Москітний флот vs великий — де стратегічна помилка? Думка колишнього командира корабля  

Помилкові ідеї та концепції будівництва військово-морських сил призводять у мирний час до нераціональних витрат коштів, а у воєнний — до прикрих та необґрунтованих втрат. На жаль, як правило, такі ідеї мають затятих прихильників як у Збройних силах, так і серед цивільних. Так звані досвідчені експерти намагаються нав’язати помилкові ствердження як аксіому, яка не потребує доказів. Але «загальновідоме не завжди вірно».

На даний час Україна знаходиться в унікальній ситуації, коли посилюватися на морі необхідно в умовах анексії частини території, ведення бойових дій малої інтенсивності на сході країни, максимально обмежених ресурсів і обмеженого фінансування. У таких умовах ми не маємо права дозволити собі ніяких помилок та марних витрат жодної гривні. І звичайно, ми не можемо дозволити собі «підставитися» під удар більш досвідченого та потужного противника. При відтворенні ВМСУ безжальному критичному аналізу повинна піддаватися кожна думка, кожний крок.

Теорія «москітного флоту» існує понад сто років. Вона полягає у можливості використання значної кількості невеликих відносно дешевих кораблів або катерів для знищення сил противника або ведення бойових дій на його комунікаціях завдяки перевазі у зброї, маневреності та скритності. На різних етапах військово-морської історії роль таких «москітів» виконували міноносці, торпедні катери, підводні човни, а потім і ракетні катери. В XIX столітті вже були відомі окремі епізоди застосування озброєних торпедами «москітів», у XX ст. їх змінили «москіти» з ракетною зброєю. Але теорія «москітного флоту» ніколи у повному обсязі так і не підтвердилась на практиці.

Всі нечисленні приклади застосування «москітів» об'єднує те, що вони мали місце, коли зброя на малому кораблі та уражений великий корабель відносилися технологічно до різних епох. Але після вирівнювання «балансу» малі кораблі не мали жодного шансу завдати будь-якої шкоди великим кораблям, діючи самостійно.

Наприклад, у ході операцій військово-морських та військово-повітряних сил Ірану проти іракського флоту під час війни 1980-1988 років, операцій ВМС США проти ВМС Лівії в 1986 році та ВМС Ірану в 1988 році «москітні флоти» знищувалися впродовж годин, а іноді навіть хвилин. Також легко і без втрат увесь іракський флот був знищений союзниками в 1991 році, і перевага США в повітрі тут не мала особливого значення, оскільки боєздатна частина бойових кораблів Іраку була знищена невеликою кількістю британських вертольотів, що стартували з повноцінних бойових кораблів.

МРК проекта 1234Е «Ейн Закіт», 25 березня 1986 року

У військово-морській історії існує багато прикрих прикладів самостійних дій малого флоту: радянські й американські торпедні катери у Другій світовій війні, які так й не досягли великих успіхів, дві програних німецьких підводних війни. Самостійно діючі «легкі» сили, підводні або надводні, хоч і могли завдати противнику якісь втрати (а у випадку німецьких підводних човнів це дуже великі втрати), але в цілому на хід війни не вплинули.

«Москітний флот», який виконував завдання самостійно, завжди програвав збалансованому флоту. «Москіти» спроможні успішно діяти лише за умови підтримки їхньої бойової стійкості іншими силами. Так, міноносці імператорського флоту Японії, якими адмірал Того атакував російський флот, не діяли самі по собі. А успіх американським підводним човнам у війні на Тихому океані забезпечили надводні сили, з якими боровся весь японський флот.

Впевнений, що ефективними «москіти» можуть бути лише при виваженому комплексному застосуванні всіх сил. Так, ракетні катери, які атакують конвой супротивника, беззахисні проти авіації та підводних човнів, але якщо вони атакують з ордера, у складі якого є корвети або фрегати, то їхня бойова стійкість і здатність воювати помітно зростають. Малі протичовнові сили спроможні витіснити із заданого району або знищити ворожий підводний човен, але група з чотирьох-п'яти таких кораблів (катерів) не зможе протистояти масованому удару авіації без прикриття з боку фрегатів або корветів з потужними системами ППО. Тоді повністю знищити корабельну групу літаки не зможуть, хоча втрати залишаються цілком ймовірними. Ефективність протичовнових дій групи також збільшиться в рази завдяки протичовновим вертольотам та потужним гідроакустичним комплексам на фрегатах та корветах.

Існуючі приклади та основи застосування сил на морі підтверджують закономірність, яка дуже не подобається любителям малих кораблів та яку вони замовчують – великі кораблі можуть замінювати малі, якщо їх чисельність дозволяє виконувати бойові завдання. Простіше кажучи, флот з «легких» та «важких» сил може воювати дуже добре, флот, у якому є лише «важкі» сили, теж може воювати, але не завжди оптимально витрачає ресурси, а флот лише з «легких» сил взагалі неспроможний ефективно виконувати бойові завдання.

«Малий» флот без «великого» безуспішний, і, як би сильно не бракувало грошей, будувати з питань економії лише малі кораблі не має сенсу. У кращому випадку «москіти» зможуть виконати добре тільки одне бойове завдання, наприклад, прикрити розгортання сил, і все. Але так у війні не перемогти.

«Москітний флот» — це породження іншої епохи, в якій війна на морі велася іншими методами. Попри те, що такі катери можуть з успіхом застосовуватися навіть зараз (наприклад, у складі корабельної ударної групи, здійснюючи швидкі атаки з виходом із зони ППО і ПЧО ордеру і поверненням назад) як для морського бою в цілому, так і для ударів з використанням крилатих ракет, мати на озброєнні такий клас кораблів потреби більше немає. Будь-яка функція ракетного катера може бути покладена і на більш універсальні кораблі.

Функції ракетних катерів частково обмежені головним чином у зв'язку з тим, що противник не вестиме наступальних бойових дій надводними кораблями. Він застосуватиме як головну ударну силу підводні човни та авіацію і ретельно оберігатиме від будь-якої атаки цінні кораблі КРЗ шляхом їх розгортання у відносно безпечних районах моря, не досяжних нашим силам. Дальність крилатих ракет морського базування дозволяє застосовувати їх на таких відстанях (вже не кажучи, що у країни-агресора є ще ракетні системи берегового базування, які «закривають» весь північний регіон Чорного моря).

Сьогодні від Військово-морських сил України вимагають несумісні речі: збільшити бойову потужність без пропорційного збільшення витрат. Це можливо лише в тому разі, якщо не витрачати даремно невеликі фінансові ресурси на вузькоспеціалізовані кораблі, побудовані по суті для виконання одного завдання – атаки надводних кораблів (малоймовірно у війні з серйозним противником) при тому, що завдавати удар крилатими ракетами на сьогодні можливо навіть з автомобілів.

Військові кораблі повинні вести бойові дії з кораблями противника, а розбудова лише «москітних сил», які формально мають зброю, а фактично не спроможні вести бойові дії навіть з прикордонниками противника, недопустимо. Краще взагалі не будувати ВМС, ніж будувати сили, апріорі неспроможні вирішувати властиві завдання, це буде відверто та не приведе до марних витрат вкрай обмежених ресурсів.

Крім того, після 2014 року спостерігається демографічний провал, який вже позначився на поповненні кадрів ВМС. Кількість людей, які мають особисті дані, що дозволяють їм стати командирами кораблів, дуже обмежений, і події останніх років це підтверджують. Менше людей – менше потенційних командирів, і це ще одна з причин не розпилюватися.

«Москітний флот» може існувати, але він повинен забезпечувати основні сили (забезпечувати розгортання сил, охороняти пункти базування), районами його дій повинні бути гирла річок, лимани, акваторії портів та пунктів базування.

МБАК «Бердянськ» після бойового контакту з силами РФ

Які ж кораблі нам потрібні? Це дуже складне питання, яке вимагає окремого детального розбору. Поки ж обмежимося тим, що це мають бути кораблі з протичовновими спроможностями, з як мінімум задовільною ППО, з гарматою, здатною працювати як по повітряних цілях, так і підтримувати вогнем висадку десанту, та ракетним комплексом, здатним уражати надводні цілі на відстані не менше 150 км. Ці кораблі повинні мати можливість взаємодіяти з протичовновою авіацією (бажано мати можливість розміщувати вертольоти на борту). Вони повинні мати автономність не менше десяти діб, необмежену морехідність та дальність плавання не менше 3000 миль.

Завдання, які наразі стоять перед Військово-морськими силами України, вимагатимуть саме таких кораблів, а не «москітів». І усі ті, хто стверджують, що «москітний флот» це те, що потрібно Україні, або не мають відповідної освіти та не розуміють основ застосування сил на морі, або лобіюють свої виключно комерційні інтереси, або працюють на ворога.

Автор — т.в.о. начальника інституту ВМС Одеської морської академії капітан першого рангу Максим Кіріакіді, спеціально для «Думської»