Наша Волл-стріт, або Будні одеської Книжки: бандитсько-міліцейський «купол», миттєві перекази на край світу та гори біткойнів  

Одеський книжковий ринок, який городяни знають просто як Книжку, славний тим, що торгівля різноманітною літературою — далеко не основний напрямок його роботи. Насамперед це популярне місце обміну валют, само собою, неофіційне.

Ба більше, це справжній центр фінансового бізнесу, що надає абсолютно фантастичний спектр послуг, якому можуть позаздрити багато офіційних банків.

«Думська» з'ясувала, як функціонує це царство міняйл на бульварі Українських Героїв.

Обміном валют в Одесі займалися завжди. Крамнички, що спеціалізуються на цьому, були ще в османському Хаджибеї. Після «перезаснування» міста і до приходу до влади більшовиків міняльні контори розташовувалися в центрі міста, на розі Дерибасівської та Рішельєвської.

За радянської влади обмін валют перетворився на найнебезпечніший бізнес. Навіть просто зберігати вдома, в банці з-під огірків, долари і фунти вважалося злочином, за який легко можна було заробити до 8 років. А вже професійні валютники ризикували життям — з 1960-х за «спекуляцію» бувало, що й розстрілювали (див. справу Рокотова — Файбишенка — Яковлєва).

Треба сказати, іноземних грошей при СРСР в Одесі було вкрай мало. Моряки і рідкісні щасливчики, які працювали за кордоном, замість заповітних «буржуїнських» купюр отримували на руки радянську псевдовалюту — чеки «Внешторгбанка», звані в народі «бонами». Їх можна було отоварити в спецмагазинах, які торгують дефіцитом.

Утім, за бажання можливість обміняти «дерев'яні» рублі на валюту була, але в десятки разів дорожче за офіційний курс. І абсолютно підпільно — заповітні адреси і паролі підпільних міняйл по секрету передавалися з рук у руки одеситами, які від'їжджали на землю обітовану.

ОАЗА БЕЗПЕКИ

Після розвалу радянської імперії, вже 1991 року, з'явилися перші офіційні обмінники, але ділки-нелегали нікуди не щезли. Щоправда, тепер вони міняли вітчизняні карбованці на валюту за… вигіднішим курсом, ніж у «білих» конторах. Спочатку вони вважали за краще збиратися біля ринків — Старокінного і Привозу. Але того ж 1991-го в Одесі з'явився стихійний книжковий ринок на площі Мартиновського, якій пізніше повернули назву Грецька. Там продавали літературу з усіх країв СНД. Невдовзі туди перебралися і валютники: за радянських часів обмін валют відбувався під виглядом продажу книжок — між сторінок було зручно вкладати купюри.

На початку 1990-х Книжку, як годиться, почала кришувати велика одеська «бригада». Крім того, біля солідних «книжкових» міняйл перший час намагалися крутитися зграї зальотних гастролерів-шахраїв, фахівців з «ламання» грошових пачок і підміни реальних купюр на фальшиві.

Однак досить швидко з'ясувалося, що чесний обмін валют потрібен не тільки звичайним городянам і комерсантам, а й міліціонерам, співробітникам СБУ, а також самим бандитам. Тому «Книжка» швидко набула статусу місця, вільного від бандитського кришування, наїздів і шахрайства: таке рішення на сходці ухвалили злодії і ватажки великих банд «спортиків». Грабежі на Книжці потрапили під заборону, а залітних аферистів знешкоджували досить жорстко самі одеські бандити ще на підходах до ринку. Зайняли нейтралітет щодо валютників і одеські правоохоронці.

Щоправда, іноді вони все ж таки його порушували, проводячи зразково-показові рейди у вільній фінансовій оазі. І зрозуміло, вилучали великі суми валюти. «Книжкові» міняйли, однак, у більшості випадків примудрялися повертати вилучене через суд, демонструючи тим самим свої солідні можливості.

Під захистом закону і криміналітету була лише територія самої Книжки. Дорогою з роботи і на роботу, а також удома валютників все одно час від часу намагалися пограбувати — як правило, бандити з інших міст. Тому великі суми на Книжці майже до початку 2000-х міняли в припаркованих особистих авто, під пильним наглядом охоронців з числа відставних міліціонерів. У машинах до послуг охочих придбати долари, марки або фунти були навіть компактні детектори для визначення фальшивих купюр і автоматичні лічильники.

Однак ця апаратура була потрібна для заспокоєння насамперед клієнтів міняйл. Професіонали валютного обміну на око безпомилково визначають фуфло. А кількість купюр у пачках, що передаються клієнту, завжди точна до єдиного папірця — питання професійної гордості.

Структура і логістика тіньового валютного ринку на Книжці з роками змінювалася і вдосконалювалася. Перші міняйли початку 1990-х просто заробляли на маржі — різниці між банківським і чорним курсом валют. Стати валютником було досить просто — платиш за оренду місця і позичаєш стартовий капітал у друзів і рідних.

В епоху становлення ринку там міняли лише найстабільніші валюти, зараз же він, по суті, являє собою неофіційний колективний банк.

Тут можна купити гроші майже будь-якої країни. Не обмінюють валюти лише кількох держав. Серед них - КНДР, Непал, Венесуела, Іран, Таджикистан, Туркменістан і низка африканських, де регулярно трапляються перевороти і війни: Сомалі, Зімбабве, Уганда, Ангола, Малі та Центрально-Африканська Республіка. Грошові знаки інших, не менш екзотичних країн можна придбати під замовлення, але тільки постійним клієнтам, великою партією і за умови більш-менш стабільного курсу.

Великі суми міняють уже не зовсім на Книжці — у кожного тутешнього міняйла є справжній офіс або «свій» офіційний пункт обміну валют. Клієнту достатньо лише зателефонувати напередодні своєму постійному дилеру, який підвезе в обумовлене місце і потрібну годину необхідну суму. Найбільшим клієнтам усе доставлять в офіс або додому із солідною охороною.

Для обміну «дріб'язку» — сум до тисячі доларів — можна не домовлятися з міняйлом. Досить підійти до будь-якої людини за прилавком на самому початку книжкового ринку і запитати: «Почому долар/євро?» — на що одразу ж послідує зустрічне запитання: «Вам купити, чи продати?». Далі вам із точністю до копійки за кілька хвилин обміняють гроші за названим курсом, на пару-трійку пунктів нижчим або вищим (купівля/продаж) за офіційний банківський.

КРИПТА

Одеська Книжка майже на півтора десятиліття випередила українські банки, почавши ще на початку 2010-х обмін і продаж будь-якої криптовалюти — місцеві фахівці в курсі найменших коливань на біржах цифрових грошей. І готові за хорошим курсом продати клієнту біткойни та інші віртуальні одиниці. Причому купити і продати тут реально можна будь-яку кількість інтернет-грошей.

«Та хоч тисячу «бітків»! Дістанемо, привеземо паролі доступу і коди крипти. Просто зателефонуйте за день», — каже знайомий валютник із Книжки.

Парадоксально, але після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну криптовалюту можна було продати навіть із від'ємними комісійними відсотками: надто багато народу позбувалися готівки.

«На виїзд рвонуло багато чиновників і політиків, які мали валізи готівки. Класти валюту на банківські рахунки такі люди не хотіли, ці гроші можна відстежити. Валізу кешу перевезти через кордон — серйозна проблема, хоча прикордонники теж підметушилися і «зліпили» під час провезення через кордон мільйонів баксів і євро, але за пристойний відсоток. Тому люди кинулися купувати крипту. Звісно, можна придбати бітки через інтернет, але тут є ризик нарватися на шахраїв. Тому краще скористатися перевіреними послугами міняйл — не дарма в Одесі кажуть, що кожна людина, яка себе поважає, повинна мати свого знайомого на Книжці», — зізнається наш співрозмовник.

Цікаво, що багато солідних одеських професіоналів тіньового фінансового ринку тісно пов'язані та співпрацюють із криптовалютними IT-компаніями, які переважно базуються на Кіпрі. Завдяки цьому вони чудово орієнтуються, аналізують і навіть прогнозують коливання всіх основних криптовалют.

З початку 2010-х структура обмінного ринку на Книжці також серйозно змінилася і набула риси доволі чіткої вертикалі — міняйли, які сидять за будь-якої погоди на ринку, як правило, працюють на більших гравців. З останніх багато хто починав свій валютний бізнес із «дикого» ринку на площі Мартиновського, але згодом фінансово піднявся, обріс зв'язками в солідних вітчизняних банках і навіть іноземних, а також сам заснував цілі мережі міських обмінних пунктів валют.

Можливість почати свій валютний бізнес на книжковому ринку є і зараз, щоправда, доведеться все одно співпрацювати зі «старими» міняйлами. Вони можуть надати новачкові кредит, позичивши грошей під невеликий відсоток і навіть попередити вчасно про прийдешній стрибок курсів.

Подейкують навіть, що на Книжці мають свої неофіційні інтереси і представники кілька одеських банків, яким часто потрібні тіньові фінансові послуги на кшталт переведення в готівку великих сум.

Крім описаних операцій, тільки на одеській Книжці міняйли надають клієнтам унікальну послугу з миттєвого переказу грошей за кордон. Він здійснюється без зайвих питань і формальностей. Платиш невелику комісію, передаєш спецу з проспекту Українських Героїв гривні або іншу валюту, а за кілька хвилин вашому контрагенту вручають гроші десь на Мангеттені.

«Комісія різна залежно від адреси одержувача і суми переказу: більше грошей — менша комісія, — каже джерело «Думської» на Книжці. — Найнижчий відсоток під час переказу до США, ЄС, Великої Британії та країн Британського союзу. Дорожче — у країни третього світу. Найбільша комісія — за переказ у росію. Донедавна брали до 10-15% від суми, зараз навіть більше. Але за перекази в росію беруться не всі і вкрай рідко і неохоче, це може потягнути на кримінальну статтю, війна йде…».

Стабільність та економічне благополуччя будь-якої країни світу можна також з'ясувати на Книжці — якщо валюту цієї держави тут не продадуть навіть під замовлення, то в цьому регіоні все погано.

До слова, «книжкових» міняйл аж ніяк не тішить, якщо одесити масово починають продавати валюту.

«То ж наша традиція — якщо все погано і грошей немає від слова зовсім, то одесити несуть здавати бакси і євро…»- зізнається валютник.

КОНКУРЕНТИ

До початку великої війни серйозну конкуренцію Книжці становили міняйли з «Сьомого кілометра». Там цим бізнесом традиційно займалися в'єтнамці з їхнім вічним «міняти?». Керували справою ділки з одеського «Села лотоса» на Грушевського, зав'язані на фінансові контори країн Далекого Сходу, здебільшого Китаю, В'єтнаму, Таїланду і Камбоджі, а також на великих українських оптовиків, які закуповували товари в цих країнах. Однак із початком повномасштабних бойових дій обмін валют на «Сімці» фактично згас.

Натомість з'явилися інші тіньові валютні біржі. Наприклад, біля таїрівського «Епіцентру» чесно і без «кидка» молоді спритні хлопці швидко обміняють гроші та навіть вручать візитівку, пообіцявши знижки постійному клієнту. Однак курс все одно за Книжкою, де його встановлюють бізнесмени, які починали міняти гроші 30 з гаком років тому на іржавих прилавках площі Мартиновського.

Автор — Георгій Ак-Мурза