«На війні легше кохати, ніж вдома»: ексгенпрокурор презентував в Одесі свою книгу про фронт та побратимство

Колишній генеральний прокурор України та ексміністр внутрішніх справ Юрій Луценко презентував в Одеському українському театрі свою першу книгу — роман «Птах і фікус: смертельна відпустка».

В основі книги — особистий досвід автора, який пішов на фронт після початку повномасштабного вторгнення, та історії його товаришів по службі, повідомляє кореспондент «Думської».

«Птах і фікус» — це не документальна хроніка, а художній твір. У романі військові спогади переплітаються з фантастикою, філософськими роздумами та політичною сатирою. У книзі значне місце займають спогади про бойовий шлях самого Луценка — зокрема, про бої за Бахмут і людей, з якими довелося служити.

За словами автора, саме реальні історії військовослужбовців стали одним із головних джерел матеріалу для роману. У книзі з'явилися персонажі, прототипами яких стали його побратими — люди з абсолютно різним минулим, поглядами та походженням, яких війна об'єднала в одному підрозділі.

«Збройні сили України для мене — це озброєний Майдан, адже там зустрічаються дивовижні люди: у нашому батальйоні були генерали, які керували ротами та взводами, керівники митної служби, шахтарі з Соледара — найрізноманітніші люди за поглядами, релігіями, соціальним статусом, але всіх їх об'єднала одна ідея», — зазначив Юрій Луценко.

Один із центральних мотивів книги — побратимство та відповідальність за людину поруч. Автор згадав розмову з колишнім священиком, а нині військовим, який наголосив: на фронті не можна кидати своїх, навіть якщо поранений сам просить залишити його.

«Те, чого навчила мене війна, — це, звичайно, те, що на війні легше кохати, ніж удома. Мова йде не лише про стосунки між чоловіком і жінкою. На фронті любов проявляється у ставленні до побратима — у готовності ризикувати собою, щоб витягнути його з-під вогню, дочекатися пораненого, евакуювати його й не залишити самого, у ставленні до тварин, які залишаються без господарів і прибиваються до військових», — зазначив він.

Луценко зізнався, що не вважає себе професійним письменником і довго сумнівався, чи зможе закінчити рукопис. Написання зайняло кілька місяців, протягом яких він практично повністю відмовився від телефону та комп'ютера.

У підсумку вийшов твір, від якого сам автор не очікував такої форми: без романтизації війни, але з глибоким осмисленням того, як вона змінює людей.

«Птах і фікус: смертельна відпустка» Луценко називає спробою «підзарядити батарейки» читача у важкі часи.

Під час презентації Юрій Луценко відповів на запитання шанувальників, отримав від ветерана в подарунок його книгу та кавун із Херсона, а також провів автограф-сесію.