Маятник гойдається? Сили оборони активізувалися, але де буде завдано головного удару по російських нацистах, досі неясно (колонка)

Те, що відбувається зараз на фронтах російсько-української війни, важко аналізувати через катастрофічний брак інформації: сторони навчилися вельми ефективно дозувати відомості, які потрапляють у відкритий доступ. Скласти об'єктивну картину практично нереально.

З того, що відомо на поточний момент, можна хіба що зробити висновок, що українські захисники помітно активізувалися на двох напрямках — запорізькому і маріупольському (південний фас лінії зіткнення в Донецькій області). Але наскільки масштабні операції, які реалізують там Сили оборони? Чи справді це той самий великий контрнаступ, який місяцями анонсували найрізноманітніші перші особи нашої країни? Хотілося б вірити, але… Повторимося, інформації вкрай мало, зате дезінформації та домислів — вище даху.

У Запорізькій області, наскільки ми можемо судити, відбуваються бої локального значення. З українського боку це більше схоже на розвідку боєм або відволікаючі дії. Звільнено село Лобкове, розташоване за сім кілометрів від Дніпра. Позначився удар від Оріхова в бік Токмака, але наряд сил, виділений на нього, явно недостатній, щоб називати це наступом (про втрати одного з підрозділів у цьому місці ви напевно знаєте). Токмак, за даними «Думської», — вузловий пункт вельми серйозного, ешелонованого укріпрайону. Для його звільнення потрібен концентрований удар кількох армійських корпусів (оперативно-тактичних угруповань) за підтримки авіації, в якій Україна відчуває гострий дефіцит.

Ні, точно не воно.

Дещо інакше йдуть справи біля Донецька. Там за останні кілька діб Сили оборони зуміли просунутися на значну відстань — від шести до десяти кілометрів, звільнивши відразу шість населених пунктів: села Левадне, Новодарівка, Нескучне, Сторожове, Макарівка і Благодатне. Усе це відбувається в районі так званого Времівського виступу, причому удари українські воїни, серед яких, до речі, чимало одеситів, наносять із двох боків по напрямках, які сходяться, створюючи загрозу оточення для чималенького угруповання противника (підрозділи 60-ї окремої мотострілецької бригади, 127-ї мотострілецької дивізії та найманці зі «Шторм Z»). Темпи, які розвинули захисники, вже вкладаються в традиційне розуміння успішних дій оперативно-тактичного рівня, проте попереду — друга лінія оборони росіян, яка, як кажуть, набагато міцніша за першу: у них був час заритися в землю.

Військова наука підказує, що на цьому етапі потрібно кинути в бій другий ешелон, зберігаючи динаміку просування, домогтися прориву на всю глибину оборонних порядків ворога, після чого вводити маневрові групи, щоб розрізати його комунікації й обвалити фронт у цьому місці, рватися до Маріуполя, але…

Ми не знаємо стратегічного задуму командування, тому можемо тільки гадати на кавовій гущі. Ну що ж, погадаймо — це ж цікаво, чи не так?

Прямо зараз українське військо завдає ударів ще щонайменше у двох місцях, на північ від згаданих ділянок фронту. Одне з них - Бахмут, який путінці з такими труднощами, поклавши десятки тисяч людей, зайняли на 99%. У підсумку він перебуває в півкільці, Сили оборони контролюють панівні висоти і практично безкарно розстрілюють окупантів, які купчаться внизу. Ще одна активність — Луганська область, звідти надходить зовсім мало звісток, але, схоже, в лісах захисникам посміхнулася Фортуна.

Але ж ще є Вугледар і Мар'їнка, які зовсім близько до ділянки прориву біля Времівки! Може, другий ешелон і резерви підуть туди?

Чи все ж таки запорізький напрямок?!

Маятник Залужного… Так, думаємо, саме цей прийом стратегії непрямих дій, що вже став класикою, ми спостерігаємо зараз, причому операція явно складніша і хитромудріша, ніж була на Слобожанщині. І втрати, за нашими даними, зовсім не такі, що були при звільненні правобережної Херсонщини. Батальйони не йдуть у небо (хіба що російські), хоча, звісно, і помилки трапляються, і ідіотів у погонах чимало.

Усе буде, усе вийде, але не відразу, не завтра і не післязавтра. Люди вмирають, але…

Україна обов'язково переможе!

Автор — Микола Ларін, військовий оглядач «Думської»