Атмосфера, музика та джаз на мотузках для білизни: в Одесі відбулася незвичайна фотовиставка

Затишний дворик Музею історії євреїв Одеси Migdal Shorashim на один день перетворився на арт-простір під відкритим небом. Такі атмосферні зустрічі музей влаштовує регулярно, і одесити їх обожнюють. Єдиний непередбачуваний фактор — погода. Ось і цього разу дощ, що розлився ввечері, змусив згорнути експозицію, але теплих вражень він не зіпсував.

Цього дня в одному просторі злилися три виміри міста: Одеса в кадрі, Одеса у звуці (дві години живого джазу від Валерія Черніса та Сергія Меньшагіна) та Одеса у смаку — з напоями з місцевого кафе.

Старий одеський двір прикрасили у форматі «фотосушки» — знімки розвісили прямо на білизняних мотузках.

Автор робіт — Олександр Синельников, фотограф зі світовим ім’ям, чий шлях нерозривно пов’язаний з Одесою та Нью-Йорком. На його рахунку — понад 30 персональних виставок і солідний багаж нагород. Останні 15 років він регулярно бере участь у міжнародних фотосалонах, завойовуючи «золото», «срібло» та престижні дипломи.

«Мій роман із фотографією не припиняється ні на хвилину. Вона стала і професією, і пристрастю, — ділиться Олександр. — Я пробував найрізноманітніші жанри. Люблю знімати місто, архітектурні деталі, підглянуті жанрові сценки. І, звісно ж, одеських котів — їм навіть були присвячені окремі виставки! Правда, з котами працювати непросто: коту ж не скажеш: «сиди тут, дивись сюди». Я просто вловлюю мить із життя — так само, до речі, як і з людьми».

Синельников — майстер жіночого портрета та стилю «ню». Останнім часом він захопився серійними фрагментами: наприклад, виразними вигинами жіночих колін на тлі цікавих фактур. Ще одна яскрава серія — «Зворотний бік»: спини жінок, зняті на вечірках та заходах у миті, коли вони не дивляться в кадр.

Роки практики подарували майстру бездоганне «фотографічне бачення» — йому достатньо одного погляду, щоб побачити готовий кадр. Він не боїться знімати навіть «аматорські» теми: морські пейзажі, світанки та заходи сонця. Натюрморти Синельникова — це чистий експромт.

«Не люблю довго розкладати предмети й налаштовувати світло — це забирає час, а мені хочеться одразу вловити момент. Класику можу зняти прямо в гостях — хоча б на телефон! Вдома можу за секунду скласти кадр із шматочка броколі, огірка та помідора. Якось захотілося зробити концептуальний білий натюрморт: баночка кефіру, білі яйця на тарілці та білий фон. Це так званий «високий ключ». А коли знімаєш темне на темному — «низький ключ». Це надзвичайно складна робота зі світлотінню та півтонами. До речі, нещодавно я зняв у «низькому ключі» коліна в чорних панчохах поруч із чорним котом!», — ділиться автор.

Сьогодні Олександр Синельников знімає й наслідки російських атак на Одесу, вважаючи це своїм громадянським обов’язком. Його репортажні знімки публікують європейські видання — світові важливо бачити правду про руйнування.

А коли фотограф приїжджає до родини в Нью-Йорк, він з головою занурюється в ритм американського мегаполісу. Зовсім скоро одесити побачать і цю сторону його творчості: 6 листопада у Всесвітньому клубі одеситів відкриється його нова виставка, присвячена Місту Великого Яблука.

Автор — Ірен Адлер, фото Олександра Синельнікова