Мереживна білизна та штани, що спадають: актори Одеського ТЮГу показали виставу для дорослих

Прем’єра комедії «Шум за сценою» за п’єсою англійського драматурга Майкла Фрейна відбулася в Одеському академічному театрі юного глядача.

Згадується, за ковідних часів той самий матеріал під назвою «Зірки у шоці?» вже ставив Євгеній Резниченко в сусідньому театрі, нині обласному драматичному. Та вистава прожила недовго та викликала неоднозначні відгуки глядачів, але була вельми цікавою та яскравою, про що ми детально писали тут.

З тих пір чимало води спливло, Євгеній став головним режисером ТЮГу та щасливо уникнув спокуси повторити попереднє рішення на іншій сцені. Помінялися не лише виконавці, проте й концепція в цілому. Комедія положень набуває двигуна сюжету у вигляді комедії характерів, бо на сцені стикаються особистості персонажів-акторів та образи п’єси, яку їм доводиться розучувати.

… Про те, що ми є свідками репетиції вистави «Любов та сардини», вдасться здогадатися не одразу. Репетиція ж-бо не монтувальна (як наївно вважають деякі артисти), а генеральна, грими та костюми в порядку. Ось тільки в мізансценах виконавці несамовито плутаються. Врятувати ситуацію може лише сильна рука режисера. Євген Юхновець, виконавець ролі Ллойда Далласа, гучно дресирує артистів просто з середини глядацької зали, вимагаючи від них безумовного знання тексту та мізансцен. Іноді хвиля творчого пориву виносить його на сцену, і тоді потоки ультразвуку, що їх видає режисерське горло, примушують панів артистів втискатися в театральні меблі з жахом.

На своєму острівці контролю Ллойду непросто живеться. Гранд-театр Вестон-Супер-Мейр має стати свідком тріумфу «Любові та сардин». Але актриса Дотті Отлі, яка репетирує роль домоправительниці місіс Клакетт (заслужена артистка України Валентина Гульченко) ніяк не запам’ятає, коли приносити, а коли уносити сардини зі сцени. Маленький відступ: актрисі днями «стукнуло» 75, а в нашому ТЮГу вона працює понад півстоліття. Як і раніше, тендітна, рухлива й кокетлива, ця місіс аж ніяк не зображає напад склерозу. Дотті виявляє зрозумілу розпорошеність, адже їй доводиться бічним зором слідкувати за пересуваннями сценою молодого коханця…

Її неспокій можна зрозуміти. З біса дурна, зате фігуриста білявка Брук Ештон (Тетяна Полякова) грає в парі з хвацьким брюнетом Гаррі Леженом (Олександр Давлятян), роздягаючися до білої мереживної білизни (дуже вартісний комплект із поясом та панчішками, явно не з ринку, а з дорогої крамниці). Незважаючи на знаки уваги, які постійно надає Гаррі (за роллю Роджер Трамплмейн) своїй Дотті, очі у нього молоді, гострі! Які вже тут сардини. Недбало маніпулюючи тарілками з тими самими сардинами поза контекстом драматургічних ремарок, вона, можливо, винаходить на наших очах свій спосіб впоратися із травмою.

Репетиція іде туго, а після антракту ми бачимо, що відбувається за деякий час на гастрольних виставах. Королівський театр у Гулі стає місцем можливого провалу, а потім у муніципальному театрі в Стоктоні-на-Темзі артисти накрутять такої самодіяльності, та ще й поб’ються! Ллойд битиметься, наче лев, стверджуючи незаперечну істину: в театрі головний – режисер. А хто актори? Кожний із них є міною сповільненої дії та потенційною загрозою для вистави. Ті самі Брук та Гаррі безбожно переграють, перебільшено кривляються, без сміху таке сприймати неможливо. Брук взагалі з тих актрис, котрі мають відкривати рота тільки для виголошення реплік, її героїня Вікі значно розумніша за свою виконавицю, здатну хіба що бурмотіти: «Що? Га?».

Кумедний актор-пияк Селздон Моубрей (Валерій Швець грає персонажа удвічі старшого за себе, і це йому блискуче вдається) все пам’ятає, проте йому треба нагадувати, скільки сторінок тексту залишилося до його виходу в образі грабіжника, та й вчасно відбирати алкоголь. Не від лицедійства і скромні служителі залаштунків. Робітник сцени Тім Олгуд (Олексій Кочетов) геніально тримає паузу, поки режисер висуває йому суперечливі вимоги, а помреж Поппі Нортон-Тейлор (Ірина Давлятян) примудряється потрібної миті заридати, аби визнати свою неіснуючу провину (знайома багатьом по життю ситуація). Ці двоє теж не проти приміряти на себе акторські лаври, але їм нічого не світить, поки за свої ролі змагаються істинні професіонали.

Наприклад, такі, як колоритна руда бестія Белінда Блеяр (заслужена артистка України Оксана Бурлай) та показний прем’єр Фредерік Феллоуз (Єгор Карельський), який ефектно губить брюки на сцені (теже мистецтво). Вони грають господарів дому, подружню пару Флавію та Філіпа Брентов, які через проблеми з податковою вимушені почуватися незатишно навіть у власній оселі. Глядач спершу опиняється в легкому шоці, а потім у величезному захваті, пізнаючи зворотний бік сценічного життя. В побуті приховані течії можуть залишатися поза увагою, а на сцені видно все!

Залишається додати, що ця вистава вечірнього репертуару призначена не для юних глядачів, а для дорослих.

Автор – Ірен Адлер, фото Олега Владимирського