«Машина – дурепа». Одесит завів цифрову музу

Виставка  «WWW 2024» відкрилася в творчому просторі «Діалоги» (Соборна площа,  2). Увазі глядачів представлені 16 творів цифрового живопису. Виграшна вікторина-виставка химерних картин, створених Кирилом Куленком, напевно викличе суперечки.

«Всі ці картини, окрім дракошки, котрий просто є символом року, який настає за східним календарем, об’єдинані спільним задумом, його можна висловити буквально двома словами, — інтригує Кирило. – Ви самі здогадаєтеся, що це за задум. Між всіма роботами є деякий перетин. Будь-який відвідувач протягом двох тижнів може придбати одну картку чи декілька, заповнити за трьома позиціями. Вказати номер картини, свої контакти та передбачувану назву. Банку з картками буде відкрито й будуть відібрані тільки ті картки, в яких відвідувач вгадав або стопроцентно, або дуже близько до суті назву картини. Чому 15 картин, але 14 назв? Зверніть увагу: тут є дві роботи, які йдуть під одним номером».

Після того, як всі картки буде оброблено, справа піде наступним чином. Припустимо, є три вірні відповіді про картину № 2. З них оберуть одну, і володар картки отримає за свої 100 гривень, які заплатив раніше, роботу в особисту власність. Це в чотири рази менше за собівартість картини, тобто, матеріалів.

«Будь-який сюжет, що сподобався, можна замовити в тому ж таки або в іншому масштабі, — продовжує автор. – Можна вибрати з каталогу.  Щоб не було з нашого боку ніякого мухльожу, задумані мною назви завчасно роздруковані на папірці, яку ми кладемо до банки. Всі назви незвичайні. Підказок з нашого боку більше не буде».

Роздумуючи про те, кому повинно належати авторське право на картини, створені за допомогою штучного інтелекту, Кирило Куленко говорить так: «Автором є я. Чи повинні програмісти, котрі розробили нейромережі, вважатися співавторами? А ті, хто потім тренував нейромережі? А автори творів, на яких тренували? Чи не виявиться, що спадкоємці Далі теж стають співавторами тієї або іншої роботи? У мене є знайомі в Німеччині, котрі зараз за гроші тренують нейромережі. Є і промпт-інженер, але в моєму випадку простіше, оскільки промпт-інженером своїх робіт також є я. Мої ідеї й моє ж таки формулювання, управління нейромережею, аби отримати бажаний результат».
На думку автора, не варто боятися, що ШІ стане надто ефективним. Ще за студентських років йому, майбутньому фізику, запам’яталася настанова декана: «Відкрийте зошити та на першій сторінці напишіть акуратним, красивим почерком: «Машина – дурепа». У комп’ютера нема свідомості».

А якщо продовжити тему авторського права, то не вимагаємо ж ми, аби фотохудожник брав собі за співавторів архітектора, чию будівлю він зафіксував, винахідника фотоапарата та супутніх технологій. Якщо людині нема чого сказати, ніяка машина не допоможе.

«За рахунок цієї технології я зміг реалізувати ідеї, які у мене з’являлися протягом 30-ти років, — зізнається Кирило. – Припустимо, зібралися з друзями на пиятиці, виникла деяка гра слів. Народилася ідея твору. А тепер прийшов час реалізації, у мене є навіть цифрова муза в образі дівчини, на полотно я її поки не виводив».     

От тобі й маєш.

Автор- Ірен Адлер, фото Володимира Андреєва та Олександра Синельникова