Мольфарка, гори, візник у синій свитці. Одеський музей показав карпатські пейзажі та косівську кераміку

Міжнародну виставку «Карпати у творах українських та ізраїльських художників» представляє Одеський будинок-музей імені Реріха (Велика Арнаутська, 47). Триватиме вона до 4 серпня.

Початок огляду – стіл с керамічними підсвічниками, блюдами, вазочками. Косівська кераміка народжується в Івано-Франківській області з особливого виду глини вже декілька століть. Вироби на столі демонструються разом з рушниками з колекції Юрія Костинчука, подарованої музею.

Директорка музею Олена Петренко розповіла, що колекція косівської кераміки потрапила до них 2005 року.

«Я була знайома з киянами, з родиною Бруків, Віталієм, Беллою та їхнім сином Марком, котрий зараз живе в Нью-Йорку, служить рабином. Вони вивчали «Живу етику». І у 2005 році, коли ми робили виставку Смирнова-Русецького в київському музеї на Терещенківській, у Віталія трапився серцевий напад, врятувати його не вдалося. Белла у той час вже пішла з життя, — поділилася Олена Петренко. — Наступного дня прилетів Марк та передав мені колекцію, яку Белла збирала все життя. Там були картини, багато архівних матеріалів, документів та косівська кераміка. Як відомо, у грудні 2019 року ця кераміка була визнана ЮНЕСКО світовим надбанням нарівні з петриківським розписом».

Вже тоді Олена Григорівна вирішила робити виставку кераміки, адже це авторські роботи, що підтверджують написи на зворотному боці виробів. Найцікавіший предмет – кошичок в центрі експозиції, на ньому підглазурний розпис, який злегка підтік в процесі останнього випалювання.

«Як правило, косівська кераміка трикольорова, — говорить Олена Григорівна. – Основне тло – жовтувате, по ньому йде розпис брунатною, жовтою та зеленою фарбами. Дуже зрідка застосовується синя – подивіться на одяг візника на блюді справа. Сюжети розпису звичайно побутові: стилізований рослинний орнамент, пташечки, свійські тварини. Розписували кераміку і сюжетами історичними, на жаль, у нас немає такого в колекції, але за часів Австро-Угорської імперії на виробах зображали військових в мундирах».

Кераміку на виставці вирішили оточити картинами з видами й типажами Карпат. Друзі музею, художники з Чернігова поділилися своїми творами. Надія Мартиненко колись написала свою бабусю в образі літньої гуцулки, мольфарки. Також Надія Володимирівна написала з натури два дерев’яних храми, побудованих без жодного цвяха. Оксана Корнієнко надіслала на виставку два гірські пейзажі, написані з натури, помітне місце в експозиції зайняли також картини молодого живописця Романа Найдена.

Роботи ізраїльських митців Анни Зарницької та Адріана Жудро зроблені на карпатських пленерах. Цікаво, що картини Анни виставлялися в Маріуполі, де жила її рідна сестра, і до війни були плани перевезти цю експозицію в наш Музей західного та східного мистецтва. Але планам не судилося здійснитися, і все ж таки Олена Петренко привезла з Ізраїлю та передала в дар ОМЗСІ два полотна від Анни та Адріана.

Окрема тема – роботи одеситів. Акварелі Галини Лєкарєвої-Нікітіної, Анатолія та Галини Кравченків з карпатських пленерів, офорти з видами Львову від Віктора Потеряйка та натюрморти Світлани Крижевської з квітами й тою самою косівською керамікою.  

А ще можна помилуватися не лише авторською, а й фабричною українською керамікою (на жаль, зараз наші порцелянові заводи не працюють, а метикуваті китайці підробляють клейма та ліплять свою продукцію), і знову-таки рушники. Ось таку невеличку подорож до Карпат можна здійснити в музеї Реріха.

Авторка — Ірен Адлер, фото Володимира Андреєва