Наркобізнес зсередини: з чого в Одесі починалася торгівля дурманним зіллям і чому заробити на цьому мільйони не так просто, як у кіно

Що таке наркобізнес більшість одеситів знає, в основному, з трьох джерел: серіалів і кіно, ура-переможних зведень правоохоронців і власного (ну, або когось із знайомих) досвіду. Останній у цьому випадку знайомить споживача лише з найменшим гвинтиком величезної наркомашини. Як же вона працює, як крутяться шестерінки та головне, напевно, хто приводить у дію весь цей механізм?

МІФ ПЕРШИЙ, ІСТОРИЧНИЙ. НАРКОТИКИ — ЗЛО СУЧАСНОСТІ

Насправді наркотики та залежність від них з'явилися тоді ж, коли пітекантроп уперше зірвав яскравий грибочок і потягнув його до рота.

Ми ж почнемо розповідь із XIX століття. Одеса була попереду решти володінь Російської імперії — перші важкі наркотики завезли в місто китайські заробітчани. Гості з Піднебесної облаштували в Одесі напівлегальні опіумокурильні. До наркотику приохотилася голота, яка підробляла в порту — опіум у ті часи був набагато дешевшим за горілку.

На початку XX століття в Одесу почали завозити латиноамериканський кокаїн, який швидко набув популярності, спочатку у місцевого криміналітету, а пізніше і в інших верствах суспільства. У роки більшовицького перевороту і громадянської війни «марафет» (саме під такою назвою наркотик став популярний) масово нюхали солдати по обидва боки фронту. Пізніше знецінення радянських грошей і нерегулярність пароплавного сполучення із Заходом зробило кокаїн рідкістю. Його місце посіли доморощені опіати, вироблені з українського маку, і марихуана, вирощена на городах. До речі, ще за пізнього Брежнєва, серед одеської молоді спалахнула справжня епідемія токсикоманії, нюхали звичайний засіб для виведення плям «Сопалс».

МІФ ДРУГИЙ, КОМЕРЦІЙНИЙ. ПРОДАЮЧИ АБО ВИРОБЛЯЮЧИ НАРКОТИКИ, МОЖНА ШВИДКО РОЗБАГАТІТИ

Дуже поширений міф - у серіалах «Пуститися берега», «Наркос», «Джентльмени» герої заклопотані тим, куди сховати валізи грошей і як легалізувати мільйони, отримані від наркоторгівлі, а від моменту початку підпільного бізнесу до першого мільйона минають миті.

Насправді все не зовсім так, а точніше, зовсім не так. З погляду економіки, наркотики нехай і вельми специфічний, але товар. Торгівля ними підпорядковується певним економічним законам. При цьому і попит — нееластичний, а пропозиція залежить від нестандартних чинників, зокрема, успіхів правоохоронців у боротьбі з наркоторгівлею. Не забуваємо і про інші складники: рекламу (так-так, незвичну, але все ж таки), капіталізацію, ефективність виробництва і продажів та інше. Є тут і своє лобіювання: від покровителів у високих чинах залежить дуже багато чого, і йдеться не тільки про правоохоронців. Хоч як смішно, цей фактор, у всякому разі в Україні, важливий навіть для торговців або виробників… звичайного морозива або, скажімо, пельменів.

Ось і виходить, що продаж і/або виробництво наркотиків вигідні лише тоді, коли в бізнес вкладено великі гроші й торгівля відбувається великим гуртом.

Дещо про торгівлю наркотиками зсередини «Думській» розповів колишній наркодилер, який уже відбув покарання за торгівлю зіллям.

«Тільки в кіно торгівля речовинами — легка справа, в реалі це завдання складне. По-перше, потрібно знайти надійного постачальника, а потім створити свою мережу споживачів. Я продавав кілька років траву і гашиш тільки своїм перевіреним клієнтам, яких особисто знав багато років. Але ця схема дала збій у певний момент — одного з клієнтів випадково зупинили на вулиці з кількома грамами гашу в кишені і швидко розкололи, змусивши стати підставним. У підсумку мене задокументували і затримали в момент продажу, а в квартирі знайшли під час обшуку трави на п'ять років за ст. 307 КК», — зізнався одесит Юрій С.

До речі, бажаних мільйонів торгівля канабісом одеситу так і не принесла. Оскільки продаж тільки «своїм» унеможливлював зростання бізнесу, тому в середньому приносив на місяць від 5 до 10 тисяч гривень прибутку. Але всі накопичені гроші за підсумком все-таки довелося віддати адвокатам.

Зі свого боку, джерела «Думської» в поліції розповіли, що доходи наркоділків також залежать від зілля, яке продають.

«Найбільше заробляють продавці елітних дорогих наркотиків, наприклад, кокаїну. Роздрібні продавці беруть у гуртовиків у середньому по 100 - 120 доларів за грам, продають із націнкою у 80 - 100 доларів. Трохи менше заробляють продавці опіатів. Продавці «солей» заробляють у десятки разів менше, ще менше отримують продавці марихуани.

По-справжньому багато заробляють тільки ті, хто контролює одночасно і виробництво, і гуртовий продаж наркотиків. Але це вершина піраміди, господарі картелів живуть не в Україні. Зараз у нашій країні практично немає великих поставок опіатів і кокаїну з-за кордону — немає грошей, купівельна спроможність зовсім упала. Але наркозалежні нікуди не поділися, попит на наркоту все одно є. Тому ми часто фіксуємо спроби налагодити виробництво і збут синтетичних наркотиків, так званих солей. Але такі ланцюжки існують недовго, від трьох до шести місяців», — розповів поліцейський.  

Примітно, що продавати весь спектр заборонених речовин практично неможливо, адже різні наркотики надходять із різних джерел. Кокаїн — з країн Латинської Америки, героїн — з Азії. А ось медикаментозні препарати на кшталт морфію, омнопону, промедолу крадуть із лікарень та аптек. Марихуану та мак для нелегального збуту вирощують на полях і в городах, синтетичні наркотики також вітчизняного виробництва — від доморощених українських «ескобарів». Кожен оптовий виробник і продавець мають свій налагоджений ланцюжок посередників — за будь-якого сумніву підозрілі персонажі виключаються. Тому знайти контакт оптовика і стати його довіреним покупцем, завдання із зірочкою.

До слова, якщо виробнику зілля вдається налагодити піраміду від гурту до роздрібу, час існування схеми обмежений — досить згадати історію наймогутнішого наркобарона Пабло Ескобара. Якого в підсумку навіть не посадили, а просто застрелили.  

Неприємний анти-бонус — за торгівлю та/або виробництво наркотиків навіть не в особливо великих масштабах в усьому світі передбачено величезні строки в'язниці (аж до довічного, наприклад, у Таїланді). Від кримінального переслідування не врятує навіть перебування за кордоном — служби по боротьбі з наркотиками всього світу тісно співпрацюють одна з одною. І охоче долучаються до полювання на наркоділків.

МІФ ТРЕТІЙ, КРИМІНАЛЬНИЙ. НАРКОДИЛЕРІВ ПОВАЖАЮТЬ У В'ЯЗНИЦІ, СИДЯТЬ КОМФОРТНО, ЯК ПАБЛО ЕСКОБАР

Більша частина ув'язнених регулярно вживали зілля на волі і продовжують вживати за ґратами. А до продавців наркотиків ставлення інших в'язнів негативне… споживче. У слідчому ізоляторі продавців наркотиками вважають «баригами» — спекулянтами. Які наживаються на хворобливих пристрастях людей. Тому «бариг» під час потрапляння до слідчого ізолятора, як правило, намагаються розвести на гроші — вимагаючи з них «добровільні» внески до тюремного общака.

«Будь-якого наркобаригу, який потрапив у СІЗО, одразу пробують розговорити співкамерники. Пропонують розповісти за якою статтею КК він залетів у хату, за які справи. Потім пропонують йому пожертвувати на спільну справу велику суму, її величина залежить від кількості речовин, які було вилучено у бариги під час арешту. Мене затримали на сотні пакетиків по одному граму марихуани в кожному — я був кур'єром, мені потрібно було їх передати оптовику. Те, що пакети мені не належали, нікого в камері не хвилювало. Мене дуже м'яко змусили визнати, що я зобов'язаний віддати на общак дві тисячі доларів відразу. І потім щомісяця вносити по тисячі. Це розлучення на тюремному жаргоні називається «сам накивав». Насилу вдалося знизити розмір данини до 500 доларів відразу і сотні щомісяця. Довелося просити допомоги у рідні, вони передали гроші у в'язницю. Коли потрапив у колонію, не платив — там це правило вже не діє. Мій випадок — не виняток, знаю людей із такою ж статтею, які платили в десятки разів більше, ніж я», — розповів колишній наркодилер Руслан Н.

За словами одесита, у разі, якщо наркобарига відмовляється платити данину в загальну тюремну касу, з ним можуть, м'яко кажучи, вчинити не «по-джентльменськи»…

МІФ ЧЕТВЕРТИЙ, ПАРАДОКСАЛЬНИЙ. УСІ НАРКОТИКИ ВИКЛИКАЮТЬ ЗАЛЕЖНІСТЬ

Насправді ні. Критерії — залежність, шкода для організму і навіть небезпека для суспільства, зовсім не є підставою для внесення будь-якої речовини до списку заборонених або наркотиків. А деякі речовини, які в Україні віднесені до таких, практично не викликають залежності: ні психологічної, ні біологічної.

Найчастіше і швидше залежність викликає нікотин у сигаретах — 32%. Другим у цьому списку йде героїн — 23%. Потім — кокаїн — 17% (крек, кокаїн — 20%), алкоголь — 15%, стимулятори — 11%, канабіс — 9%, седативні препарати — 9%, опіатні анальгетики — 9%, галюциногени — 5%, інгалянти — 4%. 

До речі, останнє в списку — інгалянти, які належать до цілком нешкідливих препаратів на кшталт нафтизину! Але краплі в ніс зовсім не забороняють. На відміну від канабісу, ризик звикання до якого всього на 5 відсотків вищий, ніж до препаратів від закладеності носа.

«Наркотик може викликати залежність. Але не зобов'язаний це робити. ЛСД, наприклад, бувши забороненим наркотиком, не помічений у формуванні залежності», — пояснив психіатр і психолог Олексій Кругляченко.

Згідно з доволі заплутаними юридичними нормами більшості країн — не всі шкідливі та небезпечні психоактивні речовини, зокрема ті, що викликають залежність, — наркотики. Наприклад, алкоголь. Утім, спиртне багато разів безуспішно намагалися заборонити в багатьох країнах. Щоразу це призводило до величезного сплеску контрабанди алкоголю і збільшення вживання інших наркотиків. Як показала історія, жодна держава не здатна відмовитися від продажу алкоголю, що приносить мільярдні прибутки в бюджет. Виняток — ісламські держави, де алкоголь замінюють інші, не менш шкідливі речовини.

«Наркотиком може вважатися речовина, яка відповідає одразу трьом критеріям — медичному, соціальному та юридичному. До них віднесено особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено за законом. Але деякі психоактивні речовини, наприклад, алкоголь, не заборонені. Хоча згідно з дослідженнями, алкоголь завдає найбільшої шкоди для суспільства. Але він не внесений до списку офіційно заборонених наркотичних засобів», — продовжує Кругляченко.

Сьогодні спиртні напої — лише психоактивні речовини (ПАР), тобто ті, що впливають на психіку. Серед ПАР є й заборонені наркотичні речовини. Інша класифікація — за впливом.

«Якщо ПАР стимулюють — це стимулятори. Викликають глюки — галюциногени. Впливають на опіоїдні рецептори — опіати або опіоїди. Коноплі — канабіноїди. І так далі. У цій класифікації відіграє роль або те, з чого отримано речовину, або як вона діє на психіку. Формування залежності — це комплексний процес, що містить як зміну метаболізму (обміну речовин), так і зміну поведінки», — пояснює Олексій Кругляченко.

До речі, існує ціла група ПАР, які викликають яскраві галюцинації, але не є наркотиками. Наприклад, південноамериканські рослинні речовини аяуаска та мескалін, які полюбляють вживати люди, що намагаються «прочистити свідомість у пошуках філософської істини». Також час від часу з'являється реклама, наприклад, стимулюючих «легальних сумішей для вейпів», створених із невідомих інгредієнтів.

«Якщо заборонять ці стимулятори, то вони тут же стануть наркотиком. Раніше була проблема зі «спайсами» — курильними сумішами. Усім зрозуміло, що це наркота, але офіційно не встигали вносити до списку прекурсорів і наркотиків і не було юридичного механізму боротися з ними», — розповів Олексій Кругляченко.

МІФ П'ЯТИЙ. ДИЛЕРИ ПРОДАЮТЬ «СВОЇМ», ОСОБЛИВО ДОВІРЕНИМ КЛІЄНТАМ ЧИСТІ РЕЧОВИНИ

За словами джерел «Думської» в поліції, чисті наркотики вкрай рідко трапляються в обороті, навіть якщо речовину продає нерозлучний друг.

«Будь-який продавець хоче отримати максимально більше прибутку від товару, тому чисті речовини є тільки у виробників. Але щойно наркотик надходить у продаж, його розбавляють і змішують з іншими інгредієнтами. Причому не завжди нешкідливими. Наприклад, кокаїн можуть змішувати з дешевшим амфетаміном, а то й зовсім із крейдою. Марихуану — з дичкою, дикорослим канабісом, який з вигляду не відрізниш від культури, що містить канабіноїд. Те саме стосується будь-якого наркотику і психоактивної речовини, а також солей, синтетичних наркотиків, особливо популярних зараз в Україні через дешевизну і легкість виробництва. Підпільні лабораторії, які ми зараз знаходимо, зовсім не схожі на ті, що відтворюють у серіалах, — ніякої стерильності, білих халатів і одноразових рукавичок. Найчастіше підпільні лаби, як ми їх називаємо, розташовані в сільських будинках подалі від людей. А виробництво на них найбільше схоже на скотарні двори, з властивими їм брудом і антисанітарією. При вживанні доморощених наркотиків, вироблених в Україні, є величезний ризик померти від сторонньої хімії або зарази, що потрапила в наркотик під час виробництва», — стверджує наш співрозмовник К.

Також, на думку борця з наркотиками, навіть у вейпах, що легально продаються, є величезна кількість дуже небезпечних хімічних домішок, які можуть викликати небезпечні захворювання аж до раку. Не кажучи про банальне отруєння від звичайної електронної «дудки» з ароматом ванілі або малини.

Автор — Георгій Ак-Мурза