Лусни, але тримай фасон! В Одесі показали, як змінювалася єврейська мода  

Незвичайна виставка під назвою «Лусни, але тримай фасон!» відкрилася в Музеї історії євреїв Одеси «Мигдаль-Шорашим».

Це строка із старовинної пісеньки, в якій міститься весь менталітет одеських модників. Навіть зараз, під час війни, деякі перші відвідувачки виставки зізналися, що економлять на шлунку, але не на нових сукнях.

Експонати для видимої енциклопедії єврейської моди в Одесі дістали з музейних фондів, зібрали вдома по шафах, отримали на час від друзів. Листівки з колекції Анатолія Дроздовського допомагають розкрити тему практично на кожному витку моди. Шикарне страусяче перо – й тут-таки листівка зі світлиною пані в капелюшку з таким само.

«Капелюшки – це «фішечка» нашої експозиції, — каже організатор виставки Нюся Верховська. – Капор та циліндр — значимі віхи епохи. Не змовчимо ми, звичайно, про поетесу Віру Інбер та її дивовижну колекцію капелюшків. Наша виставка розташована по всьому музею, крихти моди можна зустріти в кожній залі. Зверніть увагу на стенд, присвячений Якову Гальперіну та його моді. Яків Гальперін був дуже небідною людиною. Активна торгівля проходила в будинку, де в радянські часи був магазин «Дитячий світ». Пізніше він придбав собі приміщення в «Пасажі».

Післяреволюційна мода разюче відрізняється від «старорежимної», жінки багато чого запозичують від чоловічого костюму. Соня Делоне наближає сукні до арт-об’єкту. Проте настає НЕП, і в хід йдуть горжетки-лисиці, муфти, шик та блиск. Підтяжки для чоловічих шкарпеток – перлина експозиції, адже гумок не було, доводилося застосовувати хитрі пристрої.

«В радянському журналі «Робітниця», який ви бачите в одній з вітрин, є розділ «Мода для повних», — підкреслює Нюся. – До речі, повні жінки на той момент не вельми відрізнялись від наших худорлявих… Не такі вже вони були й повні».

Одяг релігійних євреїв мало змінюється за десятиліття та навіть століття. Головний принцип: голова завжди має бути покрита, якщо поруч опиняються представники інших конфесій. В експозиції є картуз, є саморобна кіпа. Єврейські жінки покривають голову після заміжжя й одягаються достатньо скромно, прикриваючи лікті та коліна. Особлива тема – єврейські кравці, закрійники, модистки, з чиєю допомогою самовиражалася в одягу вся Одеса.

Весь світ визнавав модні ідеї наших людей, варто було їм виїхати з Одеси. Натан Шварц, потомственний одеський чоботяр, став засновником бренду Timberland, кравець Григорій Арбер – марки «Грегорі Арбер», і вже на нашій пам’яті виникли стильні майки Benya & Zubrik.

Автор ідеї виставки Інна Рікун розповіла, що в музеї будуть проходити кураторські екскурсії, а 28 червня, о 16:00, тут відбудеться лекція «Одеська мода в одеській літературі».  

«Є твори, в яких автори взагалі не згадують, хто з персонажів у що одягнутий. А є такі, в яких настільки соковито, цікаво описують одяг… І в цих описах є слова, давно забуті», — інтригує Інна.

Цікава тема, був випадок, коли в одному з одеських театрів для вистави за Жаботинським замість картуза актору видали капелюха, бо не знали, що воно таке. Але ж це було принципово, і зі сцени лунало слово «картуз». Тоді театральній громадськості вдалося примусити театр таки пошити картуза. А зібрана пані Інною інформація допоможе уникати таких ситуацій надалі.

Авторка — Ірен Адлер, фото Володимира Андреєва та Олександра Синельникова