Нахабна руда пика. Одеський театр ляльок поставив нуарний детектив  

Останньою прем’єрою сезону в Одеському академічному театрі ляльок стала феєрична вистава для всієї родини: музичний детектив на одну дію «Фарбований лис» за мотивами відомої казки Івана Франка.

Режисер-постановник, заслужений артист України Олександр Куцик, надав перевагу незвичній сучасній інтерпретації. Жодної архаїки! Навіть жодної ляльки! Є великі маски, які актори живого плану можуть піднести до обличчя, або, навпаки, відсторонитися і вступити у діалог з іншою своєю подобою. Часто-густо гонитва, засідки, перетворення дозволяють обійтися без масок.

Сценограф Тетяна Улинець та хореограф Діана Костика дійшли дивовижної згоди. Особливо це проявляється, коли Лис Микита прямує до міста і актори вправно вальсують із декораціями на фурках, імітуючи подорож головного героя. Автори вистави вирішили переказати класичний казковий сюжет мовою музичного нуарного детективу. І тому лісова банда одягнена не згірш за гангстерів, які діяли в Америці сотню років тому. А які брунатні штиблети! Оце вже театр не зекономив. Танцювати треба у гарному та міцному взутті, особливо коли вистава має прожити далеко не один сезон, а до того все йде.

«Жив собі в однім лісі Лис Микита, хитрий-прехитрий. Кілька разів гонили його стрільці, травили його псами, заставляли на нього пастки, або підкидали йому затруєного м'яса, нічим не могли йому доїхати кінця. Лис Микита глузував собі з них, оминав усякі небезпеки, ще й інших своїх товаришів остерігав. А вже як вибрався на лови — чи то до курника, чи до комори, то не було смілішого, вигадливішого та спритнішого злодія над нього», — ці слова Івана Яковича Франка у виставі не промовляють, але досить вийти на сцену Артему Теляшенку в образі Лиса Микити, і все стає таким очевидним.

Коли у театральній трупі є ідеальний Лис Микита, гріх не братися за цей матеріал. Артем Теляшенко від Бога чи то з біса харизматичний герой-злочинець, а пронизливі очі, трохи загострений ніс, що ніби шукає поживу, хижа, але така осяйна посмішка – нащо йому взагалі та маска? Хіба погратися в хованки з досвідченими детективами, тобто Псами. А вже коли вилізає з діжки з фарбою, лякає не звично рудою нахабною, а блакитно-зеленою пикою простодушних Зайців, Вовка, Кабана й Ведмедя. Новоспеченого лісового царя, яким оголошує себе фарбований Лис, відвідує закордонна гостя, принадна Мавпа (Анастасія Ігнатович), й маски скидають, бо вони заважали б танцювати пристрасне танго…

Фатальна красуня, однак, не стає тим нуарним персонажем, який міняє головного героя, у старій казці закони жанру не працюють до кінця. Воно й на краще, бо змінити Лиса Микиту неможливо, можна трохи пофарбувати, але він залишиться собою, чого й усім бажає.

Варто привітати з творчою удачею заслуженого артиста України Валерія Стрільця (1-й Пес, Ведмідь), заслуженого артиста України Івана Цуркана (2-й Пес, Кабан), Олександра Богдановича (Вовк), Ірину Богданович (1-й Заєць), Олександру Смірнову-Кошелеву (2-й Заєць). А всіх театралів – з виставою, яка має лише один недолік, закінчується надто швидко.

Автор — Ірен Адлер, фото Володимира Андреєва