Терор 1998: як Одеса пережила найжорсткіші вибори у своїй історії (фото, відео)

Чергові місцеві вибори в Одесі відбулися 1998-го. І якщо попередні ми характеризували як «час великих очікувань», то ця кампанія була втіленням терору. Місто натурально занурилося в атмосферу страху. Замовні вбивства стали мало не звичною справою. Одесити вперше зіткнулися з тим, як їхній вибір було розтоптано, а державна машина пройшлася катком по місцевому самоврядуванню, яке пустило перші паростки.

Після тріумфу 1994 року команда Едуарда Гурвіца поступово розсипалася. До 1998-го багатьох, хто забезпечив йому перемогу, забули та усунули від влади. Незабаром почався жорсткий конфлікт між містом і областю. Точніше між Гурвіцем і Русланом Боделаном, які зовсім недавно були союзниками.

Конфлікт розгорівся через суперечки про те, хто головніший — місто чи область (ми намагалися відповісти на це питання тут), чи повинні податки із зарплат вчителів і лікарів іти в міський чи обласний бюджет. Згодом протистояння наростало.

Ситуація в Одесі також була пов'язана із загальноукраїнським контекстом підготовки до виборів у Верховну Раду і президентською кампанією. У цей період посилилося протистояння між представниками «дніпропетровського клану» — Леонідом Кучмою і Павлом Лазаренком. У Кучми з'явилися дві серйозні проблеми: з одного боку, колишній прем'єр Лазаренко з колосальними фінансовими ресурсами, з іншого — ліві сили на чолі з Петром Симоненком, Олександром Морозом і Наталею Вітренко, вкрай популярні на хвилі ностальгії за радянським минулим.

^{Зліва направо Олександр Мороз, Леонід Кучма, Павло Лазаренко}

Водночас стався страшний конфлікт і між Гурвіцем та Кучмою: спочатку таємно, а потім відкрито мер Одеси почав підтримувати Лазаренка. Боделан, багаторічний член Компартії та людина, близька до її керівництва, не викликав довіри у президента. Його навіть могли зняти з посади голови обладміністрації. Однак раптово все змінилося: один із небагатьох мерів, який раніше міг зателефонувати президенту безпосередньо, Гурвіц, несподівано впав у немилість.

Справа була ось у чому. За пів року до виборів стався епізод, який зруйнував довіру між Гурвіцем і Кучмою. Під час посиденьок із наближеним колом Едуард Гурвіц відкрито висловився на підтримку Лазаренка і навіть називав Кучму «рудим тарганом». Боделан зумів роздобути запис цієї розмови та передав касету президенту, чим довів свою лояльність. Після цього Гурвіц із фаворита перетворився для Кучми на ворога, якого необхідно знищити. Правда це чи міська легенда — сказати складно, але щонайменше чотири непов'язаних джерела розповідали цю історію в тому чи іншому вигляді.

Адміністрація Кучми висунула в мери Одеси кандидатуру Руслана Боделана, який певний час навіть заявляв про бажання суміщати цю посаду з посадою голови обласної адміністрації. Однак значною підтримкою серед одеситів Боделан не користувався, оскільки боровся з містом за бюджет, а затримки зарплат бюджетникам у цей період і без того були дуже болючою темою.

Кандидатуру Боделана підтримали деякі потенційні кандидати на посаду мера. Найяскравіші — Олексій Костусєв, який посів на минулих виборах мера друге місце, на цих виборах же Костусєв балотувався до Верховної Ради. Він ішов за списком від блоку Соціалістів і Селянської партії, причому в прохідній частині. Ігор Рєзнік, який раніше був у найближчому оточенні Гурвіца і певний час обіймав посаду глави Жовтневого району, проте після конфлікту з Гурвіцем був усунутий з цієї посади. Фактично, Боделана підтримала і президентська вертикаль, і ліві сили в особі комуністів-соціалістів.

Боделана невдовзі звільнили з посади голови адміністрації області, цю посаду отримав його тодішній заступник Сергій Гриневецький. Однак уже колишній губернатор отримав абсолютну підтримку від влади як кандидат у мери. Про повне сприяння публічно заявляв навіть прем'єр-міністр Пустовойтенко під час візиту до Одеси.

Детальний опис кампанії зайняв би кілька об'ємних матеріалів, але можна з упевненістю сказати, що на цих виборах використовувалися абсолютно всі методи. Фактично відкрила передвиборчу кампанію подія, що вразила всю Україну, — убивство відомого одеського журналіста, головного редактора популярного видання «Вечірня Одеса» Бориса Дерев'янка в серпні 1997 року. Також можемо згадати масові заворушення на ринку «Південний», замахи та замовні вбивства — передвиборча боротьба в Одесі виявилася насиченою приголомшливими подіями. Двоє членів команди Гурвіца, його заступник Ігор Свобода і голова юридичного управління Сергій Варламов, безслідно зникли. З'являлися повідомлення про підготовку замахів на самого Гурвіца; один із варіантів, за його словами, передбачав вибух в одеському міському будинку прийомів. Голова виборчої комісії Леонід Капелюшний дістав два поранення. Особи з відомим кримінальним минулим публічно розповідали, якими засобами допомагали Гурвіцу на минулих виборах здобути владу.

На завершення кампанії була спроба заарештувати першого віцемера Анатолія Ворохаєва, який тоді, окрім іншого, балотувався до облради. Для його захисту Гурвіц використав спецпідрозділ СБУ «Альфа» і закликав прихильників зібратися біля мерії, щоб протистояти свавіллю влади.

Попри всі спроби опонентів, Гурвіц упевнено переміг і на виборах мера, і на виборах до Верховної Ради за мажоритарним округом. Однак після оголошення результатів послідував позов Руслана Боделана. Справу, яку мав розглядати Жовтневий суд Одеси, з «нез'ясовних» причин було передано до Кіровограда (нині Кропивницький). На слуханнях прокурор заявив, що більшість зазначених порушень були «надуманими», і рекомендував відхилити позов. Але підсумкове рішення суду стало холодним душем для прихильників Гурвіца: вибори мера й облради було анульовано, і призначено нові.

Тим часом міська рада, практично повністю сформована Гурвіцем, на чолі з секретарем і одним із найближчих соратників Едуарда Гурвіца Олександром Прокопенком, перейшла на бік вертикалі влади та підтримала призначеного президентом главу міської адміністрації Білоблоцького. Примітно, що троє депутатів, які в попередньому складі виступали проти Гурвіца, тепер стали в опозицію до нового керівництва. Цікавий факт: результати парламентських виборів і виборів до облради суд залишив чинними, хоча голосування відбувалося одночасно і на тих самих дільницях. Це неможливо зрозуміти — тільки запам'ятати. Почалася підготовка до перевиборів.

Напередодні перевиборів політична атмосфера загострилася до межі. Перший віцемер Анатолій Ворохаєв опинився у в'язниці, згодом засуджений за незаконні валютні операції. Михайло Кучук також потрапив у СІЗО, а потім був переведений у лікарню і завдяки заступництву деяких впливових осіб зміг уникнути серйозних наслідків, обійнявши тимчасову посаду заступника мера Білгорода-Дністровського. Тим часом медіа, які раніше підтримували Гурвіца, як-от «Одесский вестник» (газета міськради) і телеканал АРТ, були переформатовані й почали підтримувати тимчасову адміністрацію.

Самого Гурвіца до виборів не допустили: виборча комісія відмовилася його зареєструвати. Несподівано опонентом Боделана став Олексій Костусєв, який отримав підтримку всіх лівих сил і, що особливо дивно, підтримку Едуарда Гурвіца, нехай і з застереженнями. У розпал кампанії відбувся багатотисячний мітинг на Куликовому полі, де Костусєв пообіцяв продовжити курс Гурвіца. Однак, можливо, таке несподіване об'єднання колишніх супротивників приголомшило виборців, або все-таки адміністративний ресурс зробив свою справу — за істотно меншої явки перемогу впевнено здобув Руслан Боделан.

На довиборах до облради одним із депутатів від Одеси став Сергій Гриневецький, який зміцнив свої позиції як голова обласної адміністрації.

Як зауважив тоді директор Центру реабілітації (одесити називають його Будинок з ангелом) Борис Литвак, якого довго ще називали совістю Одеси: «Місто жорстоко зґвалтували, позбавивши останньої віри в справедливість».

Автор — Володимир Імуш