Новий порядок грошового забезпечення: українські захисники, які перебувають у тилу, отримуватимуть менше — чим це загрожує

Новий порядок виплат грошового забезпечення військовослужбовцям оприлюднило Міністерство оборони України. Він набув чинності 1 лютого.

Згідно з документом, надбавка в 100 тисяч «бойових», яку отримують українські солдати й офіцери на «нулі», зберігається. Її продовжать виплачувати всім, хто безпосередньо стикається з агресором, а також військовослужбовцям ракетних військ і артилерії (під час виконання бойових завдань), льотчикам за польоти в районах бойових дій, морякам, які діють поза базами, військовим медикам і воїнам ППО, які прикривають військові об'єкти та об'єкти критичної інфраструктури, а також тим, хто виконує спеціальні завдання.

Також запровадили надбавку в 50 тисяч гривень до окладу та виплат за посаду — ці гроші отримуватимуть воїни, які служать у штабах.

Проте суттєво змінився порядок виплат для військовослужбовців, які перебувають далеко від лінії фронту — це стосується підрозділів, що формуються, та бійців територіальної оборони. Йдеться про надбавку в 30 тисяч гривень, яку донедавна платили всім без винятку захисникам, що несуть службу не на бойових позиціях. Тепер її нараховуватимуть лише резерву головнокомандувача, склад якого невідомий; а також штабістам, ППОшникам, логістам.

Інакше кажучи, значно менше отримуватимуть солдати, сержанти й офіцери нових підрозділів, що формуються, а ще бійці територіальної оборони, які служать у регіонах, де не ведуться бойові дії.

Крім того, не варто розраховувати на надбавки військовослужбовцям, які потрапили до шпиталю зі «звичайними» хворобами — скажімо, запаленням легенів або обмороженням.

Ще один важливий момент. У порядку використовується термін «райони (зони) бойових дій». Їхній перелік щомісяця своїм наказом встановлює головком. Так от, якщо раніше в таких документах фігурували цілі області — скажімо, Херсонська, то зараз — окремі громади.

Якщо взяти для прикладу ту ж Херсонську область, то райони бойових дій у ній визначено здебільшого на лівому, тимчасово окупованому боці Дніпра. Виходить, що підрозділи, які стоять у місті Херсоні або тримають оборону на деокупованому правому березі, які постійно зазнають обстрілу, чиї люди підриваються на мінах, — уже не вважаються такими, що розташовані в зоні бойових дій. Відповідно, і 100 тис. грн їм не належить, лише 30 тисяч.

Ба більше, навіть цих 30-ти може не бути, бо бійцям, які виконують бойові та спеціальні завдання поза зоною бойових дій (скажімо, у Херсоні), доплати будуть нараховуватися пропорційно часу виконання таких завдань.

Замість надбавки у відомстві обіцяють збільшити розміри щомісячного (основного) грошового забезпечення: так, щоб мінімальний його рівень для Збройних сил України, Національної гвардії та Державної прикордонної служби України становив не менше ніж 20100 гривень, а для ДСНС і поліції — не менше ніж 17000 грн. Зараз ставка солдата — 12 тисяч (із надбавкою, яку для тих, хто перебуває далеко від фронту, скасували, виходить 42 тис.).

Як нам розповіли самі військовослужбовці, про зміну порядку в частинах дізналися тиждень тому: наказ підписали і розіслали, а зараз він пройшов реєстрацію в Мін'юсті й опублікований.

Рішення Міноборони обурило людей.

«Я до мобілізації працював в IT, отримував три тисячі доларів на місяць, — каже програміст-гранатометник Микола. — Батьківщина покликала, і ось я тут, освоюю нові навички. У мене сім'я, яку треба годувати. 42 тисячі гривень на життя вистачає, хоча зараз мої домашні, звісно, можуть дозволити собі далеко не все, що раніше. Якийсь час я проведу в тилу, навчаючись. І що виходить? Вони отримуватимуть удвічі менше, ніж раніше? А те, що було раніше, втричі менше, ніж було до моєї мобілізації. Це якесь свинство. Так, я не під Бахмутом, але в якийсь момент опинюся в м'ясорубці, до чого, до речі, готовий. А от чи готові опинитися там автори цього наказу? Сумніваюся».

Коли з'явилися перші гнівні пости і публікації, Міноборони поквапилося заявити, що, мовляв, Збройних сил новий порядок не стосується, а критика породжена російською бойовою пропагандою: «На сьогодні зміни не застосовуються до військовослужбовців ЗСУ. Такий підхід щодо пропорційної виплати додаткової винагороди застосовуватиметься для Національної гвардії України та Державної прикордонної служби, Національної поліції, а також осіб цивільного та начальницького складу цивільного захисту ДСНС».

Залишимо за кадром, що поліцейські, гвардійці та пожежники теж виконують обов'язок і ризикують життям. Головне: відомство відверто збрехало, що очевидно кожному, хто ознайомився з опублікованим текстом порядку.

Тут доречно згадати, як у лютому минулого року Володимир Зеленський сказав, що бути військовослужбовцем — це найважливіша робота і пообіцяв платити нашим захисникам, які тримають у руках зброю, по сто тисяч гривень. «І так буде доти, доки не закінчиться ця війна» — сказав тоді він.

Минув рік. Тепер військовослужбовці, які тримають у руках зброю на кордоні з Білоруссю і з невизнаним Придністров'ям, у прифронтових районах, які проходять тренування на полігонах і займаються бойовим злагодженням перед відправленням у пекло, отримуватимуть лише зарплатню. Так, можливо, збільшену, але далеко не обіцяні президентом 100 тисяч і навіть не 30-40, як раніше.  

Так, судячи з усього, рішення урізати надбавки було ухвалено ще минулого року. У бюджеті на 2023-й передбачено зниження витрат на заробітну платню військовослужбовцям із 432,1 до 325 млрд грн.

Виходить, «ноги ростуть» із рішення депутатів — які, до речі, після початку війни не соромилися підвищувати собі зарплатню. Востаннє збільшили виплати собі та своїм помічникам у тому ж законі про бюджет на 2023 рік.

Однак після голосування у Верховній Раді законопроєкт направили на підпис Президентові. І якщо Володимир Зеленський не наклав вето, не вплинув на це рішення через свою фракцію, не записав відео з обуреним коментарем — виходить, що він із ним згоден. Виходить, що робота військовослужбовців перестала бути для нашого Президента найважливішою.

Що стосується можливих наслідків ухваленого рішення — для початку згадаємо, що фактичне урізання виплат військовослужбовцям з'явилося на тлі цілої низки корупційних скандалів, які вибухнули в Україні. Зокрема, з'явилася інформація про закупівлі продовольства в Міноборони за завищеними цінами, опублікували відео про фактичні облави на мобілізованих, які проводили військкомати. Після цього було з десяток затримань на хабарах і казнокрадстві.

Тому наслідки урізання надбавок передбачити нескладно.

Так, виплати для тих, хто на «передку», не зменшилися. Спасибі, як то кажуть, могло бути й гірше.

Однак доплата для всіх інших, хто служить, забезпечувала мобілізованим і всім військовим цілком гідну за українськими мірками зарплатню. Це означає, що відхід до армії єдиного годувальника в більшості випадків щонайменше не погіршував матеріальне становище сім'ї. Боєць міг спокійно вивчати військову справу і зосередитися на службі, а не переживати за сім'ю і дітей.

Тепер ситуація зміниться. У багатьох випадках мобілізація батька сімейства, крім інших незручностей і переживань, означатиме ще й удар по сімейному бюджету.

На жаль, цілком можна очікувати, що декому, щоб підтримати звичний рівень життя сім'ї, доведеться шукати «додатковий заробіток». Який це може бути заробіток у людей зі зброєю, які мають доступ до матеріальних цінностей і державних секретів, можна здогадуватися.

Несолодко доведеться і військкоматам. Не секрет, що гідна зарплатня була важливим стимулом для багатьох охочих вступити на службу. Природно, тепер їх стане ще менше. Якщо зараз військкомати ловлять новобранців, ховаючись у машинах швидкої, то потім, мабуть, доведеться вже оточувати військами квартали і прочісувати будинки.

Так, усе зрозуміло: триває війна, країна переживає не найкращі часи. Економити потрібно. Бюджет тримається за рахунок фінансової допомоги союзників. Однак у новому році ця допомога не зменшується, а навпаки, збільшується. І коли через кілька днів після звільнення через гучний корупційний скандал заступника міністра з'являється такий наказ, можна сказати лише одне: не в тих кишенях ви шукаєте золоті яйця, ох, не в тих…

Автор — Микола Ларін