Сезонне загострення або просто осіння хандра: одеський психотерапевт про те, як пережити зиму і не збожеволіти (частина перша)

Коли ж ще призначити День психічного здоров'я як не 10 жовтня, коли кішки на душі шкребуть, небо схоже на онучу і довкола все чорно-біле. Наш Дмитро Жогов у цю знаменну дату порушує тему осінньої депресії. Вирази її.

Ще у 2005 році в одному з найавторитетніших міжнародних журналів з епідеміології American Journal of Epidemiology вчені зробили висновок, що осінньо-весняних загострень не буває. Мається на увазі психічні загострення. Вже не знаю, як вони репрезентативне опитування робили, може, по їхнім людям воно й не видно?

Може, вони там живуть, працюють і веселяться, у вихідні грилі на галявинах димлять, марихуану курять. На гей-парадах райдужними прапорцями махають. Тобто ненапружено проводять час.

Адже у нас життя-боротьба. Прокидаємося о сьомій ранку. Досі темно. Завиває сирену. Ми встаємо, йдемо вмиватися, відчуваючи підошвами ніг, що плитка вже холодна, ніби у морозилці лежала. Ймовірно, до Гелловіну молитимемося всім богам, щоб окупанти не розбомбили інфраструктуру, щоб не почалися блекаути та щоб дали тепло. Докладно про пристрасті навколо підготовки до зими читайте тут.

Ми думаємо про платіжки за світло та опалення, за якими здається іноді, що живемо в Букінгемському палаці з 227 кімнатами! І наша осіння депресія росте і росте, як дощова сіра хмара над будинком.

А тут ще лякають раннім початком осіннього загострення (ті, хто в нього вірить та закордонних досліджень не читав). На наші часом дилетантські питання на тему психічного здоров'я (або нездоров'я) відповідав доктор медичних наук, психіатр Костянтин Бітенський.

Для зручності читання ми поділили нашу розмову на дві частини. Слабо нервовим і схильним до сезонних загострень — не читати!

«Думська». Чи впливає зміна сезонів на наше здоров'я?

Костянтин Бітенський. Якщо говорити з медичного погляду, то в пізньоосінній та зимовий період дійсно стає більше депресій. У людей із біполярним розладом у цей час частіше починається депресивна фаза, а навесні, навпаки, приходять маніакальні підйоми. Збільшується кількість тривожних розладів, з'являється дефіцит сну, люди частіше зловживають кофеїном, зростає захворюваність на застуди. Загалом взимку та восени тривоги стає більше.

«Д». Чому так відбувається?

К.Б. Через зменшення кількості світла. Зміщуються фази сну, змінюється рівень ранкового кортизолу (це гормон стресу, який допомагає нам прокидатися і діяти), виникає дисонанс між соціальним та біологічним годинником.

Ось уявіть: ви прокидаєтеся о шостій ранку, за вікном темно, і мозок каже — «ти що, дурник, спи, ще ніч». А ви розумієте, що треба вставати, збиратися на роботу. Зовсім інша справа влітку — світло, сонячно, пташки співають, вставати приємно, навіть хочеться бігати.

Це стосується і гормонів — мелатоніну (гормон сну та біоритмів) та серотоніну (гормон радості та емоційної рівноваги). Коли менше денного світла, вироблення мелатоніну зсувається: він починає активно вироблятися, коли ви лягаєте спати, і припиняється, коли перші промені сонця потрапляють на очі. Чим менше світла – тим більше сонливості.

Падає і рівень серотоніну, а отже радості теж менше. Особливо у наших погодних реаліях. Коли ви востаннє бачили справжній снігопад? Я років десять тому. А зараз виглянеш у вікно — сірість, мряка, жижа, що псує замшеві черевики.

При низькому рівні серотоніну все довкола втрачає фарби. Чим старшим стаєш, тим очевиднішим — різдвяні свята перетворюються не на чари, а на рутину. Ми перестали бути романтиками, перестали лазити до жінок у вікна. Так само ми перестали робити з Нового року казку.

Додайте сюди ще вітамін D (виробляється під впливом сонячного світла та бере участь у регуляції настрою) – його рівень узимку падає, а дослідження показують прямий зв'язок між дефіцитом вітаміну D та депресією.

І, звісно, ​​сезонні віруси – грип, застуди, кашель. Все це не покращує настрій. Плюс психосоціальні фактори: війна, яка взимку відчувається важче, коли сидиш без світла; фінансове навантаження, адже все дорожчає; свята, що вимагають і грошей, і емоцій. А в когось — самотність, яка на тлі загальної радості відчувається ще гостріше.

«Д». Як зміна режимів сну, фізичної активності та стресові фактори в умовах війни посилюють сезонні симптоми психічних розладів?

К.Б. Нічні повітряні тривоги, вибухи, втеча в укриття — все це дробить нічний відпочинок, зміщує час засинання і пробудження, ламає циркадний ритм сну (це внутрішній біологічний годинник організму, який регулює, коли нам спати, а коли не спати). Порушується синхронізація сну із природним світловим днем ​​— і, звичайно, це катастрофічно відбивається на психіці людини.

Взагалі порушення сну — це перший тривожний сигнал. Коли я починаю спілкування з пацієнтом, завжди питаю про сон. Якщо він порушений — майже завжди є якийсь психічний розлад. Не буває так, щоб людина просто «не спала без причини». Сон це фундамент нормального психічного стану.

Нині ж нам його штучно знищують — тривогами, стресом, постійною напругою. І це, звичайно, позначається на всьому: на настрої, стійкості, здатності радіти та навіть на здоров'я.

^{Костянтин Бітенський}

«Д». Зараз у багатьох — повна апатія та занепад сил. Хтось пов'язує це із наслідками ковіду. Що це може бути?

К.Б. Так, ковід знову пройшовся нам як коса — тільки голови підняли… І, звичайно, вдарив туди, де тонко — по психіці. На сто відсотків я б його, звичайно, не звинувачував, але недаремно ваша редакція звернула на це увагу. Начебто за літо всі мали прийти до тями, відпочити, але ні — у багатьох стан тільки посилився. Отже, справді, ковід міг зіпсувати ситуацію, особливо у тих, хто вже мав приховані психоемоційні проблеми.

«Д». Що ж нам робити? Як урятуватися від осені в душі?

К.Б. Ось вам універсальний рецепт.

1) Ранкова світлотерапія з використанням лампи 10 000 люкс. По 20-40 хв щоранку, краще в інтервалі 6:00-8:00.

2) Психотерапія.

3) Один і той же час підйому та сну.

4) Фізична активність (150-300 хв помірного аеробного навантаження на тиждень, 2 силові тренування). Щоденні прогулянки серед дня, найкраще на сонці.

5) Регулярні прийоми їжі, робота, зустрічі, хобі за розкладом, календар приємних справ на зиму, попередня купівля абонементів у спортзали та на концерти.

«Д». В американському журналі з психіатрії було опубліковано роботу, в якій стверджується, що сезонних загострень немає. Може, ми все це собі вигадуємо?

К.Б. Якби я міг прокоментувати це дослідження за посиланням, мені було б простіше дати репрезентативну відповідь. Але якщо абстрагуватися від деталей і просто пофантазувати, чому могли з'явитися такі результати, то почнемо з найпростішого, де проводилося дослідження.

Якщо це, наприклад, США, і тим більше Маямі, де майже не змінюється тривалість світлового дня та клімат залишається стабільним цілий рік, то, звичайно, вони не помітять сезонних коливань настрою. Там немає різкої зміни погоди, ні коротких зимових днів, ні перепадів ритму життя. Їм, за великим рахунком, байдуже, коли настає «осіння депресія».

А от якщо ми беремо Україну, де різниця між літом та взимку величезна — за температурою, тривалістю дня, навіть за ціною на огірки, — тут ми неминуче бачимо іншу картину. Тому перше, що треба враховувати, — це географія та клімат.

Далі де тестували пацієнтів. Судячи з вашого опису, йдеться про психіатричні відділення. Адже люди, які страждають на депресію, рідко лягають до психіатричної лікарні. Туди потрапляють лише за важких форм. Є легкі, середні та важкі ступені депресії — отож, з легкою та середньою ніхто зі своєї волі не піде до стаціонару. Вдома стіни лікують, як кажуть. Або максимум – йдуть на амбулаторний прийом.

Та й психіатри не кладуть таких пацієнтів, якщо людина не має суїцидальних думок або вона небезпечна для себе, якщо немає галюцинаторних чи маячних переживань на тлі депресії. У стаціонарі виявляються лише дуже тяжкі випадки — наприклад, при біполярному розладі із суїцидальними спробами.

Як я вже говорив раніше, суїциди найчастіше припадають на весну – у цей час нерідко настає депресивна фаза після маніакального сплеску. Манія — це протилежність депресії: людина надмірно активна, не спить, робить необдумані вчинки. Коли лікар встигає перехопити манію на початку, депресії може і не бути. Але якщо стан тривав хоча б два тижні, то депресія майже неминуче настане навіть після медикаментозного усунення. Тому в статистиці навесні ми бачимо сплеск просто тому, що пацієнти залишаються в стаціонарі вже в депресивній фазі.

А ось самі депресії, не пов'язані з біполярним розладом, це переважно осінньо-зимова історія.

Тому, на мою думку, автор того дослідження не зовсім неправий — просто в нього своя вибірка, свої кліматичні умови. Але, як кажуть, він криється в деталях. Без них не можна робити гучних висновків.

Тож я все одно наполягатиму: осінні загострення — реальність, і для України це абсолютно виправдане спостереження.

Далі буде…

У другій частині інтерв'ю з Костянтином Бітенським читайте про ґвалтівників, уявних і справжнісіньких, європейської психіатрії і багато чого іншого.

Автор — спеціальний кореспондент «Думської» Дмитро Жогов