Місце відпочинку чи зберігання: чому взимку одеські пляжі перетворюються на склади і наскільки це законно

Відпочинок біля моря — задоволення всесезонне. Ось і ваша редакція любить прогулятися узбережжям, і холод їй не перешкода. У зими навіть свої переваги є - народу менше, немає музики, що реве з кожної праски (часом сумнівної якості), і продавців, які пристають до всього на світі. І якщо дивитися тільки на горизонт — усе прекрасно: хвилі, чайки…

Головне, не переводити погляд на саме узбережжя, яке на окремих ділянках перетворилося на натуральний склад. Точніше, чого це воно перетворилося? Його перетворили. Абсолютно конкретні люди. Нумо з'ясовувати, хто ж відповідає за те, що багато пляжів стали, швидше, місцями зберігання, а не відпочинку.

^{Склад на 13-й станції Великого Фонтану}

Тут є кілька аспектів. За те, що відбувається на кожному пляжі, відповідає, з одного боку, орендар, який уклав договір із мерією, а з іншого — чиновники тієї самої мерії (часом це одні й ті самі люди, але зараз не про це). Керуватися і ті, й інші мають, зрозуміло, українським законом, ну і Правилами експлуатації пляжів. Ви не повірите, але чинним пляжним правилам (так найчастіше називають документ) 18 років. Їх ухвалювали за «другого» Гурвіца, нещадно критикували, причому майже всі. Але нічого так і не зробили. На перший погляд, здається, що документ написаний на коліні — багато неточностей, неясностей… Потім, щоправда, розумієш, що всі ці помилки не випадкові, вони дають лазівки для трактування правил у потрібний бік.

Однак у нашому питанні тут усе чітко. На орендованому пляжі склад інвентарю, зокрема тапчанів, не може займати понад 1% площі. Смішно. Або сумно.

Ці правила містять багато всього, і якщо опустити те, що в тексті повно всього застарілого (наприклад, фігурує МНС, якого вже років 13 просто не існує), виявляється, що має бути один біотуалет на кожних 40 відпочивальників і взагалі багато цікавого.

Якщо вам цікаво, щоб «Думська» розібрала цей документ і присвятила окремий матеріал пляжним правилам — пишіть про це в коментарях.

А ми йдемо далі. Прогулявшись від Ланжерона до 16-ї станції Великого Фонтана, наші кореспонденти зафіксували десятки таких ось складів. І тут немає жодної системи. Абсолютно однаково поводяться власники крутих і розкручених закладів і невеликі орендарі. Подекуди те, що залишилося від літньої величі, просто небезпечно (штирі, дошки, хиткі навіси).

За словами депутата міськради Петра Обухова, проблема в тому, що прагнення влади і бізнесу заробляти на узбережжі суперечить бажанню одеситів відпочивати на пляжах.

«У нас у місті понад 90% території пляжів віддані в оренду і зайняті зонами платних послуг. Я вважаю, що це занадто багато. Більшість одеситів не користується цими пляжами. Виходить, що заради дуже невеликого відсотка городян і туристів велика частина позбавлена можливості нормально відпочивати. Так не повинно бути. Напевно, платні зони потрібні, але їх не має бути більше 25%. Ці території потрібно віддавати в оренду на прозорих конкурсах, чого в Одесі не було жодного разу. У міру того, як поточні договори оренди закінчуватимуться, мерія не повинна їх більше продовжувати. І якщо підприємці готові розірвати достроково, то розривати з ними достроково. Я бачив в інтернеті оголошення про суборенду пляжів. Тобто зараз уже це не такий вигідний бізнес, як раніше. Міські структури цілком можуть виділити гроші на те, щоб регулярно просівати пісок на загальнодоступних пляжах. А більше нічого й не треба», — резюмує Обухов.

Тут варто зазначити, що привабливість пляжного бізнесу дійсно значно знизилася. Першого удару завдав ковід, потім почалася війна. Ризиковане і в чомусь авантюрне відкриття пляжів у 2023 році — спроба врятувати всю цю сферу.

Сферу, яка в Одесі, здається, будується на порушеннях із самого заснування. У всіх сенсах. Взяти хоча б дерев'яні настили. Це що таке? Ні в законах, ні в тих же правилах про це ані слова.

А монументальні фундаменти «тимчасових споруд»???? Адже постійних на піску бути не може. На пресконференціях та урочистих відкриттях орендарі тільки й твердили: «некапітальне, некапітальне, некапітальне». А чиновники їм «вірили».

^{«Тимчасова» споруда на піску}

І це ми ще не говоримо про ставки оренди, про індикативну оцінку, простіше кажучи, про те, що пляжі підприємці отримують за сущі копійки. Але й ці копійки ніхто не індексує.

Джерела «Думської» запевняють, що за право платити ці самі копійки доведеться викласти вже досить серйозні суми. Отже, трохи тіньових розцінок. Паспорт пляжу (дає змогу розпочати роботу, видається перед кожним сезоном) обійдеться мінімум у 3-5 тис. доларів. Саме цей «платіж» представнику управління інженерного захисту й дає змогу підприємцям робити на орендованій ділянці, що захочеться, гарантуючи «сліпоту» чиновників мерії.

Ще одна цікава схема, вже від КП «Узбережжя» — сірі лічильники. Тобто кожному орендарю виставляють сірий рахунок за світло і воду. Паралельно ці суми вписують в офіційну бухгалтерію — як витрати самого КП на благоустрій, полив тощо.

Будь-яка торгова точка — це вже інша історія. Тут дати на лапу треба вже комусь з управління торгівлі. Від 500 до 1000 доларів — тільки за дозвіл, зрозуміло, йдеться не про офіційні платежі.

Майте на увазі, це розцінки тільки для «звичайних пляжів»: Ланжерон, Дельфін, 10-16 станції Фонтана. Хочеш бути небожителем і працювати в Аркадії — доведеться викласти в рази більше. Якщо не на порядок.

Ще одна тема, яку ми зачепимо лише побіжно — небезпека того, що залишили орендарі після Високого сезону. Дерев'яні та металеві конструкції, якісь дошки, та все, що завгодно.

^{Небезпечний відпочинок в Аркадії}

Перетворення пляжів на підсобки для інвентарю стало можливим тільки тому, що влада просто систематично закриває очі на цю «дрібницю». Ми звернулися до мерії з питанням, які правила працюють на пляжах, хто стежить за порядком на узбережжі. Ми з'ясували, що займаються цим дві структури: за дотриманням пляжних правил і договорів оренди — управління інженерного захисту території міста, а ось прибирання та благоустрій комунальних пляжів, Траси здоров'я і схилів — обов'язок КП «Узбережжя». У мерії, як виявилося, все-таки намагаються хоч якось упорядкувати ті самі пляжні правила.

«У 2019 році редакцію Правил розробили і направили до Одеського територіального органу Державної регуляторної служби України (далі — Регуляторна служба). Відповідно до зауважень Регуляторної служби зазначені Правила необхідно включати окремим розділом до нової редакції Правил благоустрою міста Одеси.

Після цього було внесено суттєві зміни до Закону України «Про оренду державного та комунального майна», згідно з яким регулювалися орендні відносини. Наразі з урахуванням змін до Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також з огляду на норми правового режиму воєнного стану, розробляється нова редакція Правил у складі Правил благоустрою міста Одеси», — йдеться в офіційній відповіді.

Тяганина і бюрократія. Бюрократія і тяганина. А потрібно просто-таки оштрафувати кількох недбайливих орендарів, і не на 1700 гривень. Або розірвати договір оренди через невиконання його умов. Бізнес іде шляхом мінімізації витрат. Зрозумівши, що порушення дорого коштують, їх просто перестануть допускати.

Подібну практику повторюють і інші бізнесмени, так острів у парку Перемоги не в сезон перетворюється на закриту територію, де зберігають батути та надувні містечка.

На одеських пляжах є ще маса проблем, більш глобальних і системних. До їх вирішення просто бояться підступитися десятиліттями. Ми ж говоримо про те, що в силах зробити в цьому і наступному сезоні. Про те, що не потребує серйозних капіталовкладень або нескінченних погоджень.

Пляжі — не просто бізнес-актив, а частина міста, його атмосфери, його свободи. Але поки правила — суцільні лазівки, орендарі поводяться як феодали, а чиновники залишаються статистами, одесити втрачають можливість нормально відпочивати. Усе, що потрібно, — трохи волі та кілька реальних кроків. Питання тільки в тому, чи знайдеться у зацікавлених сторін бажання їх зробити.