Морська душа: 87-річний одесит майже все життя створював моделі вітрильників, а зараз пише пейзажі  

Культурне життя Одеси непереможне ніякими силами: в залі Всеукраїнського центру болгарської культури продовжує свою роботу нещодавно відкрита виставка картин та постерів моделей вітрильних кораблів.

Автор, Борис Костянтинович Зарицький, народився в далекому 1936 році, пройшов шлях від моториста до старшого механіка. З 1956 року плавав на суховантажах, танкерах. Сорок чотири роки віддав Чорноморському флоту, що перевозив зброю та боєприпаси в усі гарячі точки планети: В’єтнам, Кубу, Іран, Ірак, Ефіопію, Єгипет, Сомалі.

Борис Костянтинович завжди знаходив можливість придбати на книжкових розвалах у портах заходів його суден креслення та книги про вітрильники.

«Самостійно вивчив англійську мову, щоб читати потрібну для себе літературу, — з гордістю каже про автора організатор виставки Олена Щебетовська. — Так, ще з юності ганявся за інформацією та кресленнями кліпера Cutty Sark, побудованого у 1869 році для доставки чаю з Індії. Півсотні років потому кліпер став музеєм вітрильного мореплавання, стоячи на приколі в лондонському порту… На виготовлення таких кораблів Борис Костянтинович Зарицький витрачав від півроку до 1 року та 8 місяців, роблячи їх максимально схожими до оригіналу».

Із створених Зарицьким більш ніж 50 вітрильників майже всі потрапили до приватних колекцій, а деякі залишились у нього. Це все той-таки чайний кліпер Cutty Sark в мініатюрі, трьохщогловий Bounty, французька шхуна-бриг, балтійська бригантина, німецький маяк (остання модель виготовлена у 2022 році).

Також під час плавання одесит робив замальовки пейзажів. А у 2017 році, коли пішла з життя його улюблена дружина Тетяна (останні 15 років вона не могла самостійно пересуватися, і чоловік за нею доглядава), став втілювати ці давні замальовки в олії.

«Почав малювати, щоб не з’їхати з глузду», — з посмішкою зізнається ветеран. Тепер в експозиції красуються ефектні «Вечірня затока у Греції», «Біля причалу», «Кубинський пейзаж», а ще – пейзажі Вінничини, куда переїхали батьки Бориса Костянтиновича з Саврані Одеської області у 1939 році. Саме на Вінничині й зустрів він свою Тетяну, зростали разом.

Цікаво, що професійними художниками стали обидва сини пари, Костянтин та Олег. Але першим глядачем творів Бориса Костянтиновича стає кіт Марік, вірний друг, що прикрашає тепер вже одиночне плавання по життю. В дітей своя доля, а без коханої важко навіть у поважному віці.

Авторка — Ірен Адлер, фото Володимира Андреєва та Олександра Синельникова