«Миленький натюрмортик» та чарівна Primavera. В Одеському Будинку Блещунова розквітла європейська весна

Як бачимо, схильність до кращих традицій вітчизняного живопису не заважає Ользі бути цікавою для інституцій актуального мистецтва. Але зараз – тільки весна, краєвиди Ам’єну (одна з перших відвідувачок все запитувала, де це той Ам’єн), Монмартр, нарциси та бузок, а домінантою експозиції став показаний на афіші «Миленький натюрмортик» (авторські назви найвлучніші).

«Любов – основа всьому, й особливо живопису, — каже Ольга. — Іноді відчуваються ті рідкісні щасливі миті, коли «зовнішнє» та «внутрішнє» збігається, з'являється присутність вселенської гармонії, і в творчість перетікає відчуття щастя, любові та цілісності. Тоді ми стаємо «провідниками», і найкраще, що є в нас, є відображенням Божественного світла. Твір виходить тоді, коли довго виношується і робиться на одному диханні. Можна завмерти в захваті від променю, що ковзає по стіні, що осяяв і перетворив натюрморт, фігуру, пейзаж, якусь ситуацію».

Мисткиня прагне досягати ефекту внутрішнього світла у кожній картині.

«Кращі мої картини народилися самі собою. Проте буває й «сізіфова праця».

Бажано, щоб у роботі була легкість, щоб було незрозуміло, як вона зроблена. Подобається, коли є недомовленість, коли за роботою стоїть щось більше, коли вона є трампліном у світ дитинства, мрій. Ціную гармонію, колорит, пластику, композицію, тобто внутрішню структуру. Але найголовніше – стан: хочеться створити безтурботний світ, вікно до раю, куди хочеться полетіти», — резюмує талановита жінка.

Авторка — Ірен Адлер, фото Олександра Синельникова