослужбовців, що залишилися під окупацією. Карателі увірвалися у квартиру чоловіка, де також перебували його дружина і неповнолітній син. Росіяни забрали там 5 тисяч доларів, 1000 євро, кавоварку, ноутбуки та інші цінності, піддали потерпілого тортурам, погрожували жінці та дитині. Потім вивезли свою жертву в приміщення, пристосоване для допитів і катувань, де прив'язали до стільця, били руками, ногами та прикладом автомата, стріляли біля голови. Відпустили херсонця тільки після того, як він підписався під згодою на співпрацю.

Олександр Гарський заслухав потерпілого, свідків, вивчив результати експертиз і дійшов висновку про винність фігуранта. Аналізуючи його мотиви та інші обставини справи, обґрунтовуючи своє рішення, суддя послався на праці англійського філософа Томаса Гоббса і шотландського Девіда Юма.

Він наводить навіть космологічний аргумент з ісламської схоластичної філософії калам: «Все, що починає існувати, повинно мати причину існування». Мусульманські теологи так доводили існування Аллаха, Гарський же поширює аргумент на дії підсудного і його держави: мовляв, метою було захоплення суверенної держави Україна, причина ж «структурна, комплексна, організована історична ненависть до української нації, української культури, української ідентичності».

«Мотивом даного злочину стала сукупність факторів свідомості та ідейних переконань особи, а саме: потреба вислужитися, бажання догодити керівництву; ненависть, пов'язана з бажанням знищити українську націю, українську державність; почуття переваги та винятковості власної московської національності; неприйняття інакодумців і нетерпимість до світогляду іншої людини; зневага до української культури та української ідентичності. Тобто в такому випадку ворогом був не тільки й не стільки режим Московської держави, а конкретні московські агенти, які на догоду господареві здатні знищити будь-яку людину і будь-яку культуру», — констатує Олександр Гарський.

Він робить висновок: «Українців як нації для московських царів і рабів очевидно не існує».

«Думська» не раз розповідала про особливий підхід судді Олександра Гарського до справ, які він розглядає. Навіть до найнезначніших. Служитель Феміди завжди глибоко вивчає обставини скоєного діяння, особистість обвинуваченого, його біографію, докопується до самої суті. Часто він дає підсудному шанс на виправлення, іноді зобов'язує його прочитати щось з художньої та не тільки літератури. Методика Гарського стала настільки відомою, що її почали застосовувати й інші судді.