Нова реальність: Україна контролює частину російської території — потрібен особливий правовий режим! (колонка)  

Україна — в унікальній (для себе) ситуації. Уперше наші Збройні сили по-справжньому зайняли чужу територію, ведуть на ній бойові дії і просуваються далі, беручи під контроль усе нові населені пункти. Днями нарешті з'явилися кадри українських захисників у різних локаціях міста Суджа, а також у низці сіл і селищ Курської області рф. 

Це новий досвід, новий виклик і реальність, з якою ми ніколи не стикалися. Виникає закономірне питання — а як бути з усіма цими територіями і людьми, що їх населяють?

Зрозуміло, що найпростіше жарти і мемчики постити: Курська народна республіка, АТБшечка замість «П'ятірочки» і «Нова пошта» замість «Пошти росії». Хтось ще згадує, що колись, у давні часи, Суджа належала до Сумського козацького полку. І взагалі… Треба б усе це своїм оголосити…

Але ж ні. Україна твердо дотримується міжнародних зобов'язань, які на себе взяла, і не претендує на жодні нові землі — байдуже, чиї, російські, білоруські, конголезькі чи австралійські. Ми боремося за свою незалежність і територіальну цілісність, відбиваємо удар ворога, який захопив безліч наших міст і сіл і хоче знищити українську державу і націю як факт. І щоб пам'яті про них не залишилося. Боремося, зокрема, на ворожій території — це природно і не потребує якихось додаткових пояснень.

Саме тому ми навіть заїкатися не повинні про якісь домагання, як би не хотілося відплатити путінським нацистам їхньою ж монетою.

Ніяка Суджа, Курськ і Льгов нам не потрібні.

Українські воїни перебувають там лише тому, що це війна, у якої свої закони і правила. Вони завдали удару там, де ворог не чекав, створили йому купу загроз і проблем, полегшивши тим самим загальну обстановку на фронті. Це військова необхідність. Вони там, щоб росіяни не ґвалтували жінок у Харкові і не спалювали передмістя Одеси!

Інша річ, що в підсумку Україна стала контролювати якісь нові території, які ніколи їй не належали. А це називається окупацією — такий ось правовий термін, нехай і з негативною конотацією.

«Окупація — заняття збройними силами держави територією, яка їй не належить, що не супроводжується набуттям суверенітету над нею і здійснюється за відсутності на те волі держави, яка володіє суверенітетом над даною територією», — таким є загальноприйняте визначення цього процесу.

Хороші хлопці теж займалися окупацією. Британці окупували Ісландію на початку Другої світової, окупували (разом з СРСР) Іран, після війни союзники окупували Німеччину і Австрію. США окупували Ірак у 2003-му і Афганістан у 2001-му. І це нормально.

Ми вперше у своїй історії окуповуємо чужу землю. Так, поки тривають бойові дії, щільно висить «туман війни», панує загальна плутанина. Але ж там залишаються мирні люди, життєво важлива інфраструктура, майно — все те, що ми звикли поважати і цінувати. А отже, вже зараз треба терміново вживати заходів щодо встановлення в новій зоні контролю якогось порядку — не в тому сенсі, як це розуміють військові.

Проблема в тому, що українське законодавство взагалі не передбачає такої ситуації, як, до речі, і російське: ну хто ще років 15-20 тому всерйоз припускав, що в XXI столітті таке в принципі можливо? Росіянам простіше, вони давно вже забили на всі закони і угоди, мораль та етику. Захоплюють, оголошують своїм і автоматично переносять свої правила, не озираючись ні на кого. Україна, звичайно ж, так вчинити не може. Міжнародні конвенції, до яких ми долучилися, дають лише основу: сторона, яка контролює чужу територію, несе всю відповідальність за те, що відбувається на ній, вона зобов'язана поважати права людей, які там залишилися, і так далі. Однак загальні слова треба якось трансформувати в нормальний правовий режим.

Тому перший крок, який необхідно зробити президенту — своїм указом створити в Курській області рф військово-цивільну адміністрацію.

Далі має долучитися Верховна Рада й ухвалити закон «Про правовий статус та особливості управління територіями іноземних держав (Російської Федерації), зайнятими Збройними Силами України». Нормативно-правовий акт має передбачати тимчасову дію на цих територіях українського законодавства, врегулювати питання грошових відносин, створення якихось судових і правоохоронних органів. Потрібно розуміти, що робити з життєво важливими цивільними структурами на кшталт комунальних підприємств. Порядок вирішення спорів. Повноваження військової влади. Питання евакуації охочих через російсько-український кордон. Знову-таки, дитбудинки та інтернати, якщо такі там є. 

Словом, з урахуванням незвичайних і надзвичайних обставин, породжених успішною операцією Сил оборони, Верховна Рада просто зобов'язана вийти з канікул і зайнятися справжньою справою.

Ми не повинні уподібнюватися агресору. Ми - інші. І тому обов'язково переможемо!

Слава Україні!

Автор — Віктор Босняк, оглядач «Думської»