Дюк покривається мохом та інші неприємності пам'ятника: як профанська «консервація» вбиває візитівку Одеси

Символ Одеси, візитівка міста — пам'ятник Дюку де Рішельє став центром нової екосистеми. Мішки з піском, що оточують його, вкрилися мохом, а що відбувається всередині — складно навіть уявити. Дивлячись на все це, мимоволі замислюєшся: що небезпечніше — нове невідоме життя «всередині саркофага», 400 тонн мокрого піску, які тиснуть на статую, чи все-таки російські дрони і ракети. А може захисники-профани, які стали авторами цієї картини.

На самому початку війни, коли не всі у владі розуміли, що робити, але кожному треба було показати, що він щось робить, скульптуру обклали мішками з піском. І тепер ця дивна конструкція загрожує стати не укриттям, а гробницею.

Почавши розбиратися в темі, наша редакторка Алія Замчінська зрозуміла, що проблем у Дюка набагато більше. А всі звернення до профільних чиновників переконали нас у тому, що проблему вирішувати не поспішають. Ба більше, про неї просто не думають, а може і не знають (що насправді навіть гірше).

Все почалося в березні 2022 року, коли скульптуру обклали мішками з піском. Ініціаторами були спочатку волонтери, а пізніше і сама мерія (або обласна адміністрація, тут версії розходяться).

Першим етапом привезли 3,5 тис. мішків (95 тонн). У грудні того ж року частину прибрали (вони порвалися), сам пам'ятник помили і додали ще 3 тис. мішків (90 тонн). Причому укладали впритул, не залишаючи прозір між бронзою і «укриттям». У підсумку навколо пам'ятника опинилося 185 тонн «захисту».

Критикувати дії влади публічно ніхто з представників пам'яткоохоронних установ не наважився. Однак на умовах анонімності два наших співрозмовники поділилися своїм баченням ситуації.

«Цього (укладати мішки щільно) робити категорично не можна, і не важливо, чи йдеться про кам'яну плиту, мармурову статую, чи, як у нашому випадку, бронзову. Завжди має бути відстань між захисним бар'єром (мішками з піском, — Ред.) і самим об'єктом, для того, щоб пам'ятник провітрювався і для того, щоб не було прямого контакту з мішками», — пояснює джерело.

Тут є кілька моментів. По-перше, пісок швидко набирає вологу. Залежно від пори року і погоди це може бути до 15% його ваги. По-друге, пісок ущільнюється. Простими словами просідає.

На додаток, сьогодні це вже не вологий пісок, він просто мокрий. І ця різниця істотна, сьогодні маса води може обтяжити основу не на відсотки, а в рази.

«200, а може і 300, і 400 тонн починають стягувати видатні елементи пам'ятника вниз, тиснуть на все, що виступає. Більш того, одна рука у Дюка вже пошкоджена. Там пішла тріщина. Ми говорили про це керівництву. Реакції — нуль», — додає наш співрозмовник.

ПРОБЛЕМИ 2 і 3. НОВЕ ЖИТТЯ ВСЕРЕДИНІ САРКОФАГА І СТАРА ПРОБЛЕМА

Поява в такому благодатному середовищі нового життя була лише питанням часу, вважає інший наш співрозмовник. Він переконаний, що пісок, який з одного боку тисне на пам'ятник, гробить його і ще стає базою для нової екосистеми.

Звертаємо вашу увагу — в мішках не просто щось злегка вологе. Це просто болото. Слизька жижа.

Ну і найменша проблема, яка стала супутником нашого Дюка останні 4 роки — корозія металу і абразивна дія піску.

Простими словами, у багато разів прискорюється повільний процес окислення, який не призводить до іржі (оскільки заліза немає), а утворює патину (зеленуватий наліт). А пісок у мішках перетворюється на справжню наждачку, яка сильно пошкоджує поверхню.

«Потрібно зараз терміново прибрати звідти мішки, щоб оцінити ступінь пошкоджень. Треба запрошувати групу реставраторів, тому що тут просто букет виходить. Корозія, тріщини на пам'ятнику, просідання під фундаментом. Цілком можливо, щоб вирівняти п'єдестал, доведеться демонтувати пам'ятник. Потім перебрати повністю постамент. Робота дуже копітка», — резюмує наш співрозмовник.  

ТРОХИ ЧИНОВНИЧОГО ЗАКАРЛЮЦТВА

Наш Дюк - пам'ятка архітектури національного значення. Тобто його збереження на совісті одночасно органів місцевого самоврядування та Міністерства культури. Місцевим представником Мінкульту можна сміливо назвати обласне управління охорони об'єктів культурної спадщини. Як повідомила «Думській» його начальниця Олена Воробйова, ініціатором робіт у 2022 році була обласна військова адміністрація. Вона нагадала, що тоді головою ОВА був Максим Марченко. «З точки зору пам'яткоохоронного законодавства, це не консервація, а заходи щодо захисту. Нічого поганого з Дюком не сталося. На мою думку, там не такий щільний захисний бар'єр. З іншого боку, все продувається. Наше управління участі в роботах не брало. Зараз об'єкт чекає реставрацію», — пояснила Воробйова. У мерії ініціаторами всіх цих процесів назвали самих себе. В іншому ж одностайні з обласним управлінням.

«Тимчасове укриття мішками з піском було обрано з урахуванням досвіду інших міст і рекомендацій фахівців з безпеки як найбільш ефективний спосіб захисту від уламкових пошкоджень без втручання в конструкцію пам'ятника».

Виходить, що ні обласні, ні міські чиновники ніяких проблем з Дюком не бачать. Головна визначна пам'ятка міста, пам'ятник, повторюся, національного значення, наша перлина, і ось це все, стоїть просто закидана мішками з мокрим піском і покривається мохом. Без будь-якого проєкту. Без оцінки ризиків. В принципі без консультацій з експертами з охорони пам'яток. Радилися тільки з фахівцями з безпеки.

ДОДАТКОВИЙ РИЗИК ЗАМІСТЬ ЗАХИСТУ

Тут необхідно зробити невеликий відступ-нагадування. У 2022 році всі панікували, особливої логіки в діях місцевої влади тоді не було. Нагадаю, перекрили мало не половину центру міста, до Дюка підтягнули танки. На Приморський бульвар і Потьомкінські сходи ще довго не пускали.

Основною метою танців з піском навколо Дюка тоді було вберегти скульптуру від уламків, шрапнелі, якихось не дуже потужних елементів. Але на дворі 2026-й. Характер війни сильно змінився. Ворог б'є прицільно по портах.

Анатолій Ізотов, головний архітектор столичного заповідника «Стародавній Київ», кілька років жив і працював в Одесі. Він добре знайомий з проблемами наших пам'яток. Кандидат архітектури побоюється, що мішки з піском, які повинні захистити пам'ятник, навпаки йому зашкодять.

«Сьогодні мова йде про те, що порт — одна з головних цілей росіян. Їх влучність всім відома. Якщо буде потужний вибух, з більшою ударною хвилею, то вся ця надлишкова маса піску просто допоможе пам'ятнику впасти. Ще й придавить зверху. Зараз цей пісок допоможе як мертвому припарка», — пояснює Анатолій. Архітектор-реставратор додає, що набагато надійніше було б тимчасово зняти скульптуру і помістити в сховище. Повернути її можна, коли стане безпечно. Я вже уявляю, скільки гнівних коментарів викличе така пропозиція. Ще б пак. На святе замахнувся…

ПРОБЛЕМА 4. ПЛИВУЧИЙ СХИЛ І ЗАБИТА ЛІВНЕВКА

Але і це ще не всі проблеми одеського Дюка де Рішельє. Тріщина в руці, а може вже і не тільки в руці і не тільки тріщина, ймовірно, найсерйозніша, але далеко не єдина. Схил, по якому спускаються Потьомкінські сходи, є зсувнонебезпечним. Це думка геологів, тобто не чиновників чи громадських діячів, а вчених.

Реставрація сходів, благоустрій Стамбульського та Грецького парків дещо поліпшили ситуацію, проте зупинити рух гірських порід не вдалося. Та й не переслідували ці роботи такої мети: масштабного посилення схилу не було. Облицювати підпірну стінку гранітом, як зробили турки, — цього явно замало для запобігання зсуву.

Буквально за 20 метрів від Дюка в бік Європейської площі знаходиться повністю забитий зливовий колектор. У бік Приморського бульвару він робить поворот коліна, а зливу немає. Ось вся вода і йде в Потьомкінські сходи. Пам'ятаєте, під час реконструкції в її склепіннях утворювалися гігантські бурульки? Це було наслідком, зокрема, і неправильного водовідведення в цьому районі.

«Під асфальтом і гранітом там справжнє болото, в прямому сенсі цього слова. Хто був на торф'яних полях, знає, як це виглядає. Начебто поверхня тверда, ти підстрибуєш, а вона під тобою хвилями ходить. Те саме з ґрунтом навколо Дюка зараз, він гранично зволожений», — продовжує джерело.

На початку 2025 року автори доповіді про стан навколишнього природного середовища Одещини (її готує департамент екології та природних ресурсів ОВА) констатували, що «останнім часом відзначається посилення процесів зсувних деформацій … на окремих локальних ділянках, де було проведено будівництво комплексу берегозахисних і протизсувних споруд».

Стан схилу геологи схарактеризували словосполученням «гранична рівновага». У перекладі на людську мову на межі зриву. Тобто при певному поєднанні факторів все поповзе вниз. І статися це може в будь-який момент.

Ось і виходить, що Дюк стоїть на розм'якшеному ґрунті, останні 4 роки на нього зверху ще додали додаткові 200 тонн. Перекіс постаменту питання часу. А може він уже й стався.

ЧОМУ НЕ «РЯТУВАЛИ» ПУШКІНА І ЧИ ВРЯТУЮТЬ ДЮКА?

Нам стало цікаво, чому ж мерія так переймалася пам'ятником Дюку, а на бюст «сонця російської поезії» просто махнула рукою. Відповідь мерії була більше схожа на жарт із серії: серйозно, Кеп. «Пам'ятник Пушкіну – це гідротехнічна споруда. Тому спосіб укриття мішками з піском був неприпустимий, оскільки система не витримала б такого навантаження», — йдеться у відповіді мерії.

Тобто укривати фонтан чиновники не ризикнули, підозрюючи, що не все так просто, як здається. Може, потрібен якийсь проєкт. Нещодавно його закрили дерев'яними плитами, і зовсім не для того, щоб захистити. А спочатку взагалі нічого з бюстом не робили, від гріха подалі. А ось заради Дюка «постаралися»…

Відмовитися від таких старань треба негайно — ось думка, яку висловлюють всі наші співрозмовники, що мають відношення до реставрації або захисту пам'яток. Операцію з порятунку Дюка треба почати негайно. Для початку хоча б прибрати мішки. А потім — радитися з фахівцями. Профільними, а не тільки з безпеки.

Причому це відповідальність і мерії, і держави. Сьогодні в гру вступає ще й міська військова адміністрація. Тепер слово за чиновниками.

Авторка — редакторка «Думської» Алія Замчинська