Хотіли як у Ножевнікової – вийшло як завжди: що стоїть за протестами у одеської мерії (колонка)

Два роки тому Одесу сколихнула акція проти мільйонних тендерів на реконструкцію Київського райсуду. Її проводила Катерина Ножевнікова з «Корпорації монстрів». Без перебільшення тисячі одеситів піднялися проти, м'яко кажучи, сумнівного рішення міськради витратити на ремонт понад 100 млн грн. І це була лише вершина айсберга. Люди вимагали в принципі скоротити другорядні витрати, передавши гроші військовим. Акція отримала величезний резонанс, причому не тільки в Одесі — перш за все через відсутність у організаторів і учасників прямих економічних або політичних інтересів. Простими словами, це була щира реакція одеситів на дії міської влади.

У підсумку, нехай і не відразу, рішення скасували, а допомога армії від Одеської міськради істотно зросла. Навіть незважаючи на те, що центральна влада, скориставшись цими акціями, відібрала у громад військовий ПДФО, при цьому істотного фінансування бойових бригад з центрального рівня так і не відбулося.

Для політичних супротивників Труханова ця акція і її успіх досі залишалися недосяжними. Це була справжня блакитна мрія. І ось у суботу, 20 вересня (саме в суботу, коли мерія пустує), біля будівлі міськради зібралося близько трьох десятків людей. Попереду — шановні люди, які реально воювали і втратили здоров'я, або реальні близькі реальних бійців. А збоку прилаштувалися політичні представники різних економічних груп, у тому числі раніше близькі до Труханова, але розійшлися з ним через фінансові питання.

На акції заявили про необхідність створення військової адміністрації в Одесі. Що це таке і які наслідки може мати, ми писали тут. Організатори запевняли, що мерія не допомагає військовим, зокрема 122-й бригаді тероборони. Одеській бригаді. Далі через всеукраїнські телеграм-канали цю акцію почали форсувати (розганяти). Вартість розміщення комерційних матеріалів на мільйонниках така, що в сумі вистачило б на покриття частини запитів військових.

При цьому автори ідеї тільки вимагали, а звідки брати гроші на допомогу військовим ніхто не озвучував. Не було озвучено жодної статті бюджету, яку можна було б урізати.

Треба визнати, мерія стала обережнішою в сумнівних тендерах і виділенні коштів. Правда, «золоті туалети» (жарт чи ні, за 109 млн) «прогресивної» віце-мера Анни Позднякової стряхнули одеситів, і сподіваємося, на сесії на це не виділять ні копійки.

Ми прекрасно розуміємо, що люди, які втратили здоров'я на війні, щиро вважають: забезпечувати військових повинна саме мерія. Але бізнесмени і політики, які були присутні на акції, чудово знають, що допомога військовим — це важливе, але далеко не основне завдання органів місцевого самоврядування.

Ніхто не повів військових ні до будівлі Міноборони в Києві, але навіть до Одеської облради, де вже кілька років мільйони гривень витрачають на утримання незаконного заступника голови від ОПЗЖ Шкаровського «заради стабільності регіону» (цитата з відповіді на позов депутатів від «Європейської солідарності»).

Мільйонні зарплати співробітників апарату облради, які фактично працюють чотири рази на рік, не викликали ні обурення, ні вимог перерозподілити кошти на підтримку 122-ї бригади.

А як у приміських громадах, може там все гаразд? На останній сесії Фонтанської ради коаліція «слуг» і ОПЗЖ прийняла рішення зняти 300 тис. гривень, раніше виділених 28-й, теж одеській мехбригаді, яка б'ється в найгарячіших точках фронту, і направити їх на дотації кладовищенській комунальній установі, ось де точно потребують! Один тільки директор, депутат від ОПЗЖ, отримує близько 60 тис. зарплати.

Грубо і ганебно використовувати військових і ветеранів, їхніх близьких, лише як інструмент для вирішення бізнес-конфліктів з мерією. Навіть якщо головним завданням оголошено «збереження інклюзивного пляжу» — що вже точно не цілком відповідає істині.

Автор — політичний оглядач «Думської» Володимир Імуш