На Куяльнику планують видобувати сіль, щоб зменшити залежність України від імпорту

Якщо проєкт досягне заявлених обсягів, Куяльник зможе забезпечити значну частину нинішньої потреби України в імпортній солі. Для порівняння: у 2025 році країна імпортувала близько 415 тис. тонн на суму майже 49,6 млн доларів.

Залежність від імпорту виникла після втрати основних українських соляних підприємств. Навесні 2022 року після окупації Соледара припинило роботу підприємство «Артемсоль» — найбільший виробник солі в Україні. До повномасштабного вторгнення країна була нетто-експортером цього продукту: у 2021 році Україна вивезла понад 710 тисяч тонн солі.

У 2024 році імпорт сягнув майже 750 тис. тонн. У 2025-му його обсяг скоротився до 415 тис. тонн. Основним постачальником залишається Єгипет — на нього припадає понад половину імпорту. Також значні обсяги солі Україна отримує з Туреччини та Румунії.

При цьому видобуток солі на Куяльнику має багатовікову історію. Сіль тут видобували ще з XVI століття — спочатку козаки, а пізніше чумаки. Наприкінці XIX століття місцеве виробництво почало поступатися місцем дешевшій солі з Криму та Донбасу.

У 1931 році споруди зруйнувала повінь. Відновлювати їх не стали, оскільки потреби країни на той час забезпечували інші родовища.

Тепер ситуація змінилася: Крим перебуває під російською окупацією з 2014 року, а Соледар — з 2022-го. Тому Україна знову зацікавлена у розвитку власних соляних виробництв.

«Куяльницькі соляні промисли» оцінюють інвестиції в проєкт приблизно в 30 млн доларів. У межах Усатівської територіальної громади компанія планує створити індустріальний парк, до складу якого має увійти завод з переробки солі.

Однак запуск промислового видобутку на Куяльнику вимагає вирішення низки екологічних та юридичних питань.

Лиман розташований на території національного природного парку, має статус курорту державного значення та є лікувальним водним об'єктом. Тому одного узгодження з адміністрацією нацпарку недостатньо. Необхідно визначити допустимий режим використання лиману, провести оцінку впливу на навколишнє середовище та отримати дозвіл на спеціальне водокористування.

Питання можливого видобутку солі з Куяльника вже розглядалося на рівні Кабінету Міністрів, однак остаточного механізму використання ресурсу поки що немає.

Куяльник при цьому не єдине потенційне джерело української солі. На Закарпатті розраховують на Тереблянське родовище, яке може забезпечити країну технічною сіллю. Його запуск, однак, ускладнюється корпоративним конфліктом.

За оцінками експертів, за умови стабільної роботи кількох вітчизняних підприємств Україна зможе повністю забезпечити себе сіллю протягом трьох-п'яти років. На відміну від періоду, коли практично весь ринок контролювала «Артемсіль», тепер йдеться про кількох регіональних виробників.

Куяльник у цій системі може спеціалізуватися на харчовій солі — якщо проєкт отримає необхідні дозволи та вийде на заявлені обсяги виробництва.