Краса і сила. Дівчата з Сил оборони України ламають стереотипи і збирають гроші для бойового підрозділу  

Дванадцять красунь у формі, представниць Сил оборони України, взяли участь у незвичайному проєкті благодійного фонду «Шлях до дому» і прикрасили сторінки календаря на 2024 рік.

Мета — збір донатів для школи снайперів, передає кореспондент «Думської».

Взяти участь у фотосесії «Захисниці півдня» запросили дівчат, які захищають свободу і незалежність України і служать у Нацполіції, ДСНС, Держприкордонслужбі, Військово-морських силах і Сухопутних військах Збройних сил.

За словами авторів проєкту, щоб подолати стереотипи і мотивувати інших, іноді необхідно використовувати неординарні підходи. Один із них - календар за участю захисниць.

«Шлях до дому», відома своїм нестандартним підходом до соціальних питань, цього разу вирішила трішечки струсити ту толерантність до війни та емоційну втому, в яку, на думку організаторів, занурились українці, та знову вдихнути віру в Захисників і Перемогу.

На сторінках календаря дівчата-захисниці постали в образах військових (у пікселі та формі) та у ніжних вечірніх сукнях, які наче підкреслюють, що сьогодні ЗСУ це місце для справжніх патріотів, незалежно від статі.

Ми поспілкувалися про «нежіночу» роботу з героїнями проєкту:

Анастасія Антонова — спеціаліст-криміналіст сектору криміналістичного забезпечення слідчого відділу Одеського райуправління поліції №1 (міського). З дитинства мріяла стати слідчим і після закінчення Одеського національного університету внутрішніх справ здійснила свою мрію, проте рутинна паперова робота в якийсь момент набридла. Хотілося більше практики. І Анастасія круто змінила своє життя — перейшла на службу до спецбатальйону поліції особливого призначення «Шторм». За два роки служби в його лавах провела на ротаціях у Маріуполі 20 місяців.

Календар із захисницями півдня можна отримати, задонативши 1000 і більше грн через соціальні мережі фонду за посиланням або зателефонувавши 095 009 2030

«Нас зазвичай у ротації було дві дівчини, решта хлопці. Вони завжди до нас ставилися дуже шанобливо, бо далеко не всі чоловіки змогли знайти в собі сили стати на захист країни. А ми, дівчата, виходить, змогли. Хлопці дуже дбали про нас, — згадує поліцейська. — Служба була непроста: життя в полях, за різних температур, робота на блокпостах, на пунктах пропуску в сірій зоні, зачистка звільнених населених пунктів».

У якийсь момент, за словами офіцера, вона зрозуміла, що хоче жити в рідному місті, і на початку січня 2022 року повернулася до Одеси, перевелася в сектор криміналістичного забезпечення.

Повномасштабне вторгнення застало її вдома. Потім був дзвінок із роботи. На шикуванні їм повідомили, що росія почала повномасштабне вторгнення і слід негайно приступити до виконання поставлених завдань.

«Ми тут же почали облаштовувати укриття, місця для прийому їжі. Телефонували батьки, вони були налякані, я їх як могла заспокоїла, але сказала, що нікуди не поїду. А 26 лютого батько пішов добровольцем на фронт, — розповідає Анастасія. — Найстрашніший день для мене був, коли я дізналася, що він дістав дуже важке поранення, визволяючи Херсонщину. Із близьких ніхто не знав, мені повідомили його побратими. Я негайно почала пошуки, з'ясувала, де він, і поїхала. Зайшла в палату, коли він відходив від наркозу. Тато посміхнувся і сказав: «Ти мене і тут знайшла».

Робота криміналіста — це регулярні виїзди на місця злочинів, зокрема й військових.

Це вбиті люди, відірвані кінцівки, зруйновані прильотами будинки. Настя з колегами приступають до роботи відразу після того, як рятувальники ліквідують загоряння. Їхнє завдання — зібрати речові докази, зафіксувати, зокрема й за допомогою БПЛА, місце злочину. А ще експрес-тести наркотичних речовин, боєприпасів. Крім того, у криміналістів є генетична міні-лабораторія, з якою вони виїжджають на деокуповані території працювати з невпізнаними трупами і встановлювати особи.

«Але найскладніше — це спілкуватися з людьми, які втратили рідних. Після прильоту на Військовому узвозі мені довелося з телефону загиблого охоронця телефонувати його сім'ї і повідомляти, що їхньої близької людини більше немає. Це дуже важко», — зізнається Настя.

Юлія Світла — уродженка Кіровоградської області. Як і Настя, працювала слідчою поліції, потім переїхала до Одеси, перевелася в ДСНС. До повномасштабного вторгнення регулярно виїжджала на пожежі, а після 24 лютого 2022 року в її житті з'явилося таке поняття, як прильоти. Зізнається, що в перший день уже була на службі з тривожною валізкою, проте спочатку не могла повірити, що в XXI столітті може статися військовий конфлікт такого масштабу.

«На місці обстрілу найскладніше зрозуміти, чим і як ти можеш допомогти, адже люди щойно щось втратили житло, рідних, — зітхає рятувальниця.- Що їм сказати, як заспокоїти? Я пам'ятаю один із прильотів, коли жінка вибігла в паніці й питає мене: «Ви не бачили мого песика?» Я сама люблю тварин, у мене є кіт, і я розумію, що, можливо, в той момент цей собака був усім її світом. І ми почали шукати. А сама розумію, що інші люди втратили рідних, а ми бігаємо і собаку шукаємо. У підсумку знайшли на руках у співробітника швидкої допомоги».

Офіцер згадує, що, мабуть, найстрашніший день був після потрапляння в будинок на Середній, коли велика кількість людей не могла знайти близьких. На місці панували плутанина, біль і відчай.

Отримати календар «Захисниці півдня» і допомогти донатами школі снайперів можна під час збору, організованого «Шляхом до дому».

Одержувач: ОБФ «Шлях до дому», БО

Розрахунковий рахунок: UA433052990000026005024912934