На крилах акрилу. Одеський дует поєднав авангардний живопис із поезією  

Виставка «Акрилові крила» відкрилася в галереї на Маразліївській. На вернісажі поет Ігор Лосинський поділився своїми віршованими враженнями від містичного живопису Костянтина Скопцова. Хто не встиг на відкриття, може почитати тексти віршів, що розташовані поруч із картинами.

«Спроби об'єднати живопис та інші види мистецтва робилися неодноразово, — нагадує Лосинський. — Геніальна музика «Картинок з виставки», колірне сприйняття музики Чюрленісом, приклади можна множити. Але ми намірилися поєднати живопис із поезією. І слово, яке, як відомо, було спочатку, об'єдналося з живописом і стало його нехай невід'ємною, але сутнісною частиною. На час - єдиним цілим.

Бо кожен вірш у рамках цього проєкту був написаний винятково у зв'язку з будь-якою конкретною картиною і анітрохи не претендує на самостійне існування, при цьому живопис, будучи абсолютно самодостатніми полотнами, відтепер так чи інакше невидимими нитками пов'язаний з поезією, яка його супроводжує».

Обидва автори тяжіють до магії, містики, складної символіки і філософських міркувань про сенс буття.

«Слово і Лінія — це гармонія «Інь» і «Ян», і це маніфестували ще середньовічні китайські та японські поети пейзажної лірики. Окремі їхні гравюри не можна повністю сприйняти, якщо не читати текстів. У європейській традиції поєднати слово і лінію прагнули у своїх творах Блейк, Босх, Брейгель. Блискучий Обрі Бердслей поєднував графіку з текстом свого роману «Історія Тангейзера і Венери», — резюмує Ігор Лосинський.

Авторка — Ірен Адлер, фото Олександра Синельникова