Побої та дві хвилини на прийом їжі: одеський військовий лікар з «Азовсталі» розповів про умови в російському полоні

80% українських військовослужбовців, узятих у полон у Маріуполі, страждають на різні розлади здоров'я через систематичне недоїдання.  

Про це під час брифінгу в Ukraine Media Center Odesa повідомив військовий медик, нейрохірург, футбольний арбітр, одесит Дмитро Кубряк, який провів у російському полоні майже пів року і вийшов на свободу у вересні в результаті обміну.

За його словами, більшість полонених, справді, мали жахливий вигляд, оскільки не могли нормально харчуватися.

«Їжу приносили двічі на день, але проблема була не в тому, що її мало, а в тому, що конвой змушував усіх встати і на прийом їжі відпускав дві-три хвилини. Тобто люди фізично не встигали все з'їсти. Особливо важко було тим, хто лежачий, кому важко піднятися. Результат — шкіра та кістки. Вони виглядають, як анорексики», — розповів Дмитро Кубряк.  

Найскладнішим під час перебування в полоні він називає невизначеність із майбутнім та постійний психологічний тиск.

«Коли ув'язнений отримує термін, він знає, скільки йому сидіти і якось готує себе до цього. Тут же - повна невідомість і постійні розповіді про те, що, мовляв, куди вам повертатися, України більше немає, її територію поділять між іншими країнами. Але ми перебували в колонії в Оленівці, і неподалік розташовувалася російська артилерія, ми регулярно чули звуки як відльотів, так і прильотів, тому розуміли, що фронт особливо не рухається, а Україна — тримається. Це додавало сил. Що ж стосується тортур, то вони застосовувалися до тих військових, кого росіяни вважали «військовими злочинцями». Регулярно били танкістів, артилеристів, снайперів. Ну а поголовно всім дісталося в день етапування, коли ми вийшли з автозаків, кийками били всіх, зокрема лежачих. Це називається «прописка», — каже військовий медик.  

Щодо теракту в Оленівці, коли внаслідок ракетного удару загинули десятки полонених, у Дмитра Кубряка немає сумнівів — це справа росіян.

«Річ у тім, що сам обстріл стався десь о пів на дванадцяту ночі, а перші машини з пораненими вивозити в лікарню почали близько п'ятої ранку, тобто вони чекали, доки максимальна кількість людей помре без медичної допомоги. Росіяни стояли за парканом, дивилися на місце трагедії, на вмираючих людей і відпускали цинічні репліки», — згадує Дмитро Кубряк.

Нині він завершує реабілітацію і в січні повернеться на військову службу, працюватиме нейрохірургом у Дніпровському військовому госпіталі.