Тримали п'ять годин і не пускали до туалету: мешканець Одещини з інвалідністю I групи позивається до ТЦК 

Я мимоволі думаю: невже очі є у всіх, крім ТЦК? Вони що, не бачать, кого вони чіпають? Я відразу уявив собі Валеру, якого ведуть до буса, і стало боляче від цієї сцени.

Я думав, що Валерій живе десь на Черемушках і сквер Марка Твена йому поруч, та ні! Живе він у Великодолинському. А на зустріч дістався маршруткою.

Взагалі Валерій легкий на підйом. Колись, не сказавши батькам, поїхав вступати до академії ШАГ. Вступив, повідомив, що вже студент. Вони тільки ахнули.

Закінчив навчання і працював за фахом. Потім губернатор Сердюк підписав йому направлення до Юридичної академії. «Я хочу надавати юридичну допомогу людям!», — каже Валерій. Зараз він роздумує піти в депутати.

А що? Я б за нього проголосував! Валерій — патріот. Допомагає ЗСУ. Знає українську. Запекло виступає проти фальші. Не любить неправди, нахабства. І, на мою думку, не тяжіє до розкоші. І такі люди потрібні в політиці.

Але до справи. У нього перша група інвалідності. Підгрупа Б з дитинства, безстроково (діагноз: дитячий церебральний параліч). Минулого року його запросили в гості батьки, які зараз живуть у Європі, в Копенгагені. За кордон він виїжджав уперше. Перед поїздкою Валерій ходив до Овідіопольського ТЦК. Оформити документи, щоб пропустили на кордоні.

Йому сказали: «Їдь так. Тебе пропустять». Він поїхав.

На кордоні його зупинили. Виявилося, що наш герой у розшуку в «Резерв+». І відвезли до Яворівського ТЦК, де почалися муки.

«Відразу запитали, чи є бабки? — згадує Валерій. — Які бабки, насправді їх не було. Тримали там пя'ть годин, не пускали в туалет. Я не витримав і кажу: «Я можу й тут! Хочете?»

Згідно з постановою Яворівського районного ТЦК та СП від 3 грудня 2025 року, Валерію Власенку інкримінували порушення правил військового обліку — неявку за викликом до територіального центру комплектування. У документі зазначено, що він нібито не прибув за повісткою і перебував у розшуку в базі «Оберіг».

На цій підставі на нього наклали штраф у розмірі 17 000 гривень. Після того як штраф не був сплачений, його суму збільшили вдвічі — до 34 000 гривень, а матеріали передали до виконавчої служби.

Сам Валерій стверджує, що жодної повістки він не отримував, а постанову винесли без його участі. Зараз він подав позов до суду з вимогою скасувати постанову, мовляв, має бути його підпис про отримання повістки. Або відео вручення. Ні того, ні іншого, за його словами, немає.

«Я нічого не отримував, — запевняє Валерій. — Мене ніхто не викликав. У позові я вказав: обов'язок доводити лежить на самому ТЦК, а не на мені. І якщо немає доказів — значить немає й порушення. Я хочу, щоб начальника Яворівського ТЦК і Овідіопольського ТЦК звільнили. Я буду цього домагатися. У ТЦК є нормальні люди. А є негідники. Та що я вам розповідаю, ви самі все бачите. Їх треба в окоп усіх. Особливо тих, хто гроші вибиває».

Тут не посперечаєшся. Валерій каже, щоб я, по можливості, передав депутату Олексію Гончаренку про його ситуацію. Як дивно це виходить. Тільки людина заявляє про бажання виїхати за кордон, їй кажуть: «Їдь», а в той самий час у «Резерві» спалахує лампочка «Розшук».

Що взяти з Валерія, запитаєте ви? Навіщо ТЦК проста людина, у якої не лежать у заначці тисячі доларів? Але ж можна напружити батьків? Зрештою є житло! Яке можна продати. Або, може, це вже у мене параноя? Ми вирішили дізнатися в адвоката Юрія Канікаєва, чи можна покластися на «доброзичливі» поради ТЦК на кшталт: «Їдьте! Вас пропустять!»

«Наскільки небезпечно покладатися? Так, цілком небезпечно, — відповідає адвокат. — І це стосується не тільки ТЦК, це стосується, зокрема, і, наприклад, податкової інспекції. Я неодноразово стикався з тим, як податкові інспектори дають ті чи інші поради, а потім людям виставляються величезні штрафи, а то й мільйонні. Тому ні, ніяким усним запевненням тут я не рекомендую вірити. Як правило, «розшук» ТЦК оголошують тому, що надіслали багато тисяч повісток різним людям, і людина за цією повісткою не зявилася. Пошта її не доставила чи її не надсилали — ми не знаємо. ТЦК вважають, що їм достатньо надіслати повістку, хоча за законом людина має її отримати».

Фактично ТЦК може оголосити розшук на будь-яку людину, продовжує юрист. Якщо у людини є підстави для відстрочки, то бажано з'явитися в ТЦК самостійно, якщо людина виявила, що вона в розшуку. Тому що затримання обов'язково відбудеться в найневідповідніший момент.

«Я був у розшуку і не знав цього. Зрештою мене зупинили поліцейські, оформляли порушення, кажуть: «Ой, привіт, а ви в розшуку». Мені довелося витратити весь робочий день на те, щоб їхати не до суду, а до ТЦК. Краще розв'язувати ці проблеми заздалегідь. Побачив розшук у «Резерві», зібрав папери й пішов».

Юрій Канікаєв каже, що суди в 99% випадків штрафів за повістками стають на бік оштрафованих. Тож у Валерія є всі шанси, та й налаштований він рішуче.

«Я зараз можу далі їхати за кордон, відстрочка є, але я вже не хочу. Я хочу їх покарати».

Я розумію, звичайно, що мобілізація — справа свята, і в армії знайдеться місце кожному: здорові — ближче до фронту, обмежено придатні — у тилове забезпечення. Але коли ТЦК заради галочки чи наживи тисне на інваліда першої групи, навіть не знаю, як це назвати.

Чесна мобілізація — це закон і здоровий глузд, а не спроба загнати в стрій тих, хто туди фізично не дійде. А вибіркова мобілізація б'є по країні болючіше за будь-який ворожий вкид.

Автор — спеціальний кореспондент «Думської» Дмитро Жогов