Новий проєкт Статуту Одеси: деімперіалізація, осучаснення, незграбний гугл-транслейт та ігнор мовного омбудсмена  

Одеська міська рада розробила та винесла на розгляд одеситів проєкт нового Статуту міста, обговорення якого триває до 7 квітня. За словами представників міської влади, необхідність зміни основного документа Одеси обумовлена його «застарілістю» (чинний Статут не змінювався понад десять років), а також необхідністю цифровізації або, як зараз модно казати, диджиталізації процесів взаємодії влади із містянами.

Але чи насправді нова редакція Статуту, яку за ініціативою «згори» пропонують затвердити, є настільки позитивною? «Думська» розбиралася з пропозицією мерії.

Статут – це головний документ органу місцевого самоврядування. Він може містити корисні механізми, які дозволяють мешканцям ефективно приймати участь у вирішенні місцевих питань. А може бути просто гарним, але нічого не значущим папірцем, який слугуватиме лише піару керівництва міста.

Озираючись на понад 11 років функціонування нинішнього Статуту міста, важко сказати, що він надав громадськості суттєві можливості щодо участі в управлінні містом чи впливу на прийняття якихось рішень. Ще на етапі затвердження Статуту можна було спостерігати активну протидію спробам наповнити цей важливий документ дієвими та ефективними механізмами громадської участі.

В принципі, побоювання керівництва міста можна зрозуміти – такий документ приймався вперше, а спрогнозувати, як його використовуватимуть політичні опоненти, було важко. Судячи з усього, керманичі міста вирішили тоді перестрахуватись й зробити Статут максимально нефункціональним. Красива картинка та пафосні заяви мали приховати відсутність серйозного змісту. Власне, той факт, що Статут не змінювався понад 11 років і це пропонується зробити лише зараз за ініціативою самого ж керівництва міста, красномовно свідчить про те, що в цілому цей план спрацював – активні гравці перестали звертати будь-яку увагу на цей начебто серйозний документ.

Але якщо із чинною версією Статуту все більш-менш зрозуміло, то що ж із себе представляє проєкт нової редакції основного документа Одеси?

НЕЗГРАБНИЙ ПЕРЕКЛАД УКРАЇНСЬКОЮ

Перше, на що звертається увага – незграбний переклад на українську мову. Як росіяни, котрі в інформаційно-психологічних операціях намагаються видати себе за українців, однак щоразу «проколюються» на українській мові. Так й із проєктом нового Статуту – одразу видно, що його автором є російськомовна людина, яка намагалась перекласти його українською. Вийшло доволі незграбно (так званий «гугл транслейт»), що дуже контрастує з тим пафосом, із яким говорять про цей документ його розробники.

Зокрема, в документі містяться такі фрази, як «Ініціатором внесення місцевої ініціативи на розгляд міській раді» (замість «міської ради»), «підтвердних документів» (замість «підтверджуючих документів») тощо. І таких прикладів, на жаль, багато.

Втім давайте подивимось на зміст документа і те, що в ньому пропонується змінити.

СТАТУТ ОДЕСИ – ВИКОРІНЕННЯ ІМПЕРСЬКИХ АТРИБУТІВ

Якщо порівнювати чинну редакцію Статуту Одеси із запропонованим проєктом, то відразу впадає в очі те, що в новому документі розробники старанно намагаються позбутись будь-яких символів російської імперськості. Так, з преамбули Статуту пропонують прибрати велику частину, присвячену історії міста й регіону, яка подавалась доволі тенденційно і в проросійському трактуванні. Примітно, що після демонтажу пам’ятника Катерині ІІ пропонується прибрати згадку про неї та її роль в «заснуванні Одеси» і з Статуту міста.

В преамбулі чинного Статуту міста зазначено, що «Одеса засновувалась як один з військово-морських форпостів Російської імперії на Чорному морі, проте швидко втратила своє військове призначення. Розвиваючись як торговий порт, Одеса продемонструвала бурхливе економічне і демографічне зростання і за одне століття стала економічним, політичним і культурним центром Північного Причорномор'я, четвертим за величиною містом Російської імперії після Санкт-Петербурга, Москви і Варшави». Також в преамбулі наразі міститься фраза про те, що «приєднання Хаджибею до Російської імперії у 1791 р. знаменувало новий етап історії краю»…

Взагалі, видно, що автори першої версії Статуту надзвичайно пишались статусом четвертого міста в імперії, оскільки буквально за кілька абзаців знов повторюється теза про «четверте місто Російської імперії за кількістю населення». Не кажучи вже про те, що в чинному Статуті міста взагалі дуже багато різноманітних порівнянь саме з російською імперією.

Як вже зазначалось, в запропонованій новій редакції Статуту Одеси усіх цих згадок уже немає. Також нова редакція Статуту міста відправляє курсом російського воєнного корабля «особливий» статус російської мови. Якщо в чинній версії Статуту містяться фрази «російська мова є мовою міжнаціонального спілкування в Одесі», «російська мова є невід’ємною складовою культурної спадщини міської громади та використовується в усіх сферах суспільного життя»,«органи міського самоврядування забезпечують збереження та розвиток російської мови» (ст.34, ч.3 чинного Статуту), то в запропонованій версії немає й натяку на це.

Аналогічно пропонується видалити зі Статуту статтю 33 про «видатних осіб», в якій наразі фігурують «генерал-губернатор Новоросійського краю князь Михайло Семенович Воронцов та граф, перший «вічний громадянин міста» Олександр Григорович Строганов», а також «воєначальники: генералісимус О. Суворов, Маршал Р. Малиновський, віце-адмірал Г. Жуков, генерал армії І. Черняховський, Герой Радянського Союзу А.І. Марінеско» (ст.33 чинного Статуту).

Чи є такі серйозні зміни, які важко було уявити ще вісім років тому, наслідком тиску з боку керівництва держави та обуреного суспільства в умовах війни з російським агресором чи це, справді, свідчення зміни психології міського керівництва та прояв його патріотизму? Однозначно сказати важко…

Але скоріше, що перше. Чому? Про це свідчить норма з проєкту нової редакції Статуту: «Найменування та перейменування об'єктів топоніміки міста на честь фізичних осіб допускається лише після спливу десяти років з моменту їх смерті» (ст.9.3 проєкту Статуту). Хто слідкує за суспільно-політичним життям Одеси, мабуть, розуміє, наскільки маркерною та чутливою для одеситів є ця тема і яку кількість скандалів вона вже встигла викликати через те, що мерія систематично відмовляється називати вулиці міста іменами героїв, які загинули, захищаючи нашу землю від російських нацистів. І схоже, що цим пунктом мерія хоче остаточно ліквідувати будь-яку можливість швидкого присвоєння вулицям, бульварам та провулкам імен героїв російсько-української війни. Доволі показова позиція, чи не так?

На жаль, мерія так і не виконала припис уповноваженого із захисту державної мови, залишивши в запропонованій новій редакції пункт про гімн міста зі словами російською мовою. Раніше у Труханова обіцяли, що буде тільки музика з оперети «Біла акація».

НЕГРОМАДЯНИ ВИКЛЮЧАЮТЬСЯ З ЧЛЕНІВ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ

Ще однією доволі несподіваною пропозицією проєкта нового Статуту міста є суттєве звуження поняття територіальної громади. Якщо в чинному Статуті зазначено, що «міська громада – жителі, об’єднані постійним проживанням в межах міста Одеси» (ст.3, ч.1), то в запропонованому проєкті це «громадяни України, об’єднані постійним проживанням у межах міста Одеси, місце проживання яких зареєстровано / задекларовано на території міста Одеси у встановленому законодавством порядку» (ст.2, ч.1). Здається, що нічого особливо не змінилось, однак це не так.

В місті проживають не лише громадяни України, але й громадяни інших країн (на підставі посвідки на тимчасове чи постійне проживання) та особи без громадянства. Ці люди розвивають свій бізнес, сплачують комунальні платежі та податки до бюджету (зокрема, міського), а тому в сучасних демократичних державах вважаються частиною громади і мають право приймати активну участь в житті міста – інколи навіть балотуватись на представницьку посаду органу місцевого самоврядування.

Однак одеська мерія, судячи з усього, не вважає таких осіб повноправними членами громади. Можливо, це рішення обумовлене воєнним станом в країні та пов’язаними із цим ризиками. А може, просто не звернули увагу на цю категорію мешканців, які не наділені виборчими правами, а тому не зможуть допомогти своїм голосом на виборах? Складно сказати… Залишається сподіватися, що представники мерії в ході обговорення якось прокоментують логіку запропонованого кроку.

ОНОВЛЕННЯ ПОСИЛАНЬ НА ЗАКОНОДАВСТВО

Розробники нової редакції, схоже, врахували помилки своїх попередників, які в першій версії Статуту дублювали положення українського законодавства. Втім, численні реформи та зміни нормативної бази призвели до того, що в Статуті накопичилось багато застарілих норм, які вже не відповідають сучасним реаліям. Це стосується як порядку визначення меж міста, так і назв законів, що регламентують проведення виборів. Загалом, в проєкті нового Статуту замість дублювання норм законодавства все частіше почали використовуватись кореспонденційні норми – відсилки до відповідних законів, назви яких також були ретельно оновлені. Таким чином, не доведеться щоразу змінювати Статут при зміні законодавства.

Не забули розробники документа похвалитись й останніми досягненнями міської влади. Так, в проєкті нового Статуту міста згадується внесення історичного центру Одеси до основного Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, яке відбулось відносно недавно – 23 січня 2023 року (Ст.44, ч.2).

До речі, цікавий факт – в проєкті з’явилась норма про те, що територіальна громада може об’єднуватися з іншими ОТГ (ст.11, ч.4) – чи свідчить це про те, що в мерії обмірковують можливість об’єднання із навколишніми громадами? Такі спроби вже робились, але передмістя Одеси були категорично проти. Подивимось, що буде далі.

ЛІБЕРАЛІЗАЦІЯ УЧАСТІ ГРОМАДЯН У ВИРІШЕННІ МІСЦЕВИХ ПИТАНЬ

Безумовним позитивом проєкту нового Статуту є зменшення вимог до кількості необхідних підписів для реєстрації місцевої ініціативи. Якщо за діючим Статутом для винесення на розгляд міської ради будь-якого питання, що стосується її компетенції, потрібно п’ять тисяч підписів (50 тисяч для зміни Статуту — ст.22, ч.4), то за проєктом нового Статуту достатньо всього однієї тисячі підписів (ст.24, ч.3). Лібералізація цієї вимоги однозначно сприятиме тому, що громадянам стане легше пропонувати владі власні варіанти вирішення місцевих проблем. До того ж, пропонується збільшити з п’яти (ст.22, ч.11 чинного Статуту) до 15-ти днів (ст.24, ч.8 проєкту Статуту) строк, протягом якого ініціативна група може виправити виявлені міською радою недоліки та знову подати на розгляд свою пропозицію.

Разом з тим, у випадку громадських слухань (зустрічей із депутатами та посадовцями місцевого самоврядування для їх заслуховування, порушення актуальних питань та внесення пропозицій щодо питань місцевого значення) такої лібералізації не спостерігається – строк для виправлення недоліків залишився, як і в діючій редакції Статуту – всього п’ять днів (ст.30, ч.5 проєкту Статуту). Чим пояснюється така відмінність в підходах – наразі не дуже зрозуміло…

Відчувається в представленому документі й аналіз коронавірусного досвіду. Зокрема, передбачено дистанційний формат проведення вже згаданих громадських слухань (ст.32, ч.3). І навіть якщо ми нарешті назавжди забудемо про обмежувальні заходи, все ж такий формат потенційно сприятиме тому, що участь в слуханнях зможе прийняти більша кількість містян.

З’явилась в проєкті нового Статуту згадка й про такі інструменти звернення до муніципалітету, як електронні петиції та електронне опитування. Останній інструмент вже добре відомий одеситам, оскільки саме його використовувала міська рада, щоб дізнатись думку мешканців щодо долі пам’ятника Катерині ІІ. І хоча роботу цього сервісу важко назвати бездоганною, все ж це значний крок вперед для врахування владою думки одеситів при прийнятті рішень (якщо вона їй, звісно, цікава).

В проєкті нового Статуту з’являється і вже звичний для мешканців міста механізм громадського бюджету – завдяки йому мешканці можуть голосувати за направлення частини бюджетних коштів на вирішення тих чи інших міських проблем (ст.38). І хоча мерія вже багато років використовує цей механізм, в чинній редакції Статуту такий інструмент не згадується.

СТАТУТ БУДЕ ЗМІНЮВАТИСЬ ЧАСТІШЕ?

Примітно, що в запропонованій редакції Статуту значно спрощено процедуру внесення змін до основного документу міста. Якщо раніше для цього потрібно було рішення 2/3 депутатів (ст.44, ч.1), то тепер, судячи з усього, змінити його можна простою більшістю (50% від складу + 1) – як і для будь-якого іншого рішення муніципалітету (ч.2 ст.50 проєкту Статуту). Це може свідчити про те, що Статут Одеси буде змінюватись частіше, а отже більше відповідатиме сучасним реаліям та потребам містян.

ЩО МИ ВТРАЧАЄМО ІЗ ПРИЙНЯТТЯМ НОВОЇ РЕДАКЦІЇ СТАТУТУ?

Окрім вже згаданих на початку імперських наративів та особливої ролі російської мови, до проєкту нового Статуту не ввійшли й деякі норми, які присутні в чинній редакції основного документа міста.

Так, в проєкті не згадується механізм соціального замовлення, яке використовується для залучення неурядових організацій до розв’язання міських соціальних проблем. Немає згадки й про молодіжну раду при Одеському міському голові, хоча є окрема стаття під назвою «Участь у консультативно-дорадчих органах, утворених при органах місцевого самоврядування». Чому їх вирішили не згадувати в новій редакції Статуту, невідомо. Якщо ви знаєте, обов’язково напишіть в коментарях.

Отже, проєкт нової редакції Статуту Одеси виглядає радше як спроба швидко позбутись будь-яких імперських символів, які з таким пафосом впроваджувались на етапі його затвердження, але стали, м’яко кажучи, недоречними на тлі російської агресії проти України. І навряд чи таке рішення було прийняте з власної волі керманичів міста (хоча, насправді, нічого не можна виключати) – скоріше за все, воно прийняте під великим тиском як з боку керівництва країни, так і з боку активної міської спільноти.

Але разом з тим в основний документ міста вносяться механізми, які вже доволі успішно використовуються одеською мерією для взаємодії з мешканцями. Та й сам документ косметично оновлюється, щоб більше відповідати реаліям сьогодення. Загалом запропоновані зміни позитивні, а якихось суттєвих загроз від нової редакції наразі не вбачається.

Чи буде затверджено нову редакцію Статуту Одеси? В цьому можна не сумніватись. Про це свідчить, зокрема, і той факт, що вона розроблювалась за ініціативою самої мерії, і те що, за повідомленням деяких видань, ця робота триває вже більше року. Та й оптимістичні заяви міських високопосадовців про позитивність новел нової редакції Статуту свідчать про те, що проблем вони не очікують. Як при цьому вийшло, що документ написано так коряво: чи то вони самі не володіють в достатній мірі українською мовою (хоча дивно – дехто не раз демонстрував, як прекрасно нею спілкується), чи то просто його не читали – наразі не зрозуміло…

Хай там що, але до 7 квітня міська рада збирає пропозиції та зауваження до проєкту Статуту, і кожен одесит може скористатись цим правом, щоб «на виході» документ відповідав інтересам мешканців і за нього не було соромно. Затверджувати ж фінальну версію документу буде Одеська міська рада голосуванням на пленарному засіданні сесії. Якою буде фінальна версія основного документа Одеси? Точно можна сказати одне – скоро ми про це дізнаємось.

Автор — Василь Пильний, спеціально для «Думської»